Хрисіпп або ХрисиппХрисипп // із Соли (, ) — давньогрецький філософ-стоїк, головний систематизатор раннього стоїцизму, логік, етик, схоларх, архонт школи стоїків (232 — 208).
Він народився в у Кілікії, але ще молодим переїхав до Афін, де став учнем філософа-стоїка . Після смерті Клеанфа, близько 230 року до н. е., Хрисіпп очолив стоїчну школу як її третій керівник. Плідний письменник і мислитель, він розвинув основні положення вчення Зенона з Кітіона, наставника Клеанфа, засновника й першого очільника школи, за що отримав титул другого засновника стоїцизму.
Хрисіпп досяг особливих успіхів у логіці, теорії пізнання, етиці та фізиці. Він створив оригінальну систему логіки висловлювань, щоб краще зрозуміти будову Всесвіту та місце людини в ньому. Хрисіпп дотримувався фаталістичного погляду на долю, але водночас намагався обґрунтувати роль суб'єктності особистості в мисленні та вчинках. На його думку, етика ґрунтується на розумінні природи Всесвіту, а її завданням є викорінення , які пригнічують і руйнують душу. Саме завдяки йому стоїцизм став одним із найвпливовіших філософських напрямів упродовж багатьох століть у грецькому та римському світі. Водночас мовна специфіка творів Хрисіппа ускладнювала їхнє сприйняття навіть для учнів стоїчної школи.
Із численних праць Хрисіппа до наших днів дійшли лише фрагменти. Частини його творів виявили серед папірусів з Геркуланума.
Життя Імовірно, Хрисіпп мав фінікійське походження, був сином Аполлонія з Тарса і народився в , citing Diogenes Laërtius, vii. 179; Galen, Protreptic, 7; de Differentia Pulsuum, 10. Він мав невисокий зрістDiogenes Laërtius, vii. 182 і, за переказами, займався бігом на довгі дистанції.Diogenes Laërtius, vii. 179 Ще замолоду він утратив значний спадок, який конфіскували на користь царської скарбниціDiogenes Laërtius, vii. 181.. Після цього Хрисіпп переїхав до Афін, де став учнем , тодішнього очільника (схоларха) стоїчної школиDiogenes Laërtius, vii. 179.. Вважають також, що він відвідував лекції Аркесілая та його наступника в Академії ПлатонаDiogenes Laërtius, vii. 184.
Хрисіпп із великим завзяттям узявся за вивчення стоїчної системи. Серед сучасників він здобув значну славу як учений. Його вирізняли інтелектуальна сміливість і впевненість у власних силах. Про це свідчить, зокрема, прохання, яке він нібито висловив Клеанфу: «Дай мені лише основні засади, а докази я знайду сам». Після смерті Клеанфа, близько 230 року до н. е., Хрисіпп став керівником стоїчної школи.
Хрисіпп був надзвичайно плідним автором. За переказами, майже ніколи не минало дня, щоб він не написав п'ятсот рядків текстуDiogenes Laërtius, vii. 181. Загалом він створив понад 705 творівDiogenes Laërtius, vii. 180. Його прагнення до всеохопності спонукало його розглядати обидві сторони будь-якого питання, через що опоненти дорікали йому надмірною кількістю цитат із чужих праць у власних книгахDiogenes Laërtius, vii. 181, x. 26–27. Його стиль вважали багатослівним, неясним і недбалим, однак інтелектуальні здібності Хрисіппа високо цінували, і згодом він став найавторитетнішим представником стоїчної школи.
Він помер під час 143-ї Олімпіади (208–204 роки до н. е.) у віці 73 років. Діоген Лаертський наводить дві різні версії його смертіDiogenes Laërtius, vii. 185. За першою, Хрисіпп відчув запаморочення після того, як на бенкеті випив нерозбавленого вина, і невдовзі помер. За другою, він спостерігав, як осел їсть інжир, і вигукнув: «Тепер дайте ослові чистого вина, щоб запити інжир», після чого . Його небіж встановив на його честь статую в КерамікосіPlutarch, De Stoicorum Repugnantiis; Diogenes Laërtius, vii. 183. Наступником Хрисіппа на чолі стоїчної школи став його учень Зенон ТарсійськийEusebius, Praeparatio Evangelica, 15. 18; Diogenes Laërtius, vii. 35.
Із його численних творів до наших днів дійшли лише фрагменти, збережені в цитатах пізніших авторів, таких як Цицерон, Сенека Молодший, Гален, Плутарх та інші. 2004 року серед папірусів з Геркуланума виявили уривки праць «Логічні питання» і «Про провидіння». Можливо, там також зберігся ще один твір Хрисіппа.
Вчення Хрисіпп мав тривалу й успішну кар'єру, відбивав напади Академії"Chrysippus", J. O. Urmson, Jonathan Rée, The Concise Encyclopedia of Western Philosophy, 2005, pp. 73–74 of 398 pp. й прагнув не лише захистити стоїцизм від критики минулого, а й убезпечити його від будь-яких можливих нападів у майбутньому. Він узяв учення Зенона та й надав їм завершеної форми, створивши систему, що стала класичним викладом стоїцизму. Він розвинув фізичне вчення стоїків і їхню теорію пізнання, а також створив значну частину їхньої формальної логіки. Саме Хрисіпп надав стоїчній системі її завершеного вигляду, так що Діоген Лаертський навіть казав: «Без Хрисіппа не було б Стої».
Логіка Хрисіпп багато писав про логіку й створив систему логіки висловлювань. Арістотелева досліджувала взаємозв'язки між термінами, такими як «Сократ» або «людина» («усі люди смертні, Сократ — людина, отже, Сократ смертний»). Стоїчна логіка, натомість, вивчала взаємозв'язки між висловлюваннями, такими як «зараз день» («якщо зараз день, то світло; але зараз день; отже, світло»)Ian Mueller (1978) An Introduction to Stoic Logic . Хоча раніше в цій галузі працювали мегарські діалектики — Діодор Крон і Філон з Мегари, а учні Арістотеля — Теофраст і Евдем Родоський — досліджували , саме Хрисіпп об'єднав ці принципи в цілісну систему логіки висловлювань.
Висловлювання Хрисіпп визначав висловлювання як «те, що саме по собі здатне бути запереченим або ствердженим», і наводив приклади на кшталт «зараз день» та «Діон іде»Diogenes Laërtius, vii. 65. Він розрізняв прості й непрості висловлювання, які в сучасній термінології називають та . Просте висловлювання є елементарним твердженням, наприклад: «зараз день». Прості висловлювання поєднуються в непрості за допомогою логічних сполучників. Хрисіпп виокремлював п'ять типів молекулярних висловлювань залежно від використаної зв'язки:
Логічні сполучники Тип Приклад якщо якщо зараз день, то світло і зараз день і світло або ... або або зараз день, або ніч тому що тому що зараз день, світло більш/менш імовірно ... ніж імовірніше, що зараз день, ніж ніч
Отже, Хрисіпп перелічив кілька типів молекулярних висловлювань, відомих і сучасній логіці, зокрема кон'юнкцію, диз'юнкцію та імплікацію (умовне висловлювання), а також докладно дослідив критерії їхньої істинності.
Умовні висловлювання Першими логіками, які почали обговорювати умовні висловлювання, були Діодор Крон і його учень Філон з Мегари. Через п'ятсот років Секст Емпірик згадував про суперечку між Діодором і ФілономSextus Empiricus, Pyr. Hyp. ii. 110–112; Adv. Math. viii. 112–117. Філон уважав істинними всі умовні висловлювання, крім тих, у яких правильному антецеденту відповідає хибний консеквент. Це означало, що висловлювання «якщо зараз день, то я розмовляю» є істинним, якщо тільки не виявиться, що зараз день, а я мовчуSextus Empiricus, Pyr. Hyp., ii. 110–112. Діодор же стверджував, що істинним є лише таке умовне висловлювання, у якому антецедент ніколи не може привести до хибного висновкуотже, оскільки висловлювання «якщо зараз день, то я розмовляю» може бути хибним, воно є недійсним. Проте за такого підходу все ще залишалися можливими парадоксальні висловлювання, як-от: «якщо атомних елементів речей не існує, то атомні елементи існують»Sextus Empiricus, Pyr. Hyp., ii. 110–112. Хрисіпп дотримувався значно суворішого погляду на умовні висловлювання, що унеможливлювало такі парадокси: на його думку, умовне висловлювання є істинним тоді, коли заперечення консеквента логічно несумісне з антецедентом. Це відповідає сучасному поняттю .
Силогістика Хрисіпп розробив силогістику, або систему дедукції, у якій використовував п'ять типів основних аргументів, або , що називалися недовідними силогізмамиDiogenes Laërtius, vii. 79 й виконували роль аксіом, а також чотири правила висновування, які називалися «тематами» (θέματα) і за допомогою яких складні силогізми можна було звести до цих аксіомSusanne Bobzien, Stoic Syllogistic, Oxford Studies in Ancient Philosophy 14, 1996, pp. 133–192. Форми п'яти недовідних силогізмів були такимиDiogenes Laertius, vii. 80-81; Sextus Empiricus, Hyp. Pyr. ii. 156–159; cf. Adv. Math. viii. 223ff.:
Назва Опис Приклад Modus ponens Якщо A, то B. A. Отже, B. Якщо зараз день, то світло. Зараз день. Отже, світло. Modus tollens Якщо A, то B. Не B. Отже, не A. Якщо зараз день, то світло. Не світло. Отже, зараз не день. i Не можуть одночасно бути A і B. A. Отже, не B. Не може одночасно бути день і ніч. Зараз день. Отже, зараз не ніч. ii Або A, або B. A. Отже, не B. Або зараз день, або ніч. Зараз день. Отже, зараз не ніч. Або A, або B. Не A. Отже, B. Або зараз день, або ніч. Зараз не день. Отже, зараз ніч.
Із чотирьох правил виведення (тематів), §36 HIJ до наших днів дійшли лише два. Одне, так званий перший темат, був правилом антилогізму. Другий, третій темат, був правилом відсікання, за допомогою якого ланцюгові силогізми можна було звести до простих. Метою стоїчної силогістики було не лише створення формальної системи. Її також розуміли як дослідження діяльності розуму — божественного розуму (логос), що керує Всесвітом, частиною якого є люди. Її завданням було знайти правильні правила виведення та форми доведення, які допомагають людині правильно орієнтуватися в житті.
За свідченням Секста Емпірика, Хрисіпп уважав, що собаки використовують диз'юнктивний силогізм, наприклад, коли за запахом обирають, якою стежкою бігти. Цей погляд суперечив традиції, що походила від Арістотеля, який уважав здатність до міркування (і дедуктивного міркування зокрема) визначальною ознакою людиниSextus Empiricus, Outlines of Pyrrhonism, I.69.
Інші логічні праці Хрисіпп аналізував мовлення, а також уживання імен і термінів. Він також доклав багато зусиль до спростування софізмів і парадоксів. За словами Діогена Лаертського, Хрисіпп написав 12 творів у 23 книгах про парадокс брехуна; 7 творів у 17 книгах про амфіболію; і ще 9 творів у 26 книгах про інші логічні парадокси. Загалом загадкам і парадоксам були присвячені 28 творів, або 66 книг. Хрисіпп є першим стоїком, щодо якого засвідчено використання третьої з чотирьох стоїчних категорій, а саме категорії «певним чином налаштоване»Stephen Menn, "The Stoic Theory of Categories", in Oxford Studies in Ancient Philosophy: Volume XVII: 1999, 215–247.. У збережених джерелах Хрисіпп часто використовує категорії «сутності» та «якості», але лише зрідка звертається до двох інших стоїчних категорій («певним чином налаштоване» і «певним чином налаштоване стосовно чогось»). Незрозуміло, чи мали ці категорії для Хрисіппа особливе значення. Цілком можливо, що чітке вчення про категорії розробили вже пізніші стоїки.
Подальше сприйняття Хрисіпп здобув славу одного з найвидатніших логіків античної Греції. Коли Климент Александрійський хотів назвати того, хто був серед логіків таким самим авторитетом, як Гомер серед поетів, він обрав не Арістотеля, а ХрисіппаClement of Alexandria, Stromata, vii. 16. Діоген Лаертський писав: «Якби боги користувалися діалектикою, вони користувалися б саме діалектикою Хрисіппа»Diogenes Laërtius, vii. 180.. Згодом логічні праці Хрисіппа занедбали й майже забули. Арістотелева логіка взяла гору, частково тому, що її вважали практичнішою, а частково тому, що її сприйняли неоплатоніки. Ще в XIX столітті до стоїчної логіки ставилися зневажливо, вважаючи її безплідною формальною системою, яка лише переодягла логіку Арістотеля в нову термінологію. Лише у XX столітті, завдяки розвитку логіки та сучасного числення висловлень, стало зрозуміло, що стоїчна логіка була видатним досягненням.
Епістемологія