Оцінка ситуації з правами людини в КНДР ускладнена через закритий характер північнокорейської держави. Уряд Північної Кореї обмежує доступ до країни іноземцям. Хоча КНДР щорічно відвідують понад триста тисяч туристів, зокрема, близько 1500 — з країн ЗаходуОколо 20 туристов пострадали при обрушении моста в горах КНДР // РИА НовостиЮжная Корея приостановила туры в КНДР из-за убийства туристки // Lenta.ru, переважна більшість з них бувають у районі гір Кимгансан. Лише невелика частина туристів відвідує Пхеньян. Іноземцям заборонено відвідування деяких регіонів країни, що мають, згідно з офіційними заявами влади КНДР, стратегічно важливе значення. Заборонено також будь-яку фото- та відео-зйомку без дозволу супроводжуючого. Держдепартамент США повідомив, що з 1996 року в країну повністю закрито доступ міжнародним правозахисним організаціям.
Громадяни КНДР не мають права вільно залишити свою країну, і тому інформація надходить від біженців, неповерненців та інших осіб, які залишили Північну Корею. Хоча інформація від цих категорій осіб найчастіше має суб'єктивний характер, на підставі великої кількості повідомлень біженців низка організацій робить висновки про загальну ситуацію в Північній Кореї.
Згідно з офіційною позицією уряду КНДР, у країні «немає ніяких проблем у галузі прав людини», оскільки соціалістичний лад, що існує в КНДР, «було обрано її громадянами добровільно і він спрямований на всебічне задоволення їхніх матеріальних і духовних потреб».
У той же час, проаналізувавши наявні дані, багато міжнародних організацій зробили висновок про тоталітарний характер північнокорейської держави.
Деякі правозахисні організації та уряди засудили порушення прав людини в Північній Кореї. Серед них — Міжнародна амністія. Генеральна Асамблея ООН також засудила порушення прав людини в Північній Кореї, ухваливши відповідну резолюцію, підготовлену країнами-членами Європейського Союзу.
2004 року в США було ухвалено Закон про права людини в КНДР (№ 108—333), що засудив Північну Корею і визначив у загальних рисах кроки, які Сполучені Штати мають зробити, аби у Північній Кореї встановилися демократія і свобода. За винятком проблеми викрадання японців, яку було частково вирішено, Північна Корея повністю заперечує всі повідомлення про порушення прав людини і звинувачує біженців у брехні і поширенні американської пропаганди.
На міжнародному рівні регулярно відбуваються неурядові конференції, які присвячено правам людини в Північній Кореї. У березні 2003 року така конференція відбувалася в Брюсселі, а в березні 2006 — у ПразіЗа чтение Библии и Шекспира в КНДР ссылают в «особую зону» пожизненно.
20 серпня 2013 р. в сеульському університеті Йонсей почалися засідання спеціальної Комісії ООН з прав людини в Північній КореїНа лекциях о северокорейском ГУЛАГе. В сеульском университете выступили беглецы из трудовых лагерей КНДР / Лента.ру, 14:29, 25 августа 2013.
Організація Об'єднаних Націй 17 лютого 2014 року опублікувала доповідь, присвячену порушенням прав людини в КНДР. Укладачі документа рекомендують передати справу відносно влади КНДР у Міжнародний кримінальний суд. Згідно з текстом листа, до відповідальності можуть залучити й очільника держави, Кім Чен ИнаВ ООН нашли повод отдать Ким Чен Ына под суд / Лента.ру, 17 февраля 2014 18:03.
Правові основи громадянських прав і прав людини в КНДР Правова система КНДР заснована на принципах конвергенції романо-германської та соціалістичної правових систем. В основі системи права КНДР лежить конституція, яка має найвищу юридичну силу на всій території країни.
Конституція КНДР гарантує громадянам такі права: Право на захист — громадянин, незалежно від його місця проживання, знаходиться під захистом КНДР. Загальне рівне виборче право, а також право бути обраним, незалежно від статі, національності, професії, осілості, майнового стану, рівня освіти, політичних поглядів та віросповідання. Це право гарантується всім громадянам, що досягли 17 років, крім засуджених судом до позбавлення виборчих прав. Свободу слова, друку, зборів, демонстрацій і об'єднань. Свободу совісті. Право на подачу скарг і заяв. Право на працю. Право на житло. Право на відпочинок. Право на отримання безкоштовної медичної допомоги. Право на освіту. Свободу наукової та літературно-художньої діяльності. Свободу вибору місця проживання і поїздок. Рівноправність жінок та охорону материнства і дитинства. Недоторканність особи, житла і таємницю листування.
Крім того, конституція КНДР гарантує право притулку іноземним громадянам, які борються за мир, демократію, національну незалежність і соціалізм, за свободу наукової та культурної діяльності, і яких переслідують у їхніх країнах.
Крім того, КНДР приєдналася до Конвенції про права дитини, Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права, Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок.
У КНДР офіційно існують три політичні партії: правляча Трудова партія Кореї (), Соціал-демократична партія Кореї () і Партія молодих друзів небесного шляху (). Керівна роль ТПК зафіксована в Конституції КНДР. Усі політичні партії, а також низка громадських об'єднань, є членами Єдиного демократичного вітчизняного фронту (ЄДВФ), утвореного 25 липня 1946 року, який виступає за об'єднання Кореї.
У КНДР два профспілкових центри. Об'єднані профспілки Кореї (ОПК) створено 1945 року, до їх складу входить 9 галузевих профспілок, які об'єднують, здебільшого, робітників і службовців. Об'єднані профспілки Кореї налічують 1,6 млн членів. Союз трудящих сільського господарства Кореї (СТСГК), створений 1965 року, налічує 1,4 млн членів. Особливість профспілок КНДР у тому, що робітники і службовці, зайняті у галузі матеріального виробництва, можуть бути їх членами лише в тому випадку, якщо вони не перебувають у партійних, молодіжних або жіночих організаціях.
Судова система та кримінальне законодавство КНДР і права людини Згідно з Конституцією КНДР, у країні існують прокуратура та суди різних рівнів, починаючи від Центральної прокуратури і Центрального Суду і закінчуючи установами районного рівня. Конституція формально надає обвинуваченим право на захист і незалежність суду. Судові засідання мають бути відкритими, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з Конституцією, суди і прокуратура підзвітні у своїй діяльності національній асамблеї Північної Кореї — Верховним Народним Зборам.
Згідно з Кримінальним Кодексом КНДР, у Північній Кореї існують такі види покарань: Смертна кара Виправно-трудові роботи Конфіскація майна Позбавлення посади з позбавленням певного права Позбавлення виборчих прав
Згідно з Кримінальним кодексом, смертна кара застосовується тільки за злочини проти державного суверенітету і злочини проти народно-визвольної боротьби.
Основним видом покарання є виправно-трудові роботи. За один злочин, за статтею 24 КК КНДР, може призначатися від 6 місяців до 15 років виправних робіт.
Конфіскація майна і позбавлення виборчих прав, згідно з Кримінальним кодексом, застосовуються тільки за антидержавні злочини.
Термін давності встановлено в 15 років, але він не поширюється на навмисні вбивства та злочини проти держави.
Політичні та громадянські права Політична система і суспільний лад КНДР піддаються серйозній критиці у сфері дотримання прав людини з боку міжнародного співтовариства і правозахисних організацій, що базуються в західних країнах. Управління Верховного комісара ООН з прав людини офіційно визнало факт широко поширених порушень прав людини в Північній Кореї. Цитати з Резолюції ООН з прав людини 2005/11, пов'язані з КНДР:
Деякі експерти вважають, що Конституція КНДР — фіктивний документ, і що в Північній Кореї відносини між суспільством і державою будуються за тоталітарною моделлю. КНДР робила спробу денонсувати Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, але після заяви Комітету з прав людини про те, що пакт денонсації не підлягає, надала доповідь про його виконання, визнавши таким чином себе державою-учасником пакту.
Три шари населення КНДР
Згідно з різними джерелами, згідно з системою «сон'бун» (), все населення КНДР поділяється на три шари: «основний», «несталий» і «ворожий», про що повідомляє дослідниця Луїза Хантер. Належність до того чи іншого шару визначається за соціальним походженням і видом діяльності в період японського панування і Корейської війни і успадковується по чоловічій лінії. Члени Трудової партії Кореї (ТПК) автоматично належать до «основного» прошарку; особи, виключені з політичної партії, до «ворожого». Репатріанти з Китаю і Японії належать до «ворожого» прошарку.
Відповідно до постанови «Про подальше посилення роботи з різними верствами і групами населення», прийняту восьмим пленумом ЦК ТПК четвертого скликання наприкінці лютого 1964 року, було здійснено істотну деталізацію категорій населення, відповідно до якої в кожному шарі було виділено окремі групи (всього 51). Робота ця здійснювалася в 1964—1969 роках так званими «групами 620», спеціально сформованих для цієї мети. За твердженням А. Ланькова, ця діяльність супроводжувалася висилкою, арештами і стратами ворогів режиму (як реальних, так і потенційних або просто вигаданих).
Як вважає А. Ланьков, оцінити хоча б приблизну чисельність шарів, не кажучи про окремі групи, практично неможливо, через те, що в Північній Кореї цю інформацію засекречено.
Згідно з доповіддю Комітету з міжнародних справ сенату США, особи, що належать до «ворожого» прошарку, зокрема, не можуть служити в армії, вступити до ТПК і до більшості ВНЗ. У них майже немає шансів жити в Пхеньяні або Кесоні. Від належності до того або іншого шару, за інформацією А. Ланькова, залежить прийняття на роботу або навчання. Таким чином, на його думку, порушуються права на вільний вибір роботи, рівний доступ до освіти і рівний доступ до заняття посад державної служби, гарантовані Міжнародним пактом про економічні, соціальні та культурні права.
У той же час, як стверджує А. Ланьков, до 1990-х років належність до того чи іншого шару (за винятком номенклатури) не впливала на розмір продовольчого пайка.
Застосування смертної кари Низка організацій, зокрема Європейський союз, тлумачать право на життя, гарантоване Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, як таке, що взагалі виключає застосування смертної кари, однак у КНДР регулярно здійснюються публічні страти, про що повідомляють різні джерела. Кількість злочинів, що караються стратою, скорочено з 33 до 5 протягом 1983—2000 років.
Система таборів і права людини
Згідно з повідомленнями різних джерел, у Північній Кореї існує мережа концентраційних таборів, в яких перебувають затримані — як кримінальні, так і політичні. Загальна кількість осіб, що перебувають в системі концентраційних таборів КНДР достеменно невідома. За інформацією уряду США та правозахисних організацій, кількість ув'язнених становить від 150 000 до 200 000 осіб
Уряд КНДР категорично відкидає такі повідомлення, називаючи їх фабрикацією, підготовлену «південнокорейськими маріонетками» та «японськими реакціонерами».
+Концентраційні табори в КНДР Номер табору Назва українською Оригінальна назва Провінція Кількість в'язнів11Кьонсон경성/鏡城Хамгьон-ПуктоТабір закрито12Онсон온성/穏城Хамгьон-ПуктоТабір закрито13Чонсон종성/鐘城Хамгьон-ПуктоТабір закрито14Кечхон개천/价川Пхьонан-Намдо50 00015Йодок요덕/耀徳Хамгьон-Намдо50 00016Хвасон화성/化成Хамгьон-Пукто20 00018Пукчхан북창/北倉Пхьонан-Намдо10 00022Хверьон회령/會寧Хамгьон-Пукто50 00025Чхонджин청진/清津Хамгьон-Пукто5 00026СинхоріУсталена назва. За аналогією з іншими таборами Синхорі мав би назватися Синхо (). «Рі» означає «село».승호리/勝湖里ПхеньянАдміністративно табір був приписаний до Пхеньяну, хоча розташований поза містом.Табір закрито
Повідомлення про жорстоке поводження з в'язнями