Супермарін Спайтфул () — британський винищувач, розроблений Supermarine під час Другої світової війни на вимогу міністерства оборони Великої Британії для заміни Spitfire.
Supermarine Spiteful відомий своїми високими швидкісними характеристиками. Це однин з найшвидших і найвисотніших поршневих літаків.
Історія створення Хоча основний британський винищувач «Спітфаєр» протягом війни отримував все потужніші двигуни і озброєння, і виробникам і військовим було зрозуміло що рано чи пізно доведеться створити новий винищувач. Тому коли міністерство Авіації видало специфікацію F.1/43 компанія Супермарін запропонувала свій варіант дизайну «Тип 271», який пізніше отримає назву «Спайтфул» ().
Концептуально «Спайтфул» не відрізнявся від «Спітфаєра», це все ще був низькоплан з V-подібним двигуном рідинного охолодження, і навіть мав «позичену» хвостову частину. Проте решта дизайну була нова, на відміну від еліптичного крила було створено тонке трапецієподібне ламінарне крило з підкриловими радіаторами. Шасі складалось всередину до фюзеляжу. Як і в випадку з «Спітфаєрами» «Спайтфул» оснащувався різними версіями двигуна Rolls-Royce Griffon з різними пропелерами. Розглядалось три основні варіанти: F.14 з двигуном Griffon 65 і п'ятилопастевим пропелером Rotol, F.15 з двигуном Griffon 89/90 і двома співвісними трилопатевими пропелерами Rotol, F.16 з двигуном Griffon 101 з триступеневим нагнітачем і п'ятилопастевим пропелером Rotol. Останній варіант одного разу розвинув швидкість 795 км/год.
Було створено три прототипи «Спайтфула», перший з яких піднявся в повітря в червні 1944 року з пілотом випробувачем Джефрі Квіллом. Перший контракт було відмінено через бюрократичні проблеми, але після перегляду контрактів на «Спітфаєри» серійне виробництво «Спайтфула» все ж було почате. Перший серійний літак був готовий в березні 1945 року, але на службу до Королівських ВПС вони дістались аж в листопаді 1946 року. Всього було виготовлено тільки 17 серійних літаків, оскільки всі контракти було скасовано на користь реактивних винищувачів. Три «Спайтфули» залишились в повітряних силах для випробувань, ще три повернули виробнику, а решту було відправлено на консервацію.
Тактико-технічні характеристики
Дані з Consice Guide to British Aircraft of World War II
Технічні характеристики Екіпаж: 1 особа Довжина: 9,86 м Висота: 4,09 м Розмах крил: 10,82 м Площа крил: 19,51 м² Маса порожнього: 3334 кг Максимальна злітна маса: 4627 кг Двигун: Rolls-Royce Griffon 65 Потужність: 2375 к. с. (1771 кВт.)
Льотні характеристики Максимальна швидкість: 764 км/год (на висоті 8685 м.) Практична стеля: 13105 м. Дальність польоту: 910 км Дальність польоту з підвісними баками: 2116 км
Озброєння Стрілецьке: 4 × 20-мм гармати в крилах Бомбове: 2 × 454 кг. бомби некеровані ракети
Див. також Список літаків винищувачів Seversky P-35 Reggiane Re.2000 Hawker Tempest Messerschmitt Bf 109 Nakajima Ki-27 Dewoitine D.520
Примітки Виноски
Джерела
Література
Andrews, C.F. and E.B. Morgan. Supermarine Aircraft since 1914. London: Putnam, Second edition, 1987. ISBN 0-85177-800-3. Humphreys, Robert. The Supermarine Spitfire, Part 2: Griffon-Powered (Modellers Datafile 5). Bedford, UK: SAM Publications, 2001. ISBN 0-9533465-4-4. Mason, Francis K. The British Fighter since 1912. Annapolis, Maryland: Naval Institute Press, 1992. ISBN 1-55750-082-7. Morgan, Eric B. and Edward Shacklady. Spitfire: The History (5th rev. edn.). London: Key Publishing, 2000. ISBN 0-946219-48-6. Price, Alfred. The Spitfire Story. London: Silverdale Books, 1995. ISBN 1-85605-702-X. Quill, Jeffrey. Spitfire: A Test Pilot's Story. London: Arrow Books, 1985. ISBN 0-09-937020-4. Robertson, Bruce. Spitfire: The Story of a Famous Fighter. Hemel Hempstead, Hertfordshire, UK: Model & Allied Publications Ltd., 1960. Third revised edition 1973. ISBN 0-900435-11-9.
Посилання
Spiteful & E.10/44 Supermarine Spiteful profile, technical details and photos Spiteful profile and photo