Фаті́мська таємни́ця — серія видінь та пророцтв дані Пресвятою Дівою Марією трьом португальським пастушкам (Люсії Сантос, Франсишку й Жасінті Марту) під час третього об'явлення 13 липня 1917 року. Таємниця складається з трьох частин.
Невід'ємною частиною Фатімської таємниці стали подальші індивідуальні видіння сестри Люсії: 10 грудня 1925 року в домі сестер Доротіян (м. Понтеведра) — Пресвята Діва з Дитятком Ісусом; 15 лютого 1926 року в Понтеведра — Дитя Ісус; 17 грудня 1927 року в каплиці сестер Доротіян, м. Туй — Ісус Христос; 13 червня 1929 року — Пресвята Трійця й Непорочне Серце Марії; 30 травня 1930 року — Ісус Христос; 1943 року — Ісус Христос; тощо.
Загальна інформація
Інформація про першу та другу частини
Після візії Фатімської таємниці, Богородиця наказала нікому про це не розповідати (окрім Франциско). Діти сумлінно виконували цей наказ. Невдовзі помирають Франциско (1919 року) та Жасінта (1920 року) й Люсія стає єдиним свідком нерозкритої таємниці. Окрім Фатімського об'явлення важливою частиною її життя стають індивідуальні видіння Ісуса Христа й Діви Марії.
Перебуваючи в стінах монастиря, сестра Люсія продовжувала зберігати Фатімську таємницю. 1927 року, отримавши наказ від свого сповідника письмово розповісти про таємницю, сестра Люсія не знала як вчинити. В будь-якому випадку вона б порушувала свою обітницю послуху або перед Дівою Марією, або перед церквою. 17 грудня 1927 року сестра підійшла до кивота в каплиці сестер Доротіян,монастир сестер св. Доротеї, м. Туй (Іспанія) щоб запитати про це Ісуса Христа. Наступної миті вона почула голос:
12 вересня 1935 року, при ексгумації останків Жасінти, констатувалося, що її обличчя збереглося нетлінним. З цієї нагоди Єпископ Лейрії, Жозе Альвес Коррея да Сільва (José Alves Correia da Silva),Жозе да Сільва був Єпископом Лейрії з 15 травня 1920 по 4 грудня 1957 рр. вислав сестрі Люсії фотокартку. У відповідь, вона подякувала та згадала про чесноти своєї кузени. Згодом, на прохання єпископа, Люсія написала все що знала про життя Жасінти. Таким чином, у грудні 1935 року з'явився перший рукопис («I Спогад»).
У квітні 1937 року о. Айреш да Фонсека (Ayres da Fonseca) зауважив єпископу Лейрії, що перша розповідь сестри дозволяє припустити існування іншої цікавої інформації, про яку ще не відомо. Прелат видав нове розпорядження для с. Люсії — написати історію її життя. У період з 7 по 21 листопада 1937 року був створений «II Спогад», де вже згадуються появи Богородиці та Ангела Миру.
1941 року канонік Ґамбала де Олівейра (Galamba de Oliveira) готував до друку нове видання книги про Жасінту й єпископ Жозе да Сільва запропонував Люсії пригадати невідомі раніше факти з життя її кузени. 31 серпня 1941 року датований «III Спогад», у якому сестра вирішила відкрити дві перші частини Фатімської таємниці. Здивований таким несподіваним кроком черниці, Ґамбала де Олівейра вимагає від Єпископа, щоб він наказав с. Люсії відкрити всю інформацію. Жозе да Сільва зайняв нейтральну позицію. Він лише запропонував сестрі повністю описати історію всіх появ. 8 грудня 1941 року був закінчений «IV Спогад». Він містить все з того, що знала та змогла згадати сестра Люсія (окрім третьої частини таємниці).
Інформація про третю частину
На початку червня 1943 року, перебуваючи в монастирі сестер Доротіян в місті Туй, Люсія захворіла на плеврит. Спершу хвороба здавалася несерйозною, потім почала швидко прогресувати. Ситуація була критична, що сильно занепокоїло Єпископа Жозе да Сільва.Сестра Люсія написала єпископу Жозе да Сільва, що це, ймовірно, початок її кінця; її місія на землі закінчена; Бог готує їй шлях до Неба; Див. Розділ II. THE WRITING DOWN AND PASSING ON OF THE FINAL SECRET (A PROVIDENTIAL ILLNESS В разі смерті очевидиці, третя частина таємниці була б назавжди втрачена, а розголошувати її в той час вона не збиралася. Канонік Ґамбала де Олівейра, радник та товариш єпископа, запропонував вихід із цієї ситуації: просити сестру негайно записати інформацію, помістити в конверт та запечатати. Коли прийде час, відкрити і оприлюднити.
15 вересня 1943 року Єпископ Лейрії відвідав прикуту до ліжка сестру та запропонував їй записати Таємницю, якщо вона сама того бажає. У відповідь Люсія сказала, що не хоче брати на себе відповідальність за такі дії без Божого дозволу або офіційного, письмового наказу Єпископа. В середині жовтня 1943 року Жозе Альвес да Сільва видав черниці офіційний дозвіл на запис третьої частини Фатімської таємниці.
Сестра Люсія тричі протягом двох із половиною місяців безуспішно намагалася записати пророцтво Богородиці. Кожен раз їй заважали якісь труднощі або внутрішні протиріччя. На Святвечір, 24 грудня 1943 року вона написала Апостольському адміністратору м. Туй о. Антоніо Гарсії (Don Antonio Garcia), що досі не може цього зробити. 2 січня 1944 року Діва Марія з'явилася Люсії. Богородиця її підтримала та повідомила, що Бог дозволяє записати Таємницю.The Whole Truth About Fatima — Volume III: The Third Secret, (English Translation, Immaculate Heart Publications, Buffalo, NY, 1990) p. 47. 9 січня 1944 року сестра Люсія написала Єпископу:
Текст останньої частини Таємниці с. Люсія поклала в конверт, який запечатала та адресувала Єпископу Лейрії. Конверт поклала в записну книжку. Очевидиця відмовилася пересилати документи поштою або віддавати їх в руки будь-кому, окрім єпископа. 17 червня 1944 року в місті Валенса сестра Люсія зустрілася з титулярним Єпископом ҐурзиГурза — це стара (римська) назва міста Каляа-ель-Кебіра (Туніс) (Мануїл Марія Ферейра да Сільва)Її колишній сповідник у м. Порто і передала йому записник із конвертом. Ввечері того ж дня Мануїл да Сільва передав документи єпископу Лейрії (Жозе Альвес Коррейра да Сільва), який в той час перебував у своїй заміській резиденції «La Formiguera» недалеко від м. Браґа.Стосовно подій цього дня, о. Алонсо (Father Alonso) цитує the testimony of Msgr. José Manuel Ferreira da Silva (Fatima 50, October 1967, p. 11.) Після цього Жозе да Сільва перевіз документи до єпископського палацу Лейрії.
За заявами Люсії, зміст Таємниці не можна було опубліковувати до її смерті або до 1960 року, в залежності від того, що настане раніше.Father Alonso, La Verdad sobre el Secreto de Fatima, p. 46. See also Frere Michel, The Whole Truth About Fatima — Vol. III, p. 478. Згідно з іншою її заявою, таємницю необхідно було оприлюднити 1960 року.Тоді воно б стало більш зрозумілим для людей. За словами с. Люсії, це було бажання самої Діви Марії.Себастіано Мартінс дос Рейс, «Очевидиця Фатіми веде діалог і відповідає про Появи», стор. 82. (опитування о. Йнґена)Father Alonso, La Verdad sobre el Secreto de Fatima, p. 46. See also Frere Michel, The Whole Truth About Fatima — Vol. III, p. 475. Також, отримавши Таємницю, єпископ Лейрії мав право її прочитати й винести на загал під свою відповідальність, але відмовився.
Ще 1944 року Жозе да Сільва запропонував переказати документи до Ватикану, але, за свідченнями кардинала Альфредо Оттавіані (), отримав розпорядження зберігати їх в єпископській курії в Лейрії.Там вони зберігалися від 1944 р. до 1957 р. 8 грудня 1945 року єпископ Жозе да Сільва поклав запечатаний конверт Люсії в більший конверт, запечатав воском і підписав:
На початку 1957 року Свята Палата витребувала від курії Лейрії переслати до Ватикану конверт сестри Люсії, її записник та фотокопії всіх листів. 16 березня 1957 року єпископ Лейрії передав документи своєму помічнику, єпископу Жоао Перейра Венансіо (João Pereira Venâncio), для їх подальшого транспортування. Перед цим, Жозе да Сільва, незважаючи на прохання єп. Венансіо розкрити конверт і прочитати Таємницю, вкотре відмовився це зробити.
Отримавши документи для передачі Апостольському нунцію в Лісабоні, єп. Жоао Перейра Венансіо скористався нагодою і дослідив їх. Він просвітив конверт та занотував свої спостереження. В середині великого конверту (єпископського) був менший (с. Люсії); в малому конверті (12х18 см) був один аркуш паперу (9х14 см) з полями ¾ см та 20-25 рядків тексту.Frère François de Marie des Anges, Fatima: Tragedy and Triumph, (Immaculate Heart Publications, Buffalo, New York, U.S.A., 1994) p. 45.Frère Michel, The Whole Truth About Fatima — Vol. III, p. 480—481, p. 626. У квітні 1957 року Фернандо Сенто (Апостольський Нунцій в Лісабоні) вручив документи Папі Римському Пію XII. Невдовзі Папа помер, залишивши конверт запечатаним. Важливо зазначити, що існують розбіжності, коли саме документи доставили в Святу Палату. Офіційну версію Ватикану озвучив кардинал Тарчізіо Бертоне — 4 квітня 1957 року.Archbishop Tarcisio Bertone, SDB., «Introduction», The Message of Fatima, June 26, 2000, p. 4. Хоча, Frère François говорить таке:
Критики Ватикану стверджують, що обидві дати справжні, оскільки стосуються двох різних текстів пов'язаних із третім пророцтвом.
28 жовтня 1958 року наступним Папою став Іван XXIII. За свідченнями єпископа Capovilla, 17 серпня 1959 року Папа розкрив конверт та спробував прочитати Таємницю, але не зміг самостійно розтлумачити специфічні вирази португальського діалекту. Через кілька днів перекладач Секретаріату, Paulo José TavaresЗгодом він став єпископом Макао, Китай (з 19 серпня 1961 року до своєї смерті 12 червня 1973 року) прочитав текст таємниці Івану XXIII та його духівнику. З іншого боку, кардинал Оттавіані говорить, що конверт було розкрито та прочитано 1960 року і Папа без проблем сам його переклав. На думку Антоніо Соцці () та інших критиків, це знову вказує на існування двох різних текстів, що стосуються третьої частини Таємниці. Після ознайомлення, Папа сказав, що таємниця не стосується його понтифікату та нехай її оцінюють інші. 8 лютого 1960 року Ватикан офіційно заявив, що не буде оприлюднювати третю частину Фатімської таємниці:
1 жовтня 1963 року в німецькій щотижневій газеті «Нова Європа» («Neues Europa») був опублікований текст, який, як заявлялося, розкриває основний зміст прихованого пророцтва. Автор публікації — Louis Emrich. Основні тези: сатана в церкві; протистояння між єпископами; духовна темрява та занепад церкви; ще гірша світова війна в другій пол. XX ст.; багатомільйонні жертви за короткий час; постапокаліптичне суспільство.
Зміст публікації відразу викликав хвилю критики. Хоча, були й пропоненти. Серед них — отець Messias D. Coelho, професор семінарії в м. Фундан (Португалія) й редактор релігійної газети «Послання Фатіми». Анонімні джерела у Ватикані, обізнані з листом Люсії, повідомили йому, що обидва тексти дуже сильно схожі за змістом. Монсеньйор , католицький теолог та працівник Ватиканської курії, розповів про діалог, свідком якого він став. Отець Mastrocola, директор релігійного інформаційного бюлетеня «Santa Rita», попросив кардинала Аттавані дати дозвіл на передрук публікації із газети «Нова Європа». У відповідь кардинал сказав, щоб він видав стільки копій, скільки зможе, бо Діва Марія наказала зробити це ще 1960 року. 1981 року вдова Louis Emrich в інтерв'ю професору Hans Bender сказала, що її чоловік, перед тим як написати статтю, протягом довгого часу спілкувався зі «священиком із Рима».Див. розділ «The Neues Europa Text» В жовтні 1981 року Папа Іван Павло II проводив зустріч із інтелектуалами в м. Фульда. На запитання, чи не варто оприлюднити третю таємницю він відповів:
Наступники Івана XXIII, понтифіки Павло IV та Іван Павло I читали таємницю, але жоден не наважився її відкрити. Лише через 83 роки після об'явлення в Кова да Ірія (Фатіма), під кінець понтифікату Іван Павла II, церква зняла заборону на публікацію останнього пророцтва Фатіми.
13 травня 2000 року кардинал Анджело Содано заявив, що остання таємниця нарешті буде розкрита. Вона була опублікована 26 червня 2000 року. Тексти всіх трьох частин Фатімської таємниці розміщені на офіційному вебсайті Ватикану.Congregation for the Doctrine of the Faith — The Message of Fatima
У травні 2017 року ТСН підготував випуск, у якому розповідалося про фатімську таємницю.Ватикан розсекретив третє пророцтво, яке розповіла Матір Божа дітям сто років тому, ТСН, 14 травня 2017
Перша частина