Заборола (від слова «боронити»), також гурдиції — щити з дерева або з каменю, встановлені на мурах фортеці для захисту її оборонців від ворога.Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. — К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2005. — 1728 с. ISBN 966-569-013-2 (стор.: 376) Доступ Спочатку, заборола — стіни на валах староукраїнських городищ із паль, густо повбиваних у землю, а пізніше — з дерев'яних зрубів пообкидуваних землею.Заборола // Це дерев'яні бойові галереї, криті двосхилим дахом, що опиралися на центральні кліті, які здіймалися на всю висоту валу. Представляють собою бойові майданчики з дерев'яними брустверами та щілинами для стрільби з лука.9.12. Архітектура: дерев'яна і кам'яна (Ю.С. Асєєв, В.О. Харламов) / Історія української культури. У 5 т. / за ред. Ю.С. Асеєва. Київ: Наукова думка, 2001. Т. 1. Про такі заборола літопис від 1097 року пише:

Інше письмове свідчення:

Опис Заборола розміщені на верхньому краю оборонної споруди або валу і виходять за межі стіни, нависаючи з напільного боку. У них були стрільниці та отвори в підлозі. Коли ворог наближався впритул до валу, він ставав недосяжним для стріл, і лучникові доводилося висуватися із заборол, щоб поцілити, і навіть нахилятися додолу, що було небезпечно. Тому отвори в підлозі використовували для вертикальної оборони валу, наприклад, щоб лити на голови ворогів окріп або смолу, кидати каміння у ворогів, які облягали споруду біля основи, які облягали біля основи будівлі.Липа К. Під захистом мурів. — К.: Наш час, 2007. — 184 с. — (Сер. «Невідома Україна») ISBN 978-966-8174-84-1 ISBN 966-8174-12-7 (серія) (стор.: 25-26, 29)

Для підвищення вогнестійкості проти підпалів дерев'яні стіни галерей були обмазані глиною. Заборола проходили вздовж усієї верхньої частини валу і захисники міста (лучники, метальники каміння) міста могли вільно пересуватися від одного вузла оборони до іншого під час облоги. З боку міста вали як правило не засипали землею, а кліті не заповнювали ґрунтом. Дерев'яні конструкції залишалися відкритими, утворюючи тераси. Порожні кліті з боку міста могли використовуватися як складські приміщення, а для переходу з рівня на рівень валу можна було використовувати сходи або драбини. Боєприпаси та продукти харчування на заборола доставляли пандусом — пологим підйомом. З заборол також скидували великі колоди, які котилися назустріч нападникам, що піднімалися на вали.

Отвори для зброї в зовнішніх стінах дерев'яних замків України XV–XVI століття називались «подсябиття» (; від сполучення «під себе бити»).

Заборола, або гурдиції (, від ) — елемент верхніх ярусів середньовічних фортифікацій у вигляді переважно критого дахом дерев'яного ґанку (іноді у вигляді зрубу-ізбиці), що виступав на консолях, балках за зовнішню лінію оборонного муру, вежі. У її фасадній стіні розміщувались бійниці для обстрілу простору перед оборонним муром, а отвори у підлозі призначались для вертикального обстрілу основи муру, лиття на ворогів гарячої смоли, окропу, кидання каміння. Гурдиції неможливо було атакувати звичними штурмовими драбинами. З XIV ст. у мурованих фортифікацій їх замінили машикулями.

Галерея

Примітки

Деталізація джерел

Література Ігор Качор, Любов Качор. Середньовічний Львів. Фортифікації. Львів. В-во «Апріорі», 2009

Див. також Городні (архітектура) Забороло