Го́лядь () — балтомовне плем'я, що згадувалось у руських писемних джерелах XI—XII століть, згідно з якими мешкало у верхів'ях річки Протви на території північної частини сучасної Калузької, сходу Смоленської та півдня Московської областей Російської Федерації, та, за архівними відомостями й археологічними даними, повністю підпало під владу Московського князівства наприкінці XIV століття. Археологічним відповідником голяді вважається мощинська культура, що охоплює, крім згаданих, ще Тульську і частину Орловської областей та інших суміжних областей на захід і південь від міста Москви.
Етимологія Згідно з М. Фасмером і деякими іншими дослідниками, походить від балтійського Galindai (множинна форма), утвореного від іменника зі значенням «межа», «край», «окраїна» (пор. — «кінець»). Первісно — «жителі узграниччя (прикордоння)»Голядь .
Історичні відомості Перша згадка про голядь сягає 1058 року та має відносно короткий характер.
«В лѣт̑ 6566 Побѣди Изѧславъ. Голѧдь». Тут мається на увазі син Ярослава Мудрого київський князь Ізяслав-Дмитро Ярославич. Ця подія зафіксована як єдина для цього року.
Чернігівський князь Святослав Всеволодович ходив на голядь близько 1147 року: «В лѣт̑ 6655 Иде Гюрги воевати Новгорочкои волости. и пришедъ взѧ Новъıи Торгъ. и Мьстоу всю взѧ а ко Ст҃ославоу присла Юрьи повелѣ емоу Смоленьскоую волостъ воевати. и шедъ Ст҃ославъ. и взѧ люди Голѧдь верхъ въ Поротве. и тако ѡполонишасѧ дроужина Ст҃ославлѧ»
До XIII століття голядь була здебільшого слов'янізована, однак характерні для неї традиції матеріальної культури були багато в чому перейняті слов'янським племенем в'ятичів, котре переселилось сюди з території нинішньої Польщі у 9 стПрошкин О. Л. Освоение территории Верхнего Поочья в древнерусский период. Автореферат диссертации на соискание ученой степени кандидата исторических наук. М., 2001. С.18
Походження На думку деяких вчених предками голяді, можливо, було плем'я галіндів, що згадується ще в ІІ столітті Клавдієм Птолемеєм і жило у Прибалтиці в місцевості ГаліндіїСоловьев С. М., 1959. История России с древнейших времен. Кн. 1, т. 1-2. М., С. 119—120, на території Східної Пруссії в районі Мазурських озер. Згідно з цією гіпотезою, вони почали переселення на схід у басейн Оки під натиском бастарнів та асимілювали місцеве також балтомовне населення так званої верхньоокської культури. Інші вчені вважають голядь простим продовженням цієї культуриСедов В. В. Восточные славяне и их соседи в VI—XIII вв. М., 1982. Скршкин А. С. Фибулы нижнего Поволжья (по материалам сарматских погребений) // СА. 1977. № 2. Безсумнівним, згідно з археологічними даними, залишається тісна взаємопов'язаність голядських, мощинських і «верхньоокських» пам'яток.
Цікаві факти У наступному уривку Іпатіївського літопису про похід чернігівського князя Святослава на голядь у 1147 р. вперше згадано місто Москва: «и взѧ люди Голѧдь верхъ Поротве. и тако ѡполонишасѧ дроужина Ст҃ославлѧ . и приславъ Гюргии . реч̑е приди ко мнѣ брате въ Московъ…» Етнонім дав назву кільком населеним пунктам у Підмосков'ї: село Голяді в Дмитровському районі та село Голяді в Клинському районі (з 1965 р. с. Папівіно). У межах нинішньої Москви акти згадують річку Голяданку, ліву притоку Москви-ріки. В околицях міста Брянська з давніх часів відомо село Голяже (нині перейменоване у Отрадне). Село з назвою Голядин існує в Шацькому районі Волинської області, що може свідчити про поселення тут групи полоненої або з інших причин переселеної сюди голяді.
Використані джерела
Посилання В. В. Седов Голедь Е. Столяров, П. Ремпель Голядь, меря и вятичи Galindas Zeme Земля голяди