Володи́мир Андріа́нович Безсме́ртний Метрична книга Десятинної Різдво-Богородицької церкви міста Києва за 1850—1863 роки // ЦДІАК України, ф. 127, оп. 1012, спр. 2609, арк. 160зв–161, запис 10.Дата народження, зазначена на надгробку — помилкова. — український архітектор, художник, цивільний інженер, педагог, член спілки архітекторів СРСР (з 1935 року), головний архітектор Києва в 1922–1931 роках, автор праць з питань містобудування. Старший брат педагога Євгена Безсмертного.

Біографія Народився в Києві в родині чиновника. Його батько — Адріан Васильович, служив у канцелярії київського губернатора, в Казенній палаті та акцизному відомстві, а дід — Василь Безсмертний, відомий як майстер золотих та срібних справ, був головою ремісничих цехів міської управи.

Середню освіту отримав у Віленському реальному училищі, яке закінчив у 1880 році. Цього ж року поступив до Санкт-Петербурзького інституту цивільних інженерів. Закінчив навчання у 1885 році по 1-му розряду і рік відбував військову повинність.

У 1886 відряджений в Україну, де був призначений на посаду молодшого інженера при Волинському губернському будівельному відділі. Пройшов послідовно всі нижчі технічні посади, у 1890 був помічником і заступником завідувача відділом, а у 1893–1919 вже обіймав посаду завідувача Київським губернським будівельними відділом. 12 років був головою київського відділення Товариства цивільних інженерів від виникнення і до закриття. Був одним із засновників Київської школи десятників з дорожньої й будівельної справи, входив до піклувальної ради.

В 1919–1921 викладав у Одеському будівельному технікумі, в 1922 в Київському політехнічному інституті, очолював секцію Київського губкомунвідділу, в 1925 був технічним інспектором та київським міським інженером в 1926.

В 1922–1931 виконував обов'язки головного архітектора Києва.

Був членом громадського активу художньо-промислового і наукового музею (тепер Національний художній музей України).

В Києві жив у будинку № 40/1 по вулиці Січових Стрільців, квартира 3, на другому поверсі та понад 40 років — у будинку № 28 на вулиці Ярославів Вал.

Помер 6 серпня 1940. Похований в Києві на Лук'янівському кладовищі (ділянка № 13-1, ряд 1, місце 8). Надгробок — стела з лабрадориту.

Архітектурна діяльність За період служби на Волині Володимиром Безсмертним були зведені різні споруди: мости через річки Горинь і Стир, храм у селі Ємільчиному, сільські лікарні, школи, будівля Житомирського окружного суду (1893), відремонтована Житомирська чоловіча гімназія тощо.

Авторські роботи в Київській губернії винні ректифікаційні склади в Умані, Звенигородці, Таращі, Бердичеві, Степанцевому; сільські лікарні; арештантські роти в Бердичеві, Василькові, Радомишлі, Липовцях.

Авторські роботи в Києві

прибуткові будинки на Гоголівській вулиці, № 17 Красовського та № 23 Ягимовського «Будинок з котами» (1909) ; «Будинок з ірисами», особняк-будинок для голови Київського суду Грабара на вулиці Юрія Іллєнка, 8 (1910—1911); прибутковий будинок Людмили Максимової на вулиці Петра Сагайдачного, 10/5 (1899, колишня адреса — Олександрівська вулиця, 34); будинок Давида Марголіна на вулиці Петра Сагайдачного, 12 (1899, колишня адреса — Олександрівська вулиця, 36); прибутковий будинок потомственної почесної громадянки Є. Томіліної на вулиці Січових Стрільців, 42; житловий будинок на вулиці Січових Стрільців, 40/1 і в Бехтеревському провулку (прибутковий будинок О. Андре, 1913); будинок на розі вулиць Січових Стрільців і Кудрявської; будинок Пушиної по Дорогожицькій вулиці, 8; будинок Київського товариства взаємного кредиту на Хрещатику, 16; маслобійний завод братів Лур'є на Подолі; будинок головних майстерень при Київському арештантському відділенні на бульварі Тараса Шевченка, 27; казенний винний ректифікаційний склад № 1 на 600 000 відер (площею 1,7 га), що складався з головного корпусу на вісім розливних столів, очисного відділення, спиртосховища, кочегарки, спиртоприймального відділення, огорожі (1896). Склад був закритий в 1914 році, з 1931 року — лікеро-горілочний завод, Кудрявська вулиця, 16; залізний віадук над Петрівською вулицею (1896–1897); хірургічний та гінекологічний корпус Кирилівської лікарні на 180 ліжок (1897); барак Червоного Хреста Київського благодійного товариства; школа-притулок для глухонімих хлопчиків Київського відділу піклування про глухонімих (1902) коштом цукрозаводчика Ніколи Терещенка на Макарівській вулиці, 3 (тепер Академіка Ромоданова); будинок казенної палати і казначейства на Львівській площі (проект Олександра Кобелєва, 1913–1914); дерев'яна шатрова каплиця на цегляному цоколі, куди вміщували потоплених Товариства рятування на водах; перебудова генерал-губернаторського будинку; надбудова четвертого поверху будинку № 15 на Володимирській вулиці, колишніх губернських Присутственних місць (1908–1909); гараж для поштових автомобілів; центральна силова станція міського електричного трамваю на Олександрівській вулиці (1902–1904); елеватор на млині Бродського на Подолі (1907); центральна електроосвітлювальна станція біля підніжжя Володимирського узвозу (1897); будинок комунального банку; будинок колишніх друкарень Держполітвидаву на вулиці Воровського (тепер Бульварно-Кудрявська); павільйон на Всеросійській сільськогосподарській та промисловій виставці в Києві (1897); укріплення схилів та створення естакади фунікулера.

Крім того, як консультант та член будівельної комісії, брав участь в будівництвах: Володимирського собору; Київського політехнічного інституту; хімічної лабораторії Університету святого Володимира; державного банку; селянського банку; поштамту; технічного товариства; Товариства швидкої медичної допомоги; по спорудженню і розширенню київської каналізації та артезіанського водозабезпечення в Києві та багатьох інших об'єктів.

Примітки

Джерела Пантеон зодчих Лук'янівського некрополю. Біографічний довідник. —  : З-Медіа, 2008. — С. 12–15. —