Хорватська весна () — назва політичного руху, що виник наприкінці 60-х — початку 70-х років ХХ століття в Соціалістичній Республіці Хорватії. Зародившись у СР Хорватія, рух поширився й на СР Боснія і Герцеговина та на САК Воєводина, що у складі СР Сербія (в якому хорвати становили значний відсоток, а подекуди й більшість). З цієї причини багато переслідуваних за участь у русі походили не тільки з СР Хорватія, а й з інших колишніх югославських республік.
Метою руху була підтримка хорватської національної ідентичності в СФРЮ Тіто і досягнення більшої автономії для СР Хорватія. Вимагалося визнання окремої хорватської мови і культури замість спільної сербсько-хорватської мови. Політичні супротивники також називали його масовий рух () або MASPOK.
Рух зародився в середовищі хорватської інтелігенції за активної підтримки студентства, коли група впливових хорватських поетів і мовознавців оприлюднила в 1967 році . Після 1968 року патріотичні цілі цього документа переросли в загально-хорватський рух за більші права для Хорватії, який дістав всенародну підтримку, особливо серед багатьох студентських організацій. Союз комуністів Хорватії не залишався осторонь, прагнучи більшої фінансової і політичної децентралізації в Югославії.
Серед головних вимог було розширення громадянських прав для жителів СР Хорватія, з-поміж яких чільне місце посідало право пишатися власною історією. Це дратувало комуністичний уряд Тіто, який, хоча і не забороняв почуття, але й не виставляв їх напоказ, позаяк рани Другої світової війни були ще свіжі. Тому тогочасний югославський уряд розглядав «хорватську весну» як свого роду відродження хорватського фашизму з часів Другої світової війни. Рух дістав назву в ЗМІ офіційного Белграда «націоналістична контрреволюція». Багато студентів, що взяли участь у демонстраціях на підтримку цього руху, було заарештовано в 1971 році і засуджено до тривалих тюремних ув'язнень. Керівництво СКХ було змінено, а чимало представників інтелігенції звільнено.
Переслідувані визначні «весняни» Савка Дабчевич-Кучар Драгутин Харамія Сречко Бієлич Перо Піркер Франьо Туджман Влатко Павлетич Бруно Бушич Міко Тріпало Іван Звонимир-Чичак Анте Параджик Дражен Будіша Петар Крісте Марко Веселиця Шіме Джодан Хрвоє Шошич Віце Вуков Стіпе Месич Анте Вукасович Іво Шкрабало Балінт Вуйков Матія Полякович Петар Шарчевич Анте Секулич Юрай Лончаревич Нацо Зелич Бела Габрич Лазар Меркович Миливой Прчич
Див. також
Посилання Hrvatska revija Тема: Хорватська весна, № 2, 2011, 1. липня 2011.