«Юманіте» ( — людство) — щоденна комуністична газета у Франції, заснована в 1904 р. Жаном Жоресом. Центральний орган Французької комуністичної партії (ФКП) з 1920 по 1994 рр. Видається в Парижі. Газета, як і раніше дуже близька до ФКП, попри те, що доступ на її сторінки відкрито для інших напрямків лівих сил.
Історія газети
Поява щоденної соціалістичної газети «Юманіте» (1904 р.) Перший номер «Юманіте» вийшов у світ у понеділок 18 квітня 1904. Для її засновника Жана Жореса це нове соціалістичне видання (підзаголовок газети свідчив «щоденна соціалістична газета») повинна спочатку стати засобом об'єднання французького соціалістичного руху, а потім одним із знарядь революційної боротьби проти капіталізму. У своїй першій редакційній статті Жорес прагне затвердити два правила роботи своєї нової газети: пошук великої і точної інформації для того, щоб дати «всім вільно мислячим спосіб зрозуміти світові події та винести про них своє враження», і фінансова незалежністьФінансування газети при її створенні викликало суперечки в 1930-ті роки. Авторитетна стаття з цього питання (Pierre Albert «Les sociétés du journal L'Humanité de 1904 à 1920» у збірнику Christian Delporte, Claude Pennetier, Jean-François Sirinelli et Serge Wolikow (sous la direction de), L'Humanité de Jaurès à nos jours, Nouveau Monde éditions 2004 (p. 29-42) залишає питання відкритим. У ній наводиться список акціонерів першого (1904) і другого (1907) акціонерних товариств газети. У момент свого заснування «Юманіте» користувалася підтримкою буржуазії з табору дрейфусарів, зокрема, єврейської буржуазії, за свідченням Мадлен Ребер у статті «Юманіте» в 1904, опублікованій газетою 31 січня-1 лютого 2004 Жорес тоді був великим оратором лівих партій (соціалістів з ФСП, радикальних соціалістів і радикалів, помірних з Республіканського демократичного альянсу), підтримував уряд Комба, а справа Дрейфуса ще було свіжою в усіх у пам'яті (Свою знамениту промову про реабілітацію капітана Дрейфуса Жорес виголосив у 1903 році. Реабілітація відбулася в 1906 році). Так, брати Луї-Дрейфюс, великі банкіри і торговці зерновими, не пов'язані родинними стосунками з Альфредом Дрейфусом, увійшли в число основних передплатників. Вкрай ліві опоненти з Ля Герр Сосьяль (16 і 22 листопада 1910 року) або праві з Матен (3, 6 і 10 червня 1934 року), в числі інших, стверджували згодом, що великі кошти, внесені Леві-брюле і Пікаром, служили прикриттям інших передплатників, які побажали залишитися анонімними. Таке можливо, але достовірно нічого встановити не вдалося … Йшли розмови про Ротшильдах, Компанії біржових брокерів, маркізі Арконаті Вісконті, прихильниці республіканських і антиклерикальних поглядів, Бельгійської робочої партії і т. д..
«Юманіте» Жана Жореса (1904—1914 рр.). При свою появу на світ у 1904, «Юманіте» виступає представником лише частини французького соціалістичного руху. До складу редакції входять Рене Вівіані, Арістід Бріан, Леон Блюм, Жан Лонге, , , Октав Мірбо, , і Альбер Тома. З об'єднанням французьких соціалістів у складі Французької секції Робочого Інтернаціоналу (ФСРІ/SFIO) у 1905 газета відкрила свої сторінки для всього французького соціалістичного руху (зокрема, прихильникам ). На з'їзді партії в Сен-Кентене в 1911 ФСРІ оголошує «Юманіте» своїм офіційним органом.
В обстановці постійно зростаючої міжнародної напруженості початку XX століття газета Жореса рішуче відстоює пацифістські позиції відповідно до принципів інтернаціоналізму, яких дотримується соціалістичний рух. Газета бере також помітну участь у боротьбі за світський характер суспільства і ставить своїм завданням захист робочого класу.
Це перше десятиліття було часом, економічно важким для газети. Після успішного виходу нового видання тиражем 140 000 примірників, газета опускається до рівня 15 000 у 1905, після чого тираж повільно зростає до 80 000 у 1912.
Влітку 1914 року в житті газети відбуваються дві тісно пов'язаних події, що повністю змінили її: Її керівник Жан Жорес убитий націоналістом Раулем Віленом в «Кафе дю круасан» 31 липня 1914; Вибухнула Перша світова війна.
«Юманіте» і перша світова війна (1914—1920 рр.). Початок світової війни, загибель Жана Жореса та перехід більшості керівників французьких соціалістів на бік «священного союзу» призводять до різких змін у газеті влітку 1914 Жореса змінює П'єр Ренодель, який вибирає редакційну політику на користь війни в ім'я захисту республіки. Як стверджує історик Олександр Курбан, газета виявилася задавлена потрійним гнітом: Державних цензурних обмежень; Партійного тиску (соціалістична більшість, налаштована на війну, нав'язує свою лінію); Важкого економічного стану через введених норм споживання.
Нарешті, в жовтні 1918 П'єр Ренодель замінений на чолі «Юманіте» Марселем Кашеном. Ці зміни відображають поступовий відхід соціалістів від «священного союзу».
«Юманіте»: орган Французької компартії між двома світовими війнами (1920—1939 рр.). Новий поворот для «Юманіте» настає в 1920 році. Дійсно, на з'їзді ФСРІ в Турі дві третини делегатів голосують за приєднання до Комуністичного Інтернаціоналу і перетворення ФСРІ в ФСКІ (надалі, Французька комуністична партія, ФКП). Газета йде за більшістю і 8 лютого 1923 стає офіційним органом молодої компартії.
У цей період редакційна політика газети слідує за політичною лінією ФКП. Сталінізація партії призводить до відтоку з «Юманіте» кількох авторів, таких як Альфред Росмер, Борис Суварін, П'єр Монатт, Амеді дюну, П'єр Каан та інші.
У двадцяті роки газета веде активну кампанію проти іспано-франко-марокканської війни. У 1926 головним редактором стає Поль Вайян-Кутюр'є. Під його керівництвом у тридцяті роки і, зокрема, на початку діяльності Народного фронту, тираж газети перевищує 300 000. «Юманіте» тоді відстоює антифашистські позиції, стає на захист республіканської Іспанії і пропагує сталінську модель СРСР.
Як центральний орган ФКП «Юманіте» служить одночасно засобом мобілізації активістів та інформаційним виданням. Ще одна особливість газети полягає в тій ролі, яку в її житті відіграють читачі. Вони часто виступають як постачальники матеріалів (робкори, тобто робочі кореспонденти) або розповсюджувачі (у складі Комітету захисту «Юманіте»). Щоб забезпечити свої фінансові потреби, газета в 1930 засновує свято «Юманіте». 27 серпня 1939 уряд Даладьє забороняє вихід «Юманіте» після «схвалення нею» радянсько-німецького договору.
«Юманіте» у русі Опору під час Другої світової війни Влада уряду Віші підтверджують заборону на вихід газети, а німецька окупація змушує газету піти в підпілля до звільнення Франції в 1944 (незважаючи на відхилене клопотання про відновлення видання, подане німецьким окупаційним властям у червні 1940 року — від цієї ініціативи відмежувалися багато активістів, а потім і Комуністичний інтернаціонал, який спочатку її допустив).
«Юманіте» виходить у підпіллі протягом п'яти років (З 26 жовтня 1939 по 16 серпня 1944 розійшлося 383 номери в кількості 200 000 примірників), граючи важливу роль у русі Опору. Багато журналістів з її редакції загинули в боротьбі проти нацистських окупантів, серед них , відповідальний редактор міжнародного розділу, розстріляний 15 грудня 1941 в , та інші. Газета знову виходить вільно 21 серпня 1944 під час паризького повстання.
«Юманіте» з 1945 по 1994 рр. Після 1945 «Юманіте» знову опиняється в тому ж положенні, що і в міжвоєнний період. Редакційна політика центрального органу ФКП слід партійної лінії і поєднує інформацію з агітаційною кампанією. У контексті холодної війни газета посідає прорадянську позицію. Коли радянські війська входять до Угорщини 4 листопада 1956, газета виходить із заголовком: «Будапешт знову з посмішкою». А 7 листопада 1956, в надзвичайно напруженій міжнародній обстановці (викриття сталінізму на XX з'їзді Комуністичної партії Радянського Союзу, радянське вторгнення в Угорщину, суецька криза і війна в Алжирі) штаб-квартира «Юманіте» (і центрального комітету ФКП) піддається нападу учасників антикомуністичної демонстрації, що намагаються її підпалитиJean-Pierre Arthur Bernard, Paris rouge, 1944—1964. Les communistes français dans la capitale, Éditions Champ Vallon, 1991, p. 31. «Обложені могли забарикадуватися, гасити полум'я потоками води, закидати нападників чим попало, проганяти тих, хто забирався на дахи, і чекати підкріплення з робочих передмість». Серед «снарядів», випущених по демонстрантах, помічені «друкарські шрифти», «предмети меблів», «побутові речі» і навіть «статуї» Jean-Paul Piérot, «PCF: un tragique soutien à l'URSS», L'Humanité, 28 жовтня 1996 р. У його уявленні, пристрасті навколо угорських подій об'єднали проти ФКП «праві сили аж до соціалістичної партії». Він відзначає, що в натовпі демонстрантів "перебували сумнівні елементи і крайні праві активісти ". Зі свого боку, Ле Монд в той час посилалася на стихійне самовираження «населення Парижа», "законну демонстрацію ", яка переросла «в інциденти вкрай насильницького характеру», див Le Monde, 9 листопада 2006 р., «50 років в Ле Монд. Антикомуністичні заворушення в Парижі». Перед лицем бездіяльності численних сил поліції, що сприяла нападу, будівлю захищають співробітники газети та активісти ФКП. У цьому зіткненні вбиті троє. У своєму звіті про події «Юманіте» проводить паралель між нападом на її приміщення і тим, що вона називає злочинами «контрреволюціонерів» в ході угорського повстання. Зі свого боку профспілка літераторів починає страйк: 8 листопада не виходить жодна газета.
Тоді ж газета стає єдиним французьким щоденним виданням, яке підтримало національно-визвольну боротьбу (деколонізацію) по всьому світу, за що їй доводиться розплачуватися численними заборонами на вихід у світ, зокрема під час воєн в Індокитаї і Алжирі. Статті Мадлен Ріффе про війну в Алжирі, що коштували їй спроби замаху з боку ОАС, а пізніше, про в'єтнамську війну, написані з позицій партизанів В'єтконгу, служать хорошим прикладом такої політики газети.
У 1945 газета виходить у кількості 400 000 примірників і є флагманом комуністичної преси. Згодом тиражі знижуються (150 000 в 1972, 107 000 в 1986) одночасно з ослабленням впливу ФКП і кризою щоденної преси.
«Юманіте» з 1994 р. по теперішній час Після XXVIII з'їзду Французької комуністичної партії (1994), посилання на «центральний орган ФКП» замінена на «газета ФКП». У зв'язку з новим формулюванням в 1999 вказівку на зв'язок з партією видалено. Згідно зі статутом, ФКП залишається «видавцем» газети, але її керівництво вже не очолює офіційно розробку редакційної політикиУточнюючи свій зв'язок з «Юманіте», статут ФКП формулює її так: "Читати її, захищати і пропагувати — одне із завдань активіста партії " (XXXIII з'їзд, березень 2006 р.).. Тим не менш, активісти ФКП як і раніше в значній мірі залучаються до поширення газети (в основному через продажу «Юманіте-діманш»Додаток «Юманіте-діманш» засновано 3 жовтня 1948 року, щоб краще закріпити популярність щоденної газети в народних кварталах. Воно стає повноцінним журналом в квітні 1990 року, але в 1999 році його випуск припиняється перед обличчям фінансових труднощів газети та істотного скорочення продажів, обумовленого, зокрема, спадом поширення силами активістів. Його змінює «Юманіте-Ебдо», випуск «Юманіте» по вихідних. "Юманіте-діманш"відроджується 9 березня 2006 після призову до читачів підписуватися, щоб стати співзасновниками тижневика (14 000 учасників та 1 800 000 євро в кінці серпня 2006 року). силами активу).