Об'явлення Пресвятої Богородиці у Фатімі — серія об'явлень, що відбувалися у Фатімі в 1915–1917 роках. Найвідомішими є об'явлення Діви Марії 1917 року. З 13 травня по 13 жовтня вона шість разів з'являлась трьом пастушкам: Лусії душ Сантуш, Жасінті Марту та Франсишку Марту. 1930 року католицька церква офіційно визнала ці події як диво й одкровення, яке не суперечить доктрині.

«Маленькі пастушки»

Франциско Марто Франциско Марто народився в селі Алжуштрел () фрегезії Фатіма 11 червня 1908 року. Батько — Мануель-Педро Марто (Manuel Pedro Marto) (†3.02.1957). Мати — Олімпія де Ісус () (†3.04.1956). Охрещений — 20 червня 1908 року. Він був одним із трьох свідків об'явлення Ангела Миру (1916 р.) та Діви Марії (1917 р.). У жовтні 1918 року Франциско захворів на «іспанку». У той час у родині Марто на грип захворіли всі, окрім батька. Франциско Марто помер вдома (у будинку батьків в Алджуштрелі) 4 квітня 1919 року.

У звіті, який священник парафії Фатіма написав для церковної влади, зазначено: «Франциско помер 4 квітня (п'ятниця) о 22 годині як жертва хвороби, що тривала п'ять місяців і була викликана, так званою, „іспанкою“; Святе Причастя він прийняв у великій чистоті душі та побожності. Твердив, що бачив Нашу Милу Діву Марію в Кова да Ірія та у Валінгосі. Священник Мануель М. Феррейра, 18 квітня 1919 року.» Франциско був похований на місцевому цвинтарі Фатіми. 1935 року поруч із ним були перепоховані останки його сестри Жасінти.

30 квітня 1951 року була проведена перша спроба перенести останки дітей до Базиліки Діви Марії Фатімської, однак ідентифікувати останки Франциска не вдалося. Складність полягала в тому, що, за звичаєм, зверху ховали інших померлих дітей. 17 лютого 1952 року була проведена друга спроба, в результаті якої вдалося ідентифікувати Франциско. Одним з доказів стала вервиця, що була обкручена навколо його руки. Цікавим є той факт, що вервиця залишилася абсолютно цілою. 13 березня 1952 року останки були перенесені до крипти Базиліки Діви Марії Вервиці Фатімської. Франциско Марто був беатифікований Папою Римським Іваном Павлом II 13 травня 2000 року.

Жасінта Марто

Жасінта Марто (Jacinta Marto) — молодша сестра Франциска Марто. Також відома як Гіацинта, Якинта. Вона народилася в селі Алжусшрел фрегезії Фатіма 11 березня 1910 року. Була охрещена 19 березня 1910 року. Жасінта Марто разом із своїм братом Франціско та кузеною Лусією Сантос була свідком об'явлень 1916–1917 років. Окрім цього, вона мала також індивідуальні видіння, що відбувалися впродовж 1917–1920 років. Захворіла на «іспанку» в жовтні 1918 року. 1 липня 1919 р. її поклали в лікарню св. Августина міста Віла-Нова-де-Оурен ( — стара назва міста Оурен. Її стан лише погіршувався. Вона повернулася додому 31 серпня 1919 року вже з відкритою раною в області грудної клітки. В середині січня 1920 року до Фатіми прибув відомий у той час лікар, професор Енріко Лісбоа. Скориставшись можливістю, він познайомився з Лусією та Жасінтою. Побачивши, що остання перебуває у важкому стані, він переконав батьків Жасінти перевезти її до Лісабона, де вона може бути прооперована.

21 січня 1920 року Жасінта в супроводі матері приїхала до Лісабона. Батьки сподівалися, що їх дочка житиме в будинку заможних людей. Але її ніхто не прийняв, бо вона мала дуже хворобливий вигляд. Жасінта була змушена жити в сиротинці Діви Марії Чудес (Orphanage of Our Lady of Miracles) на вулиці Естрела, 17 (Rua da Estrela). Ця установа була заснована Марією Годжіньо (Maria da Purificação Godinho), яка також була й настоятелькою. Жасінта часто називала її своєю «хрещеною». 2 лютого 1920 року Жасінту превели до міста Лісабон, де 10 лютого 1920 року її прооперували. Окрім іншого, їй також видалили два ребра з лівого боку. Зважаючи на дуже ослаблений організм, Жасінті зробили лише місцевий наркоз, тому дитина весь час була при свідомості. Лише коли її одягнули після операції, вона тихо заплакала. Хірургічне втручання не принесло бажаного результату. Жасінта Марто померла в лікарні Дона Естефанія в п'ятницю 20 лютого 1920 року (час смерті — 22 години 30 хвилин). Поруч з нею була лише санітарка нічної служби.

Тіло Жасінти одягнули в білу сукню Першого Святого Причастя з блакитною стрічкою та помістили у відкритій труні в храмі Діви Марії Ангелів (Church of Our Lady of the Angels) міста Лісабон. За переказами, впродовж трьох днів її обличчя залишалося свіжим та рожевим, неначе живої людини, а навколо тіла зберігався приємний запах квітів. 24 лютого 1920 року її тіло перевезли до Оурена, де було поховано в родинному склепі баронів Alvaiázere. 12 вересня 1935 року останки було перенесено до Фатіми і поховано поруч із братом Франциско. Під час перепоховання було встановлено, що обличчя Жасінти залишилося нетлінним. 30 квітня 1951 року після ексгумації останків їх було визнано такими, що належать Жасінті та наступного дня, 1 травня, перенесено до крипти Базиліки Діви Марії Вервиці Фатімської. Жасінта Марто була беатифікована Папою Римським Іваном Павлом II 13 травня 2000 року.

Лусія Сантос Біографія.

Лусія Сантос (Lúcia Santos) народилася в Алжуштрелі (Фатіма) 22 березня 1907 року о 19 годині (так записано в книзі хрещень, хоча вона вказувала дату 28 березняFátima in Lúcia's Own Words II (1999), pgs. 13-14.). Охрещена — 30 березня 1907 року. Батько Антоніо Сантос (Antonio Santos, †31 липня 1919). Мати Марія-Роза Сантос (Maria Rosa Santos, 1869–1942). У сім'ї було шестеро дітей (п'ять дівчаток та один хлопчик). Лусія була наймолодша. Решту дітей звали: Марія дос Анжос (найстарша, †1986), Тереза, Мануель, Глорія та Кароліна (†1994). Дядько Лусії (брат її батька), Мануель Педро Марто, був батьком Жасінти та Франциска.

З семи років Лусія почала пасти овець. У 1915 році її супутниками були п'ятеро дітей з алжуштрельських околиць, а з 1917 року лише її кузени, Жасінта та Франциск Марто. Лусія була свідком обявлень 1915–1917 рр. Також вона мала й інші (особисті) видіння впродовж життя. Після об'явлень 1917 року Лусія пішла до школи, де опанувала читання та письмо.

До її особи була прикута велика увага, особливо після того, як вона залишилася єдиним свідком усіх подій. Повну опіку над нею взяв єпископ єпархії Лейрії. Лусія перебувала в Лісабоні з 7 липня по 6 серпня 1920 року. Після цього вона поїхала до Сантарема, а звідти 12 серпня повернулася в Алжустрел. 17 червня 1921 року Лусія стала ученицею школи сестер св. Доротеї у Віларі (Vilar), передмісті Порту. Там вона здобула початкову освіту. 24 жовтня 1925 року Лусія вступила до монастиря сестер св. Доротеї у місті Туй, (Іспанія). Через два дні вона переїхала до понтеведрського монастиря (Понтеведра, Іспанія) де пробула до 20 липня 1926 року. Після цього повернулася в Туй, де 2 жовтня 1926 року її прийняли до новіціяту. 3 жовтня 1928 року вона склала свої перші обіти, а 3 жовтня 1934 року — довічні (її чернече ім'я — сестра Марія від Страждань).

Під час громадянської війни в Іспанії Лусію відкликали до Португалії (це було зроблено для її безпеки). Вона оселилася у Віла-нова-ді-Гая неподалік Порту. Перебування на батьківщині дозволило їй відвідати місця об'явлень.

Згодом вона вирішує перейти до ордена кармеліток. 25 лютого 1948 року Папа Пій XII дозволив їй вступити до кармелітського монастиря св. Терези в Коїмбрі. 31 травня 1949 року вона склала вічні обіти та була прийнята до релігійної конгрегації босих Кармеліток (її нове чернече ім'я — сестра Марія Лусія від Ісуса та Непорочного Серця (Maria Lúcia de Jesus e do Coração Imaculado)).

На прохання Папи Павла VI сестра Лусія була присутня у Фатіми 13 травня 1967 року на святкуванні 50 річниці об'явлення. Вона там також перебувала під час паломництва Івана Павла II до Фатіми 1982, 1991 та 2000 років.

Сестра Лусія померла 13 лютого 2005 року в монастирі св. Терези (Коїмбра, Португалія), де була й похована (час смерті — 17 годин 25 хвилин). 19 лютого 2006 року її останки були перенесені до крипти Базиліки Діви Марії Вервиці Фатімської.

Варто відзначити, що серед католиків-традиціоналістів є поширеною думка про існування двох сестер Лусій. Вважається, що незадовго до 1960 року влада Ватикану підмінила сестру Лусію на іншу монахиню, яку видавали впродовж останніх 45 років за «справжню» Лусію. Однією з причин виникнення сумнівів стала порівняльна характеристика її фотографій від об'явлення до смерті. Ймовірні мотиви: усунути головного та єдиного свідка подій; не допустити розголошення третьої частини фатімської таємниці після 1960 року; негативна реакція сестри Лусії на зміни в римо-католицькій церкві тощо.Two Sister Lucys of Fatima?, Photos and Facts, Wildfire Spreading over Sister Lucy's Photos. Офіційний Ватикан відкидає всі звинувачення.

Особисті видіння. Найважливішими об'явленнями були: 26 серпня 1923 року, Вілар (Португалія); 10 грудня 1925 року, Понтеверда (Іспанія) — про Перші П'ять Субот; 13 червня 1929 року, Туй (Іспанія) — видіння Пресвятої Трійці та прохання про присвячення Росії Непорочному Серцю Марії.

Спогади. На прохання єпископа єпархії Лейрії Жозе Альвеса Корейра да Сільва (José Alves Correia da Silva) сестра Лусія написала: I Спогад (грудень 1935 р.) — про Жасінту, II Спогад (листопад 1937 р.) — про об'явлення Ангела Миру та Діви Марії, III Спогад (серпень 1941 р.) — про першу й другу частину фатімської таємниці, IV Спогад (грудень 1941 р.) — про Франциска та додатково про об'явлення.

На прохання ректора Санктуарія сестра Лусія написала: V Спогад (лютий 1989 р.) — про свою матір, VI Спогад (березень 1993 р.) — про свого батька.

Також у грудні 2000 року сестра Лусія видала книгу «Calls of the Message of Fatima», яка адресована паломникам.

Об'явлення 1915 року Перші об'явлення у Фатімі відбулися у квітні-жовтні 1915 року. Навесні 1915 року восьмирічна Лусія Сантос пасла невелику отару біля вітряного млина на пагорбі Кабесо (недалеко від Алжуштрела). Разом із нею були Марія-Роза Матіяс (Maria Rosa Matias), Тереза Матіяс (Teresa Matias) і Марія Жустіно (Maria Justino). Після обіду діти почали молитися на вервиці. У цей час вони побачили, як над деревами в долині пропливала «немов хмара, біліша від снігу майже прозора, з обрисами людини. Це була фігура, що нагадувала статую зі снігу, яка крізь проміння сонця ставала майже прозорою». Коли діти завершили молитися, постать щезла. Схоже з'явлення відбулося ще двічі. Лусія про це нікому не говорила, але інші дівчата не мовчали. Селом почали ходити чутки про те, що сталося, але ніхто не сприймав їх серйозно.пор. Memorias e Cartas … (II), с. 110; Memorias e Cartas … (IV), с. 316, с. 318; De Marchi, I.M.C., P.Jean., с. 50-51; Walsh, William Thomas. Nossa Senhora de Fátima., с. 27-28; Ayres da Fonseca, S.J., P.Luiz Gonzaga., с. 119; Galamba de Oliveira, Chanóine José., с.51.

Об'явлення 1916 року (Ангел Миру) 1916 року в Фатімі відбулося три появи Ангела. Свідками подій були Лусія Сантос та її кузени Франциско Марто й Жасінта Марто.

Перше з'явлення

Перша поява Ангела відбулася наприкінці весни або на початку літа 1916 року в печері (Лока-до-Кабесо) пагорба Кабесо. Діти цілий день пасли овець. Коли пішов дощ, вони сховалися в невеличкій печері між деревами. Вихід із печери спрямований на схід. Після звичного обіду та молитви на вервиці діти продовжили бавитися. Раптовий сильний вітер перервав гру, а над деревами знову з'явилася біла постать. За словами Лусії, сталося це так:

Після об'явлення діти ще довго стояли навколішки та промовляли молитву. Поява Ангела настільки зворушила дітей, що розповідати про це вдома ніхто не наважився.

Друге з'явлення

Друга поява відбулася у липні або серпні 1916 року. Троє дітей гралися біля криниці (Арнейро) в саду батьків Лусії. Раптом над криницею з'явився той самий Ангел і сказав:

Третє з'явлення