«Nickelodeon» () — дитячий платний телевізійний канал. Створений 1977 року в США під назвою «Pinwheel». З 1 квітня 1979 почав мовлення по всій території США як «Nickelodeon». Належить підрозділу Paramount Media Networks компанії Paramount Skydance Corporation. Штаб-квартира каналу знаходиться в Нью-Йорку. Канал орієнтований на аудиторію віком від 0 до 14 років . Зараз транслюється майже всіма мовами світу та майже по всьому світу.
Канал був вперше протестований у 1977 році як частина QUBE, ранньої системи кабельного телебачення, що транслюється в Колумбусі, штат Огайо. На каналі C-3 в ефір виходило навчальне шоу Pinwheel, розроблене Вівіаном Хорнером. Pinwheel добре зарекомендував себе в абонентів QUBE, і Хорнер прагнув розширити свою програму до повноцінного каналу на національному телебаченні. Канал був названий «Nickelodeon» і був запущений для нової загальнонаціональної аудиторії 1 квітня 1979 з першою програмою «Pinwheel». Канал спочатку був безкоштовним і показував рекламу до 1984 року. Засновником був Warner Communications (зараз як WarnerMedia, власник телеканалів: Cartoon Network, Boomerang, Adult Swim та HBO), зрештою продав Nickelodeon разом із дочірніми каналами MTV та VH1 компанії Viacom у 1986 році.
Протягом усієї своєї історії Nickelodeon вводив дочірні канали та тематичні програмні блоки. 4 січня 1988 з'явився Nick Jr, денний блок призначений для дітей дошкільного віку, пізніше 2 лютого 1999 був запущений як телеканал. 11 серпня 1991 року з'явився ще один блок ― Nicktoons. Незабаром у 2002 році, Nicktoons зрештою був представлений як окремий телеканал. У 1999 році Nickelodeon у партнерстві із Sesame Workshop запустили Noggin, освітній канал. Два блоки, призначені для підліткової аудиторії: TEENick та The N були об'єднані в окремий канал TeenNick у 2009 році.
Станом на вересень 2018 року канал Nickelodeon могли приймати близько 87,167 млн домогосподарств у США.
Історія Нікелодеон (англ. Nickelodeon від Nickel — монета в п'ять центів + грец. Odeon — театр) — назва кінотеатрів, що з'явилися в Америці на початку XX століття. Перші десять років (1895—1905), кінематограф мав мандрівний характер. Тобто егзибітор («exhibitor», людина, що демонструє фільми) їздив з набором картин по різних районах і показував свої фільми. Іноді це були спільні поїздки з «театром-водевілем», і тоді демонстрація фільмів поєднувалася з різними естрадними номерами. Ремісничу систему підірвали два найважливіші нововведення. По-перше, енергійні брати Майлз винайшли прокат. Вони зміркували, що егзибіторів можна спокусити брати більше фільмів і частіше змінювати програму, якщо запропонувати не купувати фільми, а брати на якийсь час, усього за 20 % їх ціни. Перший «exchange» — обмінний або прокатний пункт братів Майлз відкрився в 1903 році у Сан-Франциско. Через чотири роки таких пунктів було вже 150 по всій країні. Так було закладено ту могутню посередницько-прокатну система, яка зараз є одним з наріжних каменів американської кіноіндустрії.
І, по-друге, в 1905 році в Пітсбурзі екзибітори, підбадьорені можливостями, які пропонувало їм введення прокату, зважилися на нову форму показу. Розрахувавши, що тепер на демонстрації одержуваних порівняно дешево фільмів значно менше шансів прогоріти, а можна і заробити, Джон Гарріс та його зять Гарі Девіс ризикнули зняти порожній магазин і пристосувати його виключно для показу кінострічок. Щоб підкреслити дешевизну квитків і водночас респектабельність свого закладу, прикрашеного театральними аксесуарами і забезпеченого піаніно для музичного супроводу сеансів, власники назвали його «Нікельодеоном». З цієї миті почався «нікельодеоновий» бум. Кінематограф вирвався з театру-водевілю на власні підприємницькі простори.
Про цей період історії розповів американський режисер і критик Пітер Богданович у фільмі «Нікелодеон» (1970).
1977—1979: перші роки 1 грудня 1977 року підрозділ Warner Cable Communications від Warner Communications запустив першу систему двостороннього інтерактивного кабельного телебачення під назвою QUBE у Колумбусі, штат Огайо. Вона також функціонувала в інших містах цього штату: Цинциннаті, Індіанаполіс, Кентон, Акрон, Клівленд. Система QUBE пропонувала 30 телевізійних каналів для своїх глядачів (10 ефірних, 10 платних та 10 каналів спільноти ― це було проривом для того часу.) Одним із таких спеціалізованих каналів був розважальний канал «Channel C-3», який почав тестуватися з 1 грудня 1977 року. На ньому щодня ексклюзивно транслювалося шоу Pinwheel з 7:00 до 21:00 за східним часом , створене Вівіаном Хорнером. Nickelodeon був не єдиним каналом Warner Cable Communications, який тестувався перед запуском: дочірній канал MTV також спочатку був протестований як Sight on Sound. У квітні 1978 року список платних каналів та каналів спільноти було змінено. У 1980 році в цій системі вже транслювалося 60 каналів (ефірні, спортивні, музичні і т.д.). Але вже після кількох років своєї роботи, 1984 року, система QUBE припинила своє існування.
Спочатку Nickelodeon вважався збитковим каналом для тодішньої материнської компанії Warner Cable.
1979—1984 Початковий запуск був запланований на лютий 1979, але канал був запущений 1 квітня 1979, як перший дитячий канал у Warner Cable по всій країні. Перші шоу для Nickelodeon були Pinwheel, Video Comic Book, American Goes Bananaz, Nickel Flicks, і By the Way, всі вони були створені на студіях QUBE в Колумбусі. Шоу Pinwheel було настільки популярно, що його транслювали від трьох до п'яти годин на день у власному блоці.
Вівіан Хорнер попросив своїх колег допомогти скласти список можливих назв для каналу. Сенді Кавано (продюсер Pinwheel) запропонувала «Nickelodeon». Перший логотип каналу та оригінальна назва рекламної кампанії були створені креативним директором/дизайнером із Нью-Йорка Джозефом Іоцці.
Nickelodeon швидко розширив охоплення аудиторії, спочатку інші кабельні системи Warner по всій країні, а потім і на інших провайдерів кабельного телебачення, також через супутник RCA Satcom-1. Незважаючи на свою попередню історію як частину системи QUBE, Nickelodeon визначає 1979 рік як рік офіційного запуску каналу.
Канал транслювався 13 годин кожен будень день з 8:00 до 23:00 та 14 годин у вихідні з 8:00 до опівночі за східним та тихоокеанським часом. Дочірній канал Star Channel (пізніше перейменована на The Movie Channel у листопаді 1979 року) працював у неробочий ефірний час на частотах Nickelodeon.
14 вересня того ж року American Express досягла угоди з Warner Communications про купівлю 50% Warner Cable Corporation за 175 мільйонів доларів. В результаті було створено спільне підприємство, яке було зареєстроване у грудні 1979 року, Star Channel і Nickelodeon були об'єднані у Warner-Amex Satellite Entertainment (пізніше Warner Cable Communications).
У 1980 році вийшли кілька нових шоу «Dusty's Treehouse», «First Row Features», «Special Delivery», «What Will They Think Of Next?», «The Third Eye», «Standby ... Lights! Camera! Action!», «Mr. Wizard's World» та «Livewire».
У 1981 році був представлений новий логотип, що складається з диско-кулі, на яку накладено різнокольоровий текст Nickelodeon. Наприкінці того ж року на каналі вийшов канадський комедійний серіал You Can't Do That on Television, який відразу став хітом.
Зелений слиз, спочатку показаний у цій програмі, був пізніше використаний Nickelodeon як основний елемент багатьох своїх шоу, включаючи ігрове шоу Double Dare.
12 квітня 1981 року час мовлення скоротився на кілька годин і тепер він мовив з 8:00 до 21:00 за східним та тихоокеанським часом, сім днів на тиждень. До цього моменту Movie Channel став окремим цілодобовим каналом, і Nickelodeon почав ділити частоту з Alpha Repertory Television Service (ARTS), що належить Hearst Corporation.
1984—1996 У 1984 році канал став збитковим через деякі шоу, яким не вдалося здобути популярність протягом декількох років, в якийсь момент Nickelodeon посів останнє місце серед усіх кабельних каналів США. Після звільнення керівного складу президент MTV Networks Боб Піттман звернувся до Фреда Зайберта і Алана Гудмана (вони кілька років тому затребували MTV), щоб «оживити» Nickelodeon, що призвело до «золотого віку» каналу.
Компанія Зайберта та Гудмана — Fred/Alan Inc., об'єдналася з Томом Корі та Скоттом Нешем із рекламної фірми Corey McPherson Nash для ребрендингу каналу. Логотип «пінбол» було змінено на новий із різноманітним помаранчевим фоном із написом «Nickelodeon» з використанням шрифту Balloon. Fred/Alan Inc. також звернувся за допомогою до аніматорів, сценаристів, продюсерів The Jive Five для створення нового оформлення. Ребрендинг пройшов 1 жовтня 1984 року і протягом шести місяців Nickelodeon став домінуючим каналом з дитячими програмами і залишиться таким протягом 26 років, навіть у розпал конкуренції останніми роками з боку інших дитячих каналів, таких як Disney Channel та Cartoon Network. Nickelodeon почав просувати себе як «Перший дитячий телеканал» через свій статус як перший американський канал націлений на дитячу аудиторію. Nickelodeon почав приймати традиційну рекламу .
Влітку 1984 року A&E оголосила, що з січня 1985 року стане окремим цілодобовим каналом після того, як A&E перестане мовити на частоті каналу. Nickelodeon через деякий час також став цілодобовим каналом . Піттман доручив генеральному менеджеру Джеральдін Лейборн розробити програму для вечірнього і нічного часу, щоб допомогти з ідеями, Лейборн також залучив Зайберта і Гудмана, ті придумали ідею класичного телевізійного блоку, змодельованого на зразок старого радіо формату «Найвидатніші хіти всіх часів». 1 липня 1985 року Nickelodeon запустив новий нічний блок Nick at Nite, який працював з 20:00 до 7:00 ранку за східним та тихоокеанським часом. У 1986 році, Warner Communications купує свою частку в Warner-Amex у American Express, яка в травні 1986 року також продала частку мережу каналів MTV Networks (організована в червні 1984-му), що включає Nickelodeon, MTV і VH1, компанії Viacom за 685 мільйонів доларів, що поклало край Warner Communications в області дитячого телебачення до тих пір, поки вони не придбали Cartoon Network в 1996 році. В 1988 канал почав транслювати першу церемонію Nickelodeon Kids' Choice Awards (раніше відома як The Big Ballot), телепередачу в дусі «Вибір народу», також був представлений освітній програмний блок під назвою Nick Jr..
7 червня 1990 року Nickelodeon відкрив дві студії Nickelodeon Studios та Universal Studios Florida в Орландо, Флорида, де знімалося багато ситкомів та ігрових шоу. Канал також уклав багатомільйонну маркетингову угоду з Pizza Hut.
З початку 1990-х канал почав виробляти власні мультсеріали, до цього канал закуповував у сторонніх виробників. 11 серпня 1991 року було запущено дочірній канал Nicktoons із трьома оригінальними мультсеріалами: «Даг», «Невгамовні» і «Шоу Рена та Стімпі». Три мультсеріалу досягли успіху до 1992 року, коли «Шоу Рена і Стімпі» в якийсь момент став найпопулярнішим телешоу. Це призвело до створення четвертого мультсерилу «Нове життя Рокко», який також мав успіх .
15 серпня 1992 року з'явився ранковий блок SNICK, на якому були представлені нові телешоу, такі як: «Ти боїшся темряви?». «Кларисса», «Шоу Аманди», «Кінан і Кел» .