Іван (Іоан) Іванович Озаркевич (5 грудня 1826, Глибоке, нині село Івано-Франківського району, Івано-Франківської області — 9 лютого 1903, Болехів) — український греко-католицький священник, громадський та політичний діяч Галичини у XIX столітті.
Життєпис Походження Син Івана Григоровича Озаркевича, чоловік Теофіли з Окуневських (†28.03.1904)Посмертні оповістки. Теофіля з Окуневских Озаркевичева // Руслан, ч. 63 за 18 (31) марця 1904. — С. 4., батько Євгена, Володимира, Лонгина Озаркевичів та Наталії Кобринської. Небожами Івана Озаркевича були Теофіл та Ярослав Окуневські. Шляхетського походження.
Здобув вищу духовну освіту (закінчив Львівську духовну семінарію, висвячений 1848 року, з 1848 року парох Белелуї), володів декількома європейськими мовами, вкомплектував чималу бібліотеку всебічного змісту: богословського, філософського, історичного, економічного, соціяльного, художнього. Брав участь у діяльності «Руської Бесіди», Галицько-Руської матиці, Народного дому, «Товариства імені Михайла Качковського» тощо.
Кар'єра З 1861 року Снятинський декан УГКЦ, з 1884 року парох Болехова. Депутат Снятинської повітової ради (1868—1884 роки, був віце-маршалком Снятинського повіту), Болехівської повітової ради, шкільний інспектор.
Як відомий громадський діяч став послом (депутатом) краєвого сойму (1867—1876 роки; обраний в 2-му скликанні від IV курії округу Снятин — Заболотів, обраний замість Василя Кузика, повноваження якого не підтвердив Сейм; склав мандат 15 травня 1875 року, замість нього був обраний о. Михайло Коржинський), згодом — Віденського парламенту (1873—1891).
Неодноразово подавав інтерпеляції (запити) на захист і розширення громадських та національних прав русинів-українців у справі поліпшення шкільної освіти в Галичині; зокрема, після відмов: у 1890 році старості Підгайців надати зал для зустрічі з виборцями члену Крайової управи Дем'яну Савчаку надати відпустку на передвиборчі зустрічі Юліяну Романчуку
1895 року очолив депутацію галицьких українців до цісаря зі скаргою на крайову адміністрацію у зв'язку з порушеннями законодавства під час виборчої кампанії до Галицького Сейму.
Сприяв своєму зятю Теофілу Кобринському в побудові церкви Михайлового Чуда в Снятині. Як депутат Рейхсрату добився дозволу у цісаря щодо передачі будівельних матеріалів із зруйнованих казарм Фердинанда в Снятині на потреби церкви.
Творчість Автор поезій, сценічних постановок.
Примітки
Джерела
Посилання