Католи́цька це́рква () — найбільша християнська церква, станом на 2018 рік — приблизно 1,3 мільярда вірних у всьому світі.. Головою Церкви є Папа Римський (). Складається з Римо-католицької церкви та 23 Східних католицьких церков «свого права» «sui iuris», найбільшими серед них є Українська греко-католицька, Сиро-Малабарська, Маронітська та Мелькітська греко-католицька церкви.
Це одна з найстаріших і найбільших міжнародних інституцій у світі, яка відіграла помітну роль в історії та розвитку Західної цивілізації.Mark A. Noll. The New Shape of World Christianity (Downers Grove, IL: IVP Academic, 2009), 191.O'Collins, p. v (preface). Папа Римський — єпископ Рима, до титулів якого належать «Вікарій Ісуса Христа» та «Наступник святого Петра», є духовним лідером Католицької церкви і несе особливу відповідальність за її єдність та пастирське служіння. Святий Престол здійснює керівництво Католицькою церквою та представляє її у міжнародних відносинах. Він розташований у незалежній державі Ватикан, яка розташована в межах Рима, столиці Італії. Папа одночасно є главою цієї держави.
Католицька церква на основі Нікейського символу віри вважає себе Єдиною, Святою, Католицькою (Соборною) та Апостольською церквою, заснованою Ісусом Христом у його Великому дорученні. Католицьке богослов'я стверджує, що її єпископи є наступниками Христових апостолів, а Папа є наступником святого Петра, на якому першість надана Ісусом Христом, та сповідує первісну християнську віру, зберігаючи непомильність, передану священною традицією. Римо-католицька церква, Східні католицькі церкви та католицькі релігійні ордени відображають різноманітні теологічні та духовні практики.Colin Gunton. «Christianity among the Religions in the Encyclopedia of Religion», Religious Studies, Vol. 24, number 1, page 14. In a review of an article from the Encyclopedia of Religion, Gunton writes: «[T]he article [on Catholicism in the encyclopedia] rightly suggests caution, suggesting at the outset that Roman Catholicism is marked by several different doctrinal, theological and liturgical emphases.»
Серед семи таїнств євхаристія є основною, яку літургійно відправляють на месі.CCC, 1322—1327 , Vatican.va: «the Eucharist is the sum and summary of our faith» Церква вчить, що через освячення священником жертвенні хліб та вино стають тілом та кров'ю Христа. Діву Марію в католицькій церкві шанують як Матір Божу і Небесну Царицю, шанують у догмах і відданостях. Його вчення включає Божественне Милосердя, освячення через віру та євангелізацію, а також католицьке соціальне вчення, яке підкреслює добровільну підтримку хворих, бідних та стражденних через тілесні та духовні діла милосердя. Католицька церква управляє тисячами католицьких шкіл, лікарень та дитячих будинків в усьому світі і є найбільшим недержавним постачальником освіти та охорони здоров'я у світі. Серед інших соціальних служб — численні благодійні та гуманітарні організації.
Католицька церква вплинула на західну філософію, культуру, мистецтво, музику та науку. Католики живуть у всьому світі завдяки місіям, діаспорі та наверненням. З XX століття більшість проживає в південній півкулі через секуляризацію в Європі та посилення переслідувань на Близькому Сході. Католицька церква мала євхаристійне спілкування з Православною церквою аж до західно-східного розколу в 1054 р., особливо заперечуючи авторитет папи. Однак, патріарх Заходу, тобто Папа Римський, мав статус Primus inter pares «перший серед рівних» у Пентархії згідно з давнім тисячолітнім порядком: Рим, Константинополь, Александрія, Антіохія та Єрусалим. До Ефеського собору в 431 р. Церква Сходу також мала євхаристійне спілкування, як і Орієнтальні православні церкви до Халкідонського собору в 451 р., однак розділилися насамперед через відмінності в христології. У XVI столітті Реформація призвела до становлення протестантизму. З кінця XX століття католицьку церкву критикували за вчення про сексуальність, неможливість висвячувати жінок та розгляд справ про сексуальне насильство із залученням духовенства.
Назва
Назва походить від (), що означає «соборний», «загальний», «всесвітній».MacCulloch, Christianity, p. 127. У такому значенні цей термін вживав Ігнатій Богоносець 115 року, а 381 року на Першому Константинопольському соборі із доповненням Нікейського символу віри цей термін став одним із чотирьох визначальних для церкви — так, згідно з цим символом церква вважається «єдиною, святою, соборною () і апостольською». Подальше наголошено на «католицькому» понятті в указі De fide Catolica, виданому 380 роком Феодосієм I, останнім імператором, який правив як східною, так і західною половиною Римської імперії, під час створення державної церкви Римської імперії.McBrien, Richard (2008). The Church. Harper Collins. p. xvii. Online version available Browseinside.harpercollins.com . Quote: «[T]he use of the adjective 'Catholic' as a modifier of 'Church' became divisive only after the East–West Schism… and the Protestant Reformation. … In the former case, the Western Church claimed for itself the title Catholic Church, while the East appropriated the name Orthodox Church. In the latter case, those in communion with the Bishop of Rome retained the adjective „Catholic“, while the churches that broke with the Papacy were called Protestant.»«catholic, adj. and n.» Oxford English Dictionary Online. Oxford University Press, June 2014. Web. 7 August 2014. Excerpt: «After the separation of East and West 'Catholic' was assumed as its descriptive epithet by the Western or Latin Church, as 'Orthodox' was by the Eastern or Greek. At the Reformation, the term 'Catholic' was claimed as its exclusive right by the body remaining under the Roman obedience, in opposition to the 'Protestant' or 'Reformed' National Churches. These, however, also retained the term, giving it, for the most part, a wider and more ideal or absolute sense, as the attribute of no single community, but only of the whole communion of the saved and saintly in all churches and ages. In England, it was claimed that the Church, even as Reformed, was the national branch of the 'Catholic Church' in its proper historical sense.» Note: The full text of the OED definition of «catholic» can be consulted here.
Після розколу християнства на західне і східне у 1054 році для розрізнення східні церкви почали іменуватися як «православні» або церкви «грецького обряду», а західні як «католицькі» або церкви «латинського обряду».. Деяким україномовним богословським виданням властиве розрізнення термінів «кафолічний» (тобто «соборний») і «католицький» (що стосується католицизму). Подібне розрізнення термінів однак відсутнє в грецькій і латинській мовах, відсутнє також і в сучасних західно-європейських мовах та західнослов'янських мовах.. З часів реформації у XVI столітті до назви «католицький» все частіше стали додавати «римський», хоча в офіційних документах церква продовжувала іменувати себе просто «католицькою». У релігієзнавстві термін «католицизм» стосується різних християнських спільнот, що розділяють католицьку доктрину, натомість «католицькою церквою» називають єдину релігійну організацію, очолювану Папою Римським.
Назва «католицька церква» для всієї церкви використовується в Катехизмі католицької церкви (1990) та Кодексі канонічного права (1983). Назва «католицька церква» також використовується в документах Другого Ватиканського собору (1962—1965), Першого Ватиканського собору (1869—1870), Тридентського собору (1545—1563) та багатьох інших офіційних документах.
Організація Католицька церква дотримується єпископської політики, очолюваної єпископами, які прийняли таїнство Священства, яким надано офіційну юрисдикцію управління в межах церкви. Є три рівні духовенства, єпископат, до складу якого входять єпископи, які мають юрисдикцію над географічним районом, який називається дієцезія або єпархія; пресвітерат, до складу якого входять священники, висвячені єпископами, які працюють у місцевій діоцезіях чи релігійних орденах; і дияконат, що складається з дияконів, які допомагають єпископам і священникам у різних міністерських ролях. У кінцевому підсумку керівництвом усієї католицької церкви є єпископ Риму, якого зазвичай називають Папою, юрисдикція якого називається Святим Престолом. Паралельно з дієцизіальною структурою існують різноманітні релігійні інститути, які функціонують автономно, часто підпорядковуючись лише владі Папи, хоча іноді підпорядковуються місцевому єпископу. У більшості релігійних інститутів є лише члени чоловічої статі, але деякі мають обидва. Крім того, миряни допомагають виконувати багато літургійних функцій під час богослужінь.
Основною окремою територіальною одиницею є дієцезія або єпархії, очолювана єпископом. Окремі діоцезії мають вищий статус архідіоцезії (архиєпархії).
До діоцезій прирівняні інші різновиди територіальних одиниць: Апостольський вікаріат Апостольська префектура Апостольська адміністратура Військовий ординаріат Територіальна прелатура Територіальне абатство
У східних церквах існують, крім того, екзархати.
Кілька дієцезій (і архідіоцезії) можуть бути об'єднані у митрополію або церковну провінцію. Центр митрополії обов'язково збігається з центром архідіоцезії, таким чином митрополит в католицькій церкві обов'язково є архієпископом. У деяких країнах (Італія, США та інших) митрополії об'єднані в церковні регіони. Єпископи більшості країн об'єднані в конференцію єпископів, що володіють великими повноваженнями в організації церковного життя країни.
Єпархії складаються з парафій, які очолюють парафіяльні настоятелі, підлеглі єпископу. Настоятелю парафії можуть допомагати інші священники, звані вікаріями. Іноді розташовані поруч парафії об'єднуються в деканати.
Особливу роль у католицькій церкві грають чернечі ордени та конгрегації, а також товариство апостольського життя. Чернечі ордени мають власні статути (затверджуються Папою), їх територіальна організація не завжди співвідноситься з церковним єпархіальним устроєм. Першим став монаший орден бенедиктинців. До цієї пори нараховується близько 140 орденів та спільнот. Місцеві одиниці чернечих орденів і згромаджень іноді підпорядковуються місцевим єпархіальним єпископам, а іноді безпосередньо Папі. Ряд чинів та згромаджень мають одноосібного главу (Генерал ордена, генеральний настоятель) і чітку ієрархічну структуру; інші являють собою об'єднання повністю автономних громад.
Святий Престол, папство, Римська курія та Колегія кардиналів Ієрархію католицької церкви очолює єпископ Риму, знаний як папа (; «батько»), який є главою католицької церкви. Чинний папа Лев XIV був обраний 8 травня 2025 року папським конклавом.
Посада папи знана як папство. Католицька церква вважає, що Христос встановив папство, передавши ключі від неба святому Петру. Його церковна юрисдикція називається «Святий Престол» (), або «Апостольський Престол» (мається на увазі вид апостола Петра).Robert Feduccia (editor), Primary Source Readings in Catholic Church History (Saint Mary's Press 2005 ), p. 85. Accessed at Google Books Безпосередньо службою папі є Римська курія, центральний орган управління, який здійснює повсякденну діяльність католицької церкви.
Папа також є сувереном Ватикану, невеликого міста-держави, повністю закріпленого в межах міста Рима, що є суттю, відмінною від Святого Престолу. Як глава Святого Престолу, а не як глава держави Ватикан, Папа приймає послів держав і посилає їм своїх дипломатичних представників. Святий Престол також вручає ордени, нагороди та медалі, такі як лицарські ордени, що походять із Середньовіччя.British Foreign and Commonwealth Office. «Country Profile: Vatican City State/Holy See». Travel and Living Abroad, 27 February 2012. Retrieved 26 June 2012
Хоча знаменитий собор Святого Петра знаходиться у Ватикані, над традиційним місцем могили Святого Петра, папським собором Римської єпархії є Латеранська базиліка, розташована в межах міста Рим, хоча користується екстериторіальними привілеями, акредитованими Святим Престолом.