Володимир Олександрович Ленченко ( 8 серпня 1934, Харків) — український архітектор, член Національної спілки архітекторів України (1970), почесний доктор архітектури Державного науково-дослідного інституту теорії та історії архітектури і містобудування (2004), дійсний член Українського комітету ІКОМОС (2008). Нагороджений Почесними грамотами Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України (2006).

Біографія Народився в сім'ї Ленченка Олександра Вакуловича (1906—1983) та Цапенко Ганни Павлівни (1912—1971), які походили із с. Біляки Заїченської волості Хорольського повіту Полтавської губернії (нині Семенівського р-ну Полтавської обл.). З 1930 року батьки працювали на будівництві та виробництві Харківського тракторного заводу.

У 1941—1945 роках жив в сім'ї свого дідуся Вакули у c. Біляки. Батько пройшов фронтовими дорогами до Берліна. По війні родина жила у Семенівці, Паніванівці та Веселому Подолі, де працювали батьки.

Освіта Навчався в школах у Біляках, Семенівіці, Паніванівці. 1955 р.закінчив екстерном Семенівську середню школу № 1. 1956—1963 роки навчався на архітектурному факультеті Київського інженерно-будівельного інституту. Працював в археологічних експедиціях (Ольвія), брав участь в обстеженнях пам'яток архітектури України, які проводили Логвин Г. Н., Мусієнко П. Н., Нельговський Ю. П., Северин С. І., Таранушенко С. А., Цапенко М. П., Юрченко П. Г., Яблонський Д. Н. Публікував свої малюнки та фото в газетах і журналах. 1972 року закінчив аспірантуру при Державному науково-дослідному інституті теорії та історії архітектури і містобудування. Дисертація «Архітектура Запорозької Січі» була знята із захисту через обвинувачення автора в ідеалізації історії запорозького козацтва.

Виробнича та наукова діяльність 1961—1963 — інженер-архітектор Науково-дослідного інституту архітектури споруд Академії будівництва та архітектури УРСР. 1963—1967 — старший архітектор Зонального науково-дослідного і проектного інституту експериментального проектування в м. Києві (КиївЗНДІЕП). 1967 — керівник наук. групи Київської обласної науково-реставраційної виробничої майстерні. 1968—1970 — головний спеціаліст Відділу пам'яток архітектури ГоловАПУ Держбуду УРСР. 1971—1977 та 1978—1996 — старший науковий співробітник Державного науково-дослідного інституту теорії та історії архітектури і містобудування. 1977—1978 — заступник директора по науковій частині Державного музею народної архітектури та побуту УРСР (Київ, с. Пирогів). 1996—2002 — головний спеціаліст Всеукраїнського фонду відтворення видатних пам'яток історико-архітектурної спадщини імені Олеся Гончара. Брав участь в опрацюванні Державної програми відтворення визначних пам'яток історії та культури України, експертна оцінка проєктів відтворення собору Михайлівського Золотоверхого монастиря та Успенського собору Києво-Печерської лаври в Києві. 2002—2010 — археограф 1-ї категорії Інституту української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського НАН України, де опрацював монографію «Запорозька Січ та «Україна в рукописних картах XVII — XVIII століть», публікувався у наукових виданнях.

Наукова діяльність Вивчав і публікував архівні документи, брав участь в археологічних дослідженнях на площі Жовтневої революції (нині Майдан Незалежності) у Києві (1981 р.), де під час реконструкції площі були знайдені залишки оборонних споруд Києва часів Київської Русі, в т.ч. Лядська (Печерська) брама (археологи М.Й. Сагайдак, В. О. Харламов). Працював в Інституті історії АН України, де підготував розділи про архітектуру, живопис, графіку, декоративно-ужиткове мистецтво України 2-ї пол. XVII — 1-ї пол. XVIII ст. до «Історії Української РСР» (видана 1979—1983), розділи про містобудування, архітектуру, будівельні матеріали, санітарну техніку, організацію будівництва та архітектурно-будівельне навчання в Україні 2-ї пол. XVII — XVIII ст. до праці «Развитие строительной науки и техники в Украинской ССР» (Т.1,1989). Написав статті до «Шевченківської енциклопедії», яка готується до видання в Інституті літератури імені Т. Г. Шевченка НАН України.

Праці Архітектура Проєкти Готелі «Дніпро», «Либідь» (інтер'єри, Київ). Мотель-кемпінг «Пролісок» (Київ). Громадські і житлові споруди в містах України. Державний історико-культурний заповідник запорозького козацтва на о. Хортиця (м. Запоріжжя). Музей народної архітектури та побуту України (м. Київ, с. Пирогове), Музей народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини (м. Переяслав). Національний історико-культурний заповідник «Чигирин» (м. Чигирин), Державний історико-культурного заповідник «Козацькі могили» (с. Пляшева Рівненської обл.). Національний музей-заповідник українського гончарства (с. Опішне Полтавської обл.), Відтворення резиденції гетьмана Богдана Хмельницького в Національному історико-культурному заповіднику «Чигирин» — науковий керівник проекту. Відтворення Батуринського замку XVII — XVIII ст. в Національному заповіднику «Гетьманська столиця» (м.Батурин Чернігівської обл.), науковий керівник проекту. Проекти охоронного зонування до Генеральних планів міст Києва, Полтави, Запоріжжя, Дніпра, Переяслава, Білої Церкви, Глухова, Путивля, Ромен, Василькова (у співавторстві).

Публікації Історія архітектури, мистецтва, картографія, краєзнавство, охорона пам'яток історії та культури України. 1971 р. Невідомий план Запорізької Січі // Український історичний журнал. — 1971, № 10. — С. 106—113. Запорозький провулок у Ленінграді // Україна. — 1972, № 9. — С. 24. Фільм про Запорозьку Січ // Україна. — 1972, № 23. — С. 24. Архитектурно-строительная деятельность запорожского казачества // Вопросы архитектуры. Тезисы докл. VII научн. конф. кафедр архитектуры. — М., 1972. — С. 14. Знахідки аквалангістів // Україна. — 1973, № 5. — С. 24. Дніпро розкриває таємниці // Ранок. — 1973, № 11 — С. 24. Кахлі — пам'ятки мистецтва // Україна. — 1974, № 6. — С. 23. Чайка, дуб, байдак // Україна. — 1974, № 42. — С. 24. Творець, громадянин, патріот. До 175-річчя від дня смерті В. І. Баженова // Культура і життя, 15 серпня 1974. Укрепления Украинской линии — памятники оборонного зодчества XVIII в. // Вопросы архитектуры. Тезисы докл. VIII науч. конф. кафедр архитектуры. — М., 1975. — С. 24—25. Київ на гравюрі 1691 р. // Україна. — 1975, № 2. — С. 19. Пославляючи людину. До 500-річчя від дня народження Мікеланджело Буонаротті // Робітнича газета, 6 березня 1975 р. Переяславська фортеця // Комуністична праця [м. Пер.-Хм.], 25 вересня 1976 р. З музею на Кубані // Україна. — 1977, № 34. — С. 11. Фортеця на колесах // Україна. — 1977, № 34. — С. 24. Музей народної архітектури та побуту УРСР [Комплект 24 анотованих листівок, 18,0 х 14,0 (укр., рос., англ., фр., нім., ісп.). — Упоряд. Ленченко В.]. — К.: Мистецтво, 1978. Музеї просто неба // Наука і культура. Україна. 1978. / Т-во «Знання»,АН УРСР. — К., 1979. — С. 368—377. Розділ V. Культура на Україні в другій половині XVII ст. 3. Архітектура. Образотворче мистецтво. — Архітектура. — Живопис. — Графіка. — Декоративне й ужиткове мистецтво. Розділ XII. Культура на Україні у XVIII ст. 3. Архітектура. Образотворче мистецтво. — Архітектура. — Скульптура. — Живопис. — Графіка. Декоративно-ужиткове мистецтво. // Історія Української РСР. У 8 т. 10 кн. — Т. 2: Визвольна війна і возз'єднання України з Росією. — К.: Наук. думка, 1979. — С. 202—215; 558—570. Из истории военно-инженерного искусства эпохи воссоединения Украины с Россией // Пробл. совр. архитектуры и ист. наслед. Украины. Сб. науч. трудов. — К.: КиевНИИТИ, КиевЗНИИЭП, 1979. — С. 117—121. Фортеця на острові // Україна. — 1979, № 23. — С. 24. Рідкісна панорама фортеці // Україна. — 1980, № 43. — С. 23. Ніжин 1773 року // Україна. — 1980, № 45. — С. 22. К истории дерево-земляных укреплений на Украине XVII — XVIII вв. // Иследования и охрана архитектурного наследия в Украине. Сб. науч. тр. / К.: КиевНИИТИ, КиевЗНИИЭП, 1980. — С. 00. Київський календар на 1727 рік // Народна творчість та етнографія. — 1980, № 6. — С. 55—60. Біля діорами древнього міста // Прапор комунізму, 12 травня 1981. Новое о Печерских воротах Киева // Архитектура Киева. Сб. науч. трудов. — К.: КиевЗНИИЭП, 1982. — С. 81—84. Південні ворота // Знання та праця. — 1982, № 2. — С. 18—19. [Співавт. Сагайдак М. Й., Харламов В. О.]. Глава V. Культура на Украине второй половине XVII в. 3.Архитектура. Изобразительное искусство. — Архитектура. — Живопись. — Графика. — Декоративное и прикладное искусство. Глава XII. Культура на Украине в XVIII в. 3. Архитектура. Изобразительное искусство. — Архитектура. — Скульптура. — Живопись. — Графика. — Декоративно-прикладное искусство. // История Украинской ССР. В 9 т. — Т. 3: Освободительная война и воссоединение Украины с Россией. Начало разложения феодализма и зарождение капиталистических отношений /Вторая половина XVII — XVIII в. /. — К.: Наук. думка, 1983. — С. 221—236; 637—653. Переяславська фортеця в XVI ст. // Матеріали до Зводу пам'яток культури народів СРСР по Українській СРСР. — К., 1984. — С. 112—113. Днепропетровск. Архит.-ист. очерк. (Соавт. Андрущенко Н. П., Зубарев Е. В.). — К.: Будівельник, 1985. Глухов: Проблемы сохранения архитектурного своеобразия // Строительство и архитектура — 1986, № 3. — С. 25—27. (Соавт. Вечерский В. В.). Путивль: Проблемы реконструкции // Строительство и архитектура — 1987, № 2. — С. 22—24. (Соавт. Вечерский В. В.). Архитектурное наследие Полтавской области // Памятники Полтавщины. Сборник. — К., 1987. — С. 00. Листи кошового отамана П.Калнишевського 1763 року про устрій Запорозької Січі // Пам'ятки України: історія та культура. — 1989, № 3. — С. 28—30. Остання козацька столиця на Дніпрі // Пам'ятки України: історія та культура. — 1989, № 2. — С. 38—42. До повернення національних реліквій // Пам'ятки України: історія та культура. — 1989, № 4. — С. 28—29. Запорозька Січ у картографії, планах та креслениках XVII — XVIII ст. — Наук. повід. на Секції іст. досл. та джерелознавства України на 1-му Всесвітньому форумі українців. — Київ, серпень 1989. Репринт. С. І. Мишецький — автор «Історії козаків запорізьких» // Український історичний журнал. — 1989, № 11. — С. 36—39. Остання козацька столиця на Дніпрі // Пам'ятки України: історія та культура. — 1989, № 2. — С. 38—42. Глава IV. Строительство после воссоединения Украины с Россией (вторая половина XVII — XVIII в.). — 1. Градостроительство и архитектура. — 2. Строительные материалы и конструкции. — 3. Санитарная техника. — 4. Организация строительства и архитектурно-строительное обучение. (Соавт. С. К. Колобанов) // Развитие строительной науки и техники в Украинской ССР. В 3-х т. — Т. І : Строительная наука и техника на Украине с древних времен до 1917 г. — К.: Наук. думка, 1989. — С. 72—91. До проблеми відтворення Запорозької Січі на о. Хортиці // Матеріали 1-ї респуб. наук.-практ. конф. «Проблеми історії запорозького козацтва в сучасній історичній науці та музейній практиці». Присвячена 500-літтю запорозького козацтва. 18 — 20 січня 1990 р. Запоріжжя — Дніпропетровськ, 1990. — С. 32—39. На городищі Кам'янської Січі // Пам'ятки України: історія та культура. — 1990, № 1. — С. 20—22, 56. Клейноди Війська Запорозького // Пам'ятки України: історія та культура. — 1990, № 2. — С. 56—57. The Lost Cossack Capital on the Dnieper // Ukrainian Heritage. 1990. — р. 10—13. «Абрис Чернігівський» // Чернігівщина. Енцикл. довід. За ред. А. В. Кудрицького. — К.: УРЕ ім. М. П. Бажана, 1990. — С. 31—32. Козацький монастир // Пам'ятки України: історія та культура. — 1991, № 2. — С. 28—30. Козацька столиця Запорозька Січ в планах та креслениках XVII — XVIII ст. // Наук. повід. на 5-му міжнар. симпозиумі «Козаки» в Новій Сорбонні, Париж, Франція, 12 травня 1991. Репринт. Конгрес у Сорбонні // Пам'ятки України: історія та культура. — 1991, № 5. — С. 16.