Пере́мишль (, , ) — місто у Підкарпатському воєводстві Польщі. Адміністративний центр Перемиського повіту. Розташоване на річці Сян, за 14 кілометрів на захід від українсько-польського кордону. Засноване у IX—X ст. Входило до складу Київської Русі та Галицького князівства. Короткий час було столицею удільного Перемишльського князівства, очолюваного галицькою гілкою династії родом від Київських князів. У 1389 році місто отримало магдебурзьке право. Основа економіки — деревообробна промисловість, текстиль, туризм. Важливий транспортний центр. Визначними пам'ятками міста є Собор Івана Хрестителя, Перемиський замок, Францисканський костел. Площа міста — 43,76 км². Населення — 56 466 осіб (2023).
11 липня 2022 року місту присвоєна почесна відзнака України «Місто-рятівник».
Назва Пере́мишль — традиційна українська назва. Перемишель, Перемисль — альтернативні українські назви. Пшемишль (, ; , Pshemishl) — польська і єврейська назви. Преміссель () — німецька назва. Преміслія () — латинська назва, що використовувалася у діловій та церковній документації.
Географія
Клімат Розташовується в зоні помірного континентального клімату. Найтепліший місяць — липень із середньою температурою 17,8 °C. Найхолодніший місяць — січень, із середньою температурою −2,2 °С.
Райони міста
Бакончиці ( — S. 85.) Болоні () Варненчика () Венявського () Владиче Вовче (Вільче, ) Винна Гора () Засяння () Знесіння Кміти () Кругель Великий () Липовиця () Оседля рицарське () Перекопана () Підгір'я Підзамче Сілець () Старе Замчисько </div>
Історія
Середньовіччя. Новий час
Передісторія
Історія Перемишля до його першої згадки в 981 році залишається невідомою. В історіографії висловлювалися різні припущення щодо виникнення міста та населення, яке мешкало навколо. Археологічні пам'ятки засвідчують східно-слов'янський характер місцевих жителівКучинко М. Історико-культурний розвиток Західного Побужжя в ІХ–XIV століттях. — Луцьк : Надстир'я, 1993. — С.., які належали ареалу проживання племен дулібів і хорватів. Серед відомих припущень про заснування міста є гіпотеза про великоморавські впливи в регіоні, які частково підтверджує згадка про східні кордони Празького єпископства в одній із грамот-фальсифікатів (1086). Крім того, відомою є оповідь про заснування міста чеським королем Пржемиславом, яка наведена в одній із хронік Яна ДлугошаІсаєвич Я. Перемишль та Перемиська земля. Перші сторінки історії / Перемишль та Перемиська земля протягом історії, 1998 р. — Перемишль-Львів : Інститут Українознавства, 1998. — С. 11.. Ярослав Пастернак висловлював твердження, що Перемишль розвинувся як центр племені білих хорватів, яке у IX столітті, за часів правління київського князя Олега, увійшло до складу Київської РусіКоролюк В. К вопросу об отношениях Руси и Польши в Х веке // Краткие сообщения ин-та славяноведения. — 1952. — № 9. — С. 48-49.. У період формування держави П'ястів місто, ймовірно, було завойоване Мешком I та перебувало під контролем його польської держави від 970 до 981 рр., тобто до часу походу Володимира, коли Перемишль вперше згадується у вірогідному джерелі.
У польській історіографії, з другої половини XX століття, набула поширення гіпотеза про проживання на теренах Надсяння племені лендзян, яке вони пов'язують із західно-слов'янською групою племен.Lehr-Spławiński T. Lędzice-Lędzianie-Lachowie / Tadeusz Lehr-Spławiński // Opuscula Casimiro Tymieniecki septuagenario dedicata. — Poznań 1959. — S. 195—209.Kuczyński S. Wschodnia granica państwa polskiego w X wieku przed rokiem 980 / Stefan Maria Kuczyński // Początki państwa Polskiego. Księga tysiąclecia — Poznań, 1962. — T. І. — S. 233—252.
Русь
Перша згадка про Перемишль міститься у київському літописному зведенні Повість временних літ під 981 роком, коли воно було остаточно приєднане київським князем Володимиром Великим до Руси та, згодом, стало центром удільного князівства Рюрика та Володаря Ростиславовичів, яке згодом отримало назву Галицького. 1018 року Перемишль приєднав до Польщі Болеслав I Хоробрий, але вже 1031 року київський князь Ярослав Мудрий його повернув. У 1071 році Перемишль був здобутий польським королем Болеславом II Сміливим. 1086 або 1087 року місто повернулося до Руси та закріпилося за його сином — Рюриком Ростиславичем, за правління якого перетворилося на центр Перемишльського князівства. До 1320 року відноситься згадка про надання Перемишлю (якійсь його частині) Магдебургського права князем Левом IIFenczak A. Z badań nad początkami samonądu miejskiego w Przemyślu i jego kancelarii (do 1389 roku),.. Rocznik Historyczno-Archiwalny" 1988, z. 5, s. 25-27..
Перемишль був осідком одного з найдавніших на галицьких землях православного єпископства. Вважається, що на межі ХІ–XIII століть тут було написано Перемишльський літописний кодекс, у якому описано події боротьби Ростиславичів за утвердження своєї влади у Прикарпатті. Після перенесення головного політичного осідку до Галича, Перемишль залишався другим за важливістю містом краю, що час від часу ставало князівською резиденцією. Останнім князем, що жив у Перемишлі був Лев Данилович, котрий після об'єднання ним низки земель усього Галицько-Волинського князівства, переніс звідси свою резиденцію до Львова.
Польська доба
У 1340 році був зруйнований польським королем Казимиром III, однак ще декілька років управлявся боярською радою на чолі із перемиським воєводою Дмитром Дедьком. В епоху воєн за галицько-волинську спадщину місто було визначним центром руської опозиції, яку вдалося зламати лише коштом різанини перемиських бояр, організованої краківськими феодалами.Грушевський. М. (1904) Історія України-Руси. Том IV. Примітка 3 Дмитро Дедько По завершенні сорокарічної боротьби за Галичину, місто опинилось під владою королеви Польщі Ядвіґи Анжуйської. В 1389 році чоловік Ядвіґи Владислав II Ягайло надав місту магдебурзьке право.
У пізньому Середньовіччі Перемишль, втративши свої столичні функції, розвивався як невеликий ремісницький осередок. Тут налічувалось до 18 цехів: шевців (уперше згадано в актах 1386 року), різників (1400), ковалів та слюсарів (1471), седлярів (1482), кушнірів (1509), столярів (1537), пекарів (1558), кравців (1561), броварників (1561), цирюльників (1574), ткачів (1578), капелюшників (1580), крамарів (1591), золотників та малярів (1625), гончарів (1634), музикантів (1754), мулярів та теслярів (1798). Кожен цех мав свою вежу на міських мурах. Населення міста було польським, єврейським, німецьким, руським (українським), чеським і вірменським.
У середині XVIII століття євреї становили 55,6 % (1692) населення, римо-католики — 39,5 % (1202), а греко-католики — 4,8 % (147)J. Motylkiewicz. «Ethnic Communities in the Towns of the Polish-Ukrainian Borderland in the Sixteenth, Seventeenth, and Eighteenth Centuries». C. M. Hann, P. R. Magocsi ed. Galicia: A Multicultured Land. University of Toronto Press. 2005. p. 37..
Габсбурзька монархія Після першого Поділу Польщі у 1772 році Перемишль увійшов до складу монархії Габсбургів (з 1804 — Австрійської імперії) та відродженого нею Королівства Галичини та Володимирії. На цей час у місті залишалося лише кілька тисяч мешканців.
Епоха єпископа Івана Снігурського (1818—1847) За часів єпископства греко-католицького владики Івана Снігурського Перемишль став осередком культурного та освітнього розвитку Галичини.
Аматорський театр у Перемишлі У 1849—1851 роках у місті активно діяв аматорський театр — театральне товариство на чолі з пані Саар, дружиною окружного старости, сестри пізнішого президента Державної ради Франца Смольки, який, заохочена прикладом Львова (та Коломиї, що започаткувала цей рухhttps://diasporiana.org.ua/wp-content/uploads/books/9937/file.pdf с. 252), заснувала патріотично налаштована молодь та інтеліґенція міста в листопаді 1848 рокуhttps://diasporiana.org.ua/wp-content/uploads/books/9937/file.pdf с. 226.https://religio.org.ua/public/site/files/verbytskyi.pdf С. 30.. О. Михайло Вербицький став його музичним керівником і композитором, виступав також як актор-співак.
Режисером став правник Іван Вітошинський. Над поповненням репертуару працювали духовні й світські інтелігенти (єпископ УГКЦ Тома Полянський, Михайло Полянський, Іван Вітошинський, о. Йосип Левицький, о. Юстин Желехівський), які перекладали польські та німецькі драми українською мовою. Всі твори цензурувала п. Саарова.
Музика в цих п'єсах відігравала дуже важливу роль, вносячи у вистави яскравий емоційний елемент, також наближувала чужомовні сюжети до українського колориту. Окрім М. Вербицького (тоді — канцеляриста консисторії), музику для вистав компонували викладач гімназії Гофман, керівник хору латинської катедри Ф. Лоренц, диригент хору греко-католицької катедри В. Серсавій (усі три чехи). Жіночі ролі виконували юнки з родин місцевої інтелігенції, чоловічі — місцеві богослови, правникиФранко І. Русько-український театр (історичні обриси) // Його ж. Зібр. творів: У 50 т. — Київ: Наукова думка, 1981. — Т. 29. — С. 326—328.. У виставах брали участь українки, польки, німки й одна французка.
Із збереженої афіші тих часів дізнаємося, що в неділю 14 січня 1849 року на сцені Народного дому поставлено комедію Івана Котляревського «Москаль чарівник». З інших джерел відомо, що ставилися у Перемишлі «Наталка Полтавка», «Старий візник Петра III», «Козак і охотник», «Проциха» і «Верховинці». Тільки протягом 1848—1849 років аматори поставили 15 драматичних п'єс, основу репертуару складали твори Івана Котляревського, Григорія Квітки-Основ'яненка, численні переробки зразків польської та німецької драматургії, які перемишлянці переносили на український ґрунт, суттєво модифікуючи образні характеристики, що вимагало належного інтонаційного забарвлення музичних номерів та введення народнопісенних мотивів. Діяльність театру одержала широкий резонанс, приваблювала не тільки українську громаду, але й представників інших національних спільнот (німців, поляків)https://religio.org.ua/public/site/files/verbytskyi.pdf С. 31..
Але політичні події повернулися так, що 1848—1849 роки стали початком і завершенням першого етапу відродження українського театру.
Руська чоловіча державна гімназія Новий поштовх для розвитку місто отримало у зв'язку із будівництвом Перемишльської фортеці. У 1887 році було відкрито знамениту українську Перемиську гімназію, у зв'язку з чим місто отримало неформальну назву Галицьких Атен (Афін)Василь Верига. Нариси з історії України (кінець XVIII — початок XIX ст.). — Львів: Світ, 1996. — 448 с. — С. 179. — ISBN 5-7773-0359-5..
Цісарсько-королівська жіноча учительська семінарія в Перемишлі Приватний заклад, відкритий у 1870 офіційно — двомовний, але на практиці все навчання та діловодство велися польською. Лише О. Ціпановська викладала українську мову та літературу українською. Цей заклад закінчила Ольга Борисевич, дружина видтаного етнолога, історика, фольклориста, громадського діяча і греко-католицького священника Михайла Зубрицького.
Початок XX ст. Український діяч, адвокат Теофіл Кормош 1892 року відкрив власну адвокатську канцелярію в Перемишлі, відтоді він був громадським провідником краю. 1901 року за ініціативи Теофіла Кормоша було розпочато будівництво приміщення «Народного Дому» в Перемишлі.
15 вересня 1914 року угорські солдати та місцеві жителі влаштували погром місцевих москвофілів.
Західноукраїнська Народна Республіка