Інфрачервона техніка — галузь прикладної фізики і техніки, що включає розробку і вживання в наукових дослідженнях, на виробництві і у військовій справі приладів, дія яких заснована на використанні інфрачервоного випромінювання і його фізичних властивостей.
До інфрачервоної техніки відносяться: прилади для виявлення і виміру інфрачервоного випромінювання (див. Приймачі випромінювання), прилади для спостереження (див. Відикон, Електроннооптичні перетворювачі) і фотографування в темряві (див. Інфрачервона фотографія), прилади для дистанційного вимірювання температури нагрітих тіл за їхнім тепловим випромінюванням (див. Пірометри), прилади для прихованої сигналізації, земного і космічного зв'язку, інфрачервоні приціли, далекоміри, прилади для виявлення наземних, морських і повітряних цілей за їхнім власним тепловим інфрачервоним випромінюванням (теплопеленгатори, прилади нічного бачення), пристрої для самонаведення на ціль снарядів і ракет.
У ширшому розумінні до інфрачервоної техніки можна також віднести розробку і створення приймачів і джерел інфрачервоного випромінювання (включаючи створення оптичних квантових генераторів інфрачервоного діапазону), розробку світлофільтрів для виділення інфрачервоного випромінювання, матеріалів, прозорих в інфрачервоній ділянці спектра, створення приладів для отримання інфрачервоних спектрів поглинання і випускання (див. Інфрачервона спектроскопія) та ін.
Інфрачервона плівка При проходженні струму через провідник — за законом Джоуля — Ленца, з нього починає виділятися тепло.
Примітки
Література Козелкин Ст Ст, Усольцев І. Ф., Основи інфрачервоної техніки. — М., 1967. Круз П., Макглоулін Л., Макквістан Р., Основи інфрачервоної техніки, пер.(переведення) з англ.(англійський). — М., 1964. Марголін І. А., Рум'янців Н. М., Основи інфрачервоної техніки, 2 видавництва. — М., 1957.