Майдан Конститу́ції — центральний майдан Харкова, що виник разом із заснуванням міста. Кілька разів змінював назву. Майже кожен будинок на майдані Конституції є архітектурною пам'яткою. Тут розташована Харківська міська рада та інші центральні міські органи влади.
Історія
У часи Московського царства Майдан виник разом зі спорудженням Харківської фортеці, початково називався Торговий майданХарьков: справочник по названиям: 7000 улиц, площадей, скверов, районов… / Составители: Е. И. Дмитриева, Е. В. Дьякова, Н. М. Харченко; под. общ. ред. С. М. Куделко — Харьков: САГА, 2011 — С.141.. З XVII століття мав назву Ярмарковий, бо щорічно понад два сторіччя з 1659 року на ній проводився Успенський ярмарок — один з найбільших у Російській імперії. Він проходив з 15 серпня по 1 вересня. Перед проведенням ярмарку весь майдан забудовувався тимчасовими дерев'яними ятками та балаганами. Узимку площа була улюбленим місцем харківців для катання на санях.
З втратою оборонної необхідности, Харківська фортеця була демонтована, а територія навколо неї вирівняна. На цьому місці утворилися широкі майдани: Сергіївський із заходу, Павлівський із півдня і Ярмарковий зі сходу. У 1804 році Ярмарковий майдан перейменовано на Миколаївський на честь однойменного храму, а також скита, що існував на майбутньому майдані з 1648 року. Одна з башт Харківської фортеці, що розташовувалася поруч, також була названа Миколаївською.
У часи Російської імперії
Наприкінці XVIII століття в північній частині майдану, за дерев'яною дзвіницею Миколаївської церкви штабскапітан Черкесов побудував дерев'яне приміщення «Театру народних розваг». Поряд розташовувався балаган для комедій. У 1808 році в театрі Черкесова проїжджа трупа акторів зіграла перед харківцями п'єсу «Братом продана сестра». Артистам запропонували залишитися в Харкові, на що вони погодилися. У зв'язку з цим на майдані побудували дерев'яний театр з великою сценою, ложами, рядами крісел, партером, амфітеатром та галереєю. Після 12-річної перерви театр у Харкові знову був відновлений. Вистави ставилися майже кожен день. Особливий успіх театр мав у дні Успенського та Троїцького ярмарків, коли вистави ставилися по кілька разів на день.
У 1812 році у зв'язку з початком Французько-російської війни театр був закритий. Протягом 1812—1814 років постійного театру в Харкові не було. Театральні вистави давала тільки під час ярмарків приїжджа трупа в колишньому залі на Ярмарковому майдані.
На початку XIX століття майдан почав активно забудовуватися кам'яними спорудами. Одним з перших недерев'яних будинків став будинок Дворянських зборів, виконаний у стилі класицизму, з високою залою та хорами. Він будувався впродовж 1814—1820 років. В рік відкриття будівлю відвідав російський імператор Олександр І. Будинок був споруджений у північній стороні майдану. Його архітектором став Михайло Лобачевський.
Разом зі спорудженням будівлі Дворянських зборів почалося облаштовування всієї площі та прилеглої території. Дерев'яну споруду театру було розібрано. Своєрідною прикрасою північної частини майдану став міський колодязь, обладнаний навісом на кам'яних стовпах у 1803 та помпою у 1805. Пізніше на його місці обладнано скульптурний фонтан. Навколо нього висаджувалися квіти, каштани, а з 1937 року — пальми. Пізніше фонтан знесено.
У ХІХ столітті на майдані існували міські ваги, безміни та міняльні столи для торговців. 1858 року міська рада клопотала про облаштування торгівельної біржі у південній частині майдану. На початку 1880-х років на місці дерев'яної будівлі за проєктом Болеслава Михаловського зведена кам'яна біржова зала у вигляді павільйону, оточеного колонадою коринфського ордера, що нагадувала стародавні храми. Після початку радянської окупації торгівля була згорнута, а будівля біржі передана під аероклуб. 1928 року її знесли для прокладання трамвайної колії. Навколо біржі існував сквер, названий у 1870-х Біржовим, а також коло конки.
У 1849 році на розі площі та теперішнього проспекту Героїв Харкова на місці одноповерхової дерев'яної будівлі зведено Братський дім Успенського собору у стилі класицизму. Будинок слугував готелем для духовенства. У 1900 році його реконструювали, надавши неоренесансного вигляду, і так він зберігся до сьогодні. Поряд було збудовано кам'яний дім, у якому розміщувався відомий на той час ресторан-пивна, де зазвичай харчувались студенти Харківського університету.
Навпроти — на іншій стороні майдану — 1885 року за проєктом архітектора Болеслава Михаловського звели будинок Міської думи. У 1869 році тут з'явився газетний кіоск. У ньому почався перший в місті продаж газет окремими номерами. У 1876 році весь Ярмарковий майдан замостили бруківкою.
У залі Дворянських зборів у 70-80-х роках XIX століття майже щорічно у літню чи осінню пору влаштовувалися виставки картин Товариства пересувних художніх виставок. У середині червня 1873 тут відкрилася друга виставка передвижників, на якій були представлені картини І. М. Крамського «Спаситель», М. М. Ге «Таємна вечеря», В. Г. Перова «Птахолов», Г. Г. Мясоєдова «Сцена під час облоги Севастополя», В. Є. Маковського «Жебраки», І. І. Шишкіна «Лісова глушина» і «Полудень», портрети М. О. Некрасова і М. Є. Салтикова-Щедріна роботи художника Ге й інші полотна.
У невеликому будинку з колонадою, що належав спочатку художнику Василю Карпову, а на початку ХХ століття О. С. Пітрі (нині на цьому місці розташований магазин «Дитячий світ») з 1880 року працювала редакція щоденної газети «Південний край».
У 1886—1896 на місці старої церкви в стилі козацького бароко був зведений великий Миколаївський собор у неовізантійському стилі. Храм підірваний у 1930 році для розширення трамвайної колії. Старовинний дзвін «Козацький — Священника Григорія» 1715 року був переміщений в історичний музей, а нині виставляється на подвір'ї Покровського монастиря.
У 1894 році був зведений будинок магазину «Пономарьов та Рижов» з елементами стилю бароко, в якому на перших поверхах були розташовані крамниці. Згодом у 1950-ті роки були зроблені надбудови з квартирами. Цей будинок стояв через провулок від будинку міської думи безпосередньо поряд з майбутнім Палацом праці, який був збудований у 1916 році.
По іншу сторону майдану від будівлі міської думи знаходилися банківські установи, щільність розташування яких була однією з найбільших в Російській імперії. У 1894 році був збудований Азовсько-Донський комерційний банк, у 1908 — Волзько-Камський банк, у 1897 — Земельний банк, у 1899 — Торговий банк. Архітектором цих будівель був Олексій Бекетов, а власником останніх двох банків був його тесть Олексій Алчевський. Окрім цього зведені й інші банки: Санкт-Петербурзький міжнародний банк (1913 рік), Азовсько-Донський банк (1914 рік) та Північний банк (1910 рік).
Банківські установи розділяли Миколаївська церква та найкращий готель міста «Метрополь».
На Миколаївському майдані проводилися виступи більшовиків та марксистів. 19 лютого 1901 року тут відбулася велика демонстрація робітників та студентів. Харківський комітет РСДРП скористався виступами для масового розповсюдження листівок і агітації. Мітинг був розігнаний.
У 1910-х роках в Харкові ініційоване питання встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку, бо єдиний і найперший пам'ятник поетові у садибі Алчевських вже був демонтований. У 1913 році розпочався збір коштів (50 000 карбованців) на встановлення пам'ятника у Миколаївському сквері на півночі майдану, а також було розроблено два проєкти. Однак, реалізація пам'ятника була відкладена спочатку через проблеми з проєктами, а пізніше через початок Першої світової та революції.
Період Громадянської війни
Через чутки про самовідсторонення міського уряду та продовольчий колапс 1 березня 1917 року в будинку Міської думи почав працювати міський громадський комітет в який увійшли представники міського самоврядування, а також представників громадськости, товариств та робітничих організацій. Комітет займався інформуванням містян, охороною спокою в місті, піклуванням продовольством.
20 квітня 1917 року в будинку Дворянських зборів відбулися збори більшовиків Харкова, які підтримали Володимира Леніна та обрали делегатів на VII Всеросійську конференцію РСДРП(б). Були обрані М. К. Муранов, А. В. Ємельянов, А. Н. Іванов.
14 вересня 1917 року на майдані відбувся мітинг за революційну демократію. Серед гасел були: «Слобожанщина до автономії України», «Хай живе Українська Центральна Рада, як орган революційної демократії», «Геть смертну кару», «Хай живе вільна Україна», «Вимагаємо якнайшвидшого скликання Установчих зборів» та інші. Мітинг пройшов від іподрому до будівлі міської думи на майдані, де з балкона їх вітали представники міського самоврядування. 18 вересня 1917 року в будівлі Дворянського зібрання запрацювала наукова секція Харківської Просвіти під керівництвом Дмитра Багалія та за головуванням Миколи Сумцова, що вивчала місцеві архіви, народний побут, мову та історію. Засідання відбувалися раз на два тижні, читалися доповіді з українознавства українською та російською мовами.
2 грудня 1917 року Харківська міська дума переважною більшістю проголосувала за приєднання до УНР і визнала владу Центральної РадиРезолюція Харківської міської Думи про приєднання до УНР, 1917 р.. У Харкові перебували й українізовані полки.
З 9 грудня 1917 року в місто почали прибувати більшовицькі війська і Харків був окупований радянською владою. 11 грудня 1917 року в будинку Дворянських зборів почалися Перші Всеукраїнські збори Рад. На зборах були присутні близько 200 осіб. На з'їзді виступив Ф. А. Сєргєєв (Артем). 12 грудня з'їзд проголосив Україну радянською республікою. З'їзд ухвалив рішення про поширення на Україну всіх декретів і постанов Радянського уряду Російської Федерації й проголосив Україну федеративною частиною Радянської Росії. У кінці роботи з'їзду був обраний верховний орган державної влади республіки — Центральний Виконавчий Комітет у складі 41 особи. У ЦВК Рад України увійшло 35 більшовиків, серед яких були Артем (Федір Сєргєєв), Євгенія Бош та інші.
23 грудня 1917 року на майдані відбувся перший у місті парад військової техніки з п'яти броньовиків та декількох інших машин.
З 1 грудня 1917 та у січні 1918 року на Миколаївському майдані в будівлі біржі містився Центральний штаб харківської Червоної гвардії, до складу якого входили М. А. Руднєв, М. Л. Рухимович та інші.
Наприкінці грудня 1917 року для керівництва народним господарством була створена Південна обласна рада народного господарства — Південраднаргосп, куди входили підприємства Харківської та Катеринославської губернії, вугільні шахти Донбасу, рудники Херсонської губернії та Криму. Управління Південраднаргоспа розташовувались у Харкові на Миколаївській площі в будівлі колишнього Земельного банку. Очолював Південраднаргосп Артем (Федір Сергєєв). Головою фінансового відділу Південраднаргоспу працював більшовик Валерій Межлаук, який став згодом заступником Голови Раднаркому СРСР та Головою Держплану СРСР. Тут часто бував і проводив наради Надзвичайний представник Раднаркому РРФСР при уряді Радянської України Григорій Орджонікідзе.
Під час визволення Харкова німецькими військами та військами Української держави у будівлі Дворянського зібрання знаходилася німецька комендатура.
25 січня 1919 року Миколаївський майдан перейменовано на майдан Тевелєва на честь члена обкому Донецько-Криворізької Радянської республіки, який брав участь у встановлені радянської влади у Харкові, Мойсея Тевелєва, убитого під час визволення Харкова німецькими військами у 1918 році.
25 червня 1919 року під час встановлення Денікінського режиму на майдані відбувся бій між Добровольчою армією та екіпажем Червоної армії на броньовику «Артем», який в результаті був переможений біля міської думи.
Радянська окупація