Сучасна фольк-музика ( «народна музика») — жанр популярної музики, який розвинувся на основі народної музики в середині XX століття в результаті феномена фольк-рівайвлів, коли народна музика почала поширюватися серед масової аудиторії. Найуживанішою назвою для цієї нової форми стилю є також «фольк-музика», проте частіше вживають «сучасна фольк-музика» або «музика фолькового відродження», щоб якісніше можна було розрізняти. Цей період музики найбільше себе проявив у США, тому ще розрізняють музику американського фолькового відродження. Злиття жанрів, на подобі фольк-року та інших, також зараховують до цього феномену.
Визначення Дефініція «сучасна фольк-музика» в основному досить широка та розпливчаста. Зазвичай використовується для позначення всієї фольк-музики, яка не є традиційною народною музикою, та захоплює жанри, які утворилися та згодом еволюціонували з фольк-відродження в середині XX століття.
Хюґ Блуменфельд дав кілька описів поняттю у межах американської фольклорної сцени: Англо-американська акустична музика та/чи з народними мотивами з США та Великої Британії. В основному має західно-європейські корені та лінгвістично зазвичай англомовна. Інші музичні випадки та мови, правильно або помилково, виділяють окремо та зараховують до етнічної музики («World music»). Нечисленні винятки у цій моделі випливають переважно з поширених політичних/історичних умов в англо-американському світі та в демографії шанувальників фольку: кельтська музика, блюз, деякі види центральної та південноамериканської музики, народної музики індійців та клезмер. Коли романтичний націоналізм першого фольк-відродження дав вагомий внесок в артмузику, то друге фольк-відродження принесло нові жанри популярної музики з виконавцями, які заробляли великі гроші на концертах, записах та телеетерах. Однією з перших відомих фігур відродження був Вуді Гатрі, який виконував як народні пісні так і свої власні у 1930-х та 1940-х роках. У Великій Британії фольк-відродження виплекало чисельне покоління авторів-виконавців пісень таких як Донован, який досягнув популярності у 1960-х роках. Фольк-відродження породило першу фольк-хвилю в Канаді з міжнародно успішними виконавцями, такими як Ґордон Лайтфут, Леонард Коен, Джоні Мітчелл та Баффі Сент-Марі. Історія Народна музика була частиною культури різних співтовариств (регіональних, етнічних, расових) і не була спеціально складена і спродюсована для масового споживання. Однак в середині XX століття в результаті фольк-рівайвлов, вона стала проникати в масову культуру. В результаті почали з'являтися поєднання народної та популярної музики. Завдяки розвитку радіо і звукозапису як самі музиканти, так і слухачі могли познайомитися з регіональною музикою. Одним з перших артистів, які сприяли поширенню народної музики серед масової аудиторії, був американський виконавець Вуді Гатрі, який співав народні пісні в 1930-і і 1940-і роки. Частина пісень були написані ним самим. Серед друзів і послідовників Гатрі популярність здобув збирач фольклору, композитор Піт Сігер. Цей період підйому інтересу до американської народної музики іноді називають першою хвилею американського фольк-рівайвла. Основними виконавцями, які з'явилися в періоді між 1940 та 1960 роками, були Вуді Гатрі, Піт Сіґер, Філ Оукс, Джоан Баез та Боб Ділан. Середина 1960-х та початок 1970-х років були пов'язані з великими музичними, політичними та культурними змінами та контркультурою. В той же час фольк-музика зазнала швидкої еволюції, розширення та диверсифікації, пов'язаних з цим періодом. Основні зміни відбулися через еволюцію таких виконавців, як Боб Ділан, Джоан Баез, Джуді Коллінз, а також через утворення нових жанрів з роком та попом. У цей період термін «музика протесту» часто використовувався для характеристики фольк-музики з актуальною політичною тематикою. Канадські виконавці Ґордон Лайтфут, Леонард Коен, Брюс Кокберн та Джоні Мітчелл виконували ріні мікси фольк-музики з іншими стилями та користувалися великою популярністю в США. Починаючи з 1970-х років фольк-музику зайняли нові виконавці, такі як Джоні Мітчелл, Ніл Янг та Гаррі Чапін.
Народна музика стала активно змішуватися з мейнстрімовою поп-музикою, коли зрілого віку досягли представники покоління бебі-бумерів - люди, народжені після Другої світової війни. Багато з них виросли, слухаючи збірники музичного фольклору начебто Антології американської фольк-музики. Цей підйом інтересу до народної музики в США в кінці 1950-х - початку 1960-х років іноді називається другою хвилею американського фольк-рівайвла. Породжена фольк-рівайвлом музика, за своєю природою була популярною музикою, але з осмисленими текстами пісень на соціальну тематику [. У середині XX століття в процесі фольк-рівайвлів на основі народної музики розвинувся однойменний жанр популярної музики - фольк-музика. Одним з перших відомих виконавців фольку став американський співак і композитор Боб Ділан. Він продемонстрував, як можна складати сучасні пісні, спираючись на елементи традиційної музики, але при цьому висвітлювати в них характерні події і звичаї сучасності. Серйозні фольклористи не вважали їх такими. У підсумку в США автора-виконавця уявляли людиною, яка бриньчить на гітарі і співає гугнявим голосом пісні на злободенні теми. Таким було стереотипне уявлення, що таке народна музика. Пік популярності фольк-музики припав на середину 1960-х років, коли на естраді з'явилися такі автори-виконавці як Річі Гевенс, Джоні Мітчелл, Мелані, а також найрізноманітніші групи, які у своїх композиціях використовували елементи народної музики. Класичним прикладом такої музики може служити пісня дуету Simon & Garfunkel «El Condor Pasa». Протягом короткого періоду (приблизно з 1958 по 1965 рік) така музика займала високі місця в музичних поп-чартах США і Британії. Хіти були в основному створені не «народом», а музикантами-професіоналами або напівпрофесіоналами. Пісні часто були «розбавлені» сучасними елементами народні пісні або стилізовані під них композиції власної творчості.
У Великій Британії фольк-рівайвл породив покоління авторів-виконавців, таких як Донован, Берт Дженш, Ральф Мактелл і Рой Харпер, які досягли успіху в 1960-х роках. У Канаді з'явилися всесвітньо успішні Ґордон Лайтфут, Леонард Коен, Джоні Мітчелл і Баффі Сент-Марі. Період з середини 1960-х до початку 1970-х років був пов'язаний з великими змінами в музиці, політиці і способі життя. Основні зміни торкнулися найбільш визнаних виконавців, таких як Боб Ділан, Джоан Баез, Джуді Коллінз, виражалися в створенні ними нових змішаних стилів з рок- і поп-музикою. До інших піджанрів фольку належать анти-фольк, фольк-панк (наприклад ірландський гурт Pogues у 1980-х роках), інді-фольк, фольктроніка, фрік-фольк та американка та міксовані жанри, такі як фольк-метал, прогресивний фольк, психоделічний фольк та неофольк.
Для позначення різноманіття популярної музики, яка виникла під час та після рівайвлів і стала повсюдно називатися «народною», в англійській мові був введений термін «сучасна народна музика». Безпосередньо народну музику стали називати «традиційна народна музика». Стилі сучасної фольк-музики
Фольк-музика вбирає в себе широке розмаїття стилів, що виникли в XX столітті на основі традиційної народної музики. Крім безпосередньо самого фольку до них відносяться : неотрадиційний фольк — фольк-музика, виконана на старий манер; фольк-рок — в строгому сенсі, суміш американського фольку та року, проте часто під цим терміном мають на увазі суміш будь-якого фольку та року; фольк-поп — більш м'яка, ніжна і поп-орієнтована форма фольк-року; електрик-фольк — різновид фольк-року, розроблений в кінці 1960-х років в Англії на основі американського фольк-року. мідівал-фольк-рок — фольк-рок з використанням середньовічних мелодій і інструментів; фольк-панк — суміш фольку та панку, більш енергійна форма фольк-року; фольк-метал — суміш фольку і метала, екстремальна форма фольк-року; інді-фольк — суміш фольку та інді-року, незалежна форма музики, яка ближче швидше до рок-музики, ніж до фольк-музики психоделічний фольк — експериментальна / психоделічна форма фольк-року; прогресив-фольк — стилістично або тематично ускладнена форма фольку; фольк-джаз — суміш фольку і джазу; фольк-бароко — суміш британського і американського фольку і джазу, що виконується за допомогою палацової техніки гри на гітарі, з'явилася в 1960-х; нова акустика — суміш блюграс і джазу, з використанням виключно акустичних інструментів, з'явилася в 1970-х; альтернативний фольк — більш енергійне і агресивне звучання з альтернативною, що не характерною для традиційного фольку, тематикою антіфольк — експериментальний фольк, натхненної панк-рухом; етно-електроніка — суміш фольку та електронної музики; неофольк — меланхолійна суміш фольку та індустріалу; нью-ейдж — позитивна суміш фольку, ембієнту та інших впливів; менестрельска пісня — особливий жанр фольк-музики, що народився в рольовому співтоваристві. Поєднує в собі середньовічне менестрельське мистецтво і середньовічно-фентезійну тематику. Композиції можна умовно розділити на три типи: серйозні, гумористичні та рольові. Зачіпаються хвилюючі автора сюжети (любов, війна, дорога, смерть та ін.), можуть бути історичними, фентезійними, авторськими тощо
Див. також Етнічна музика (world music) Народна музика (фольклор) Кантрі (США)
Примітки