Португалія

Португа́лія (), офіційна назва — Португа́льська Респу́бліка () — держава, яка розташована переважно на Піренейському півострові, у південно-західній Європі. Найзахідніша суверенна держава материкової Європи, яка на півночі та сході межує з Іспанією, а на заході та півдні омивається Атлантичним океаном. До її складу також входять атлантичні архіпелаги Азорських островів та острів Мадейра, обидва автономні регіони з власними регіональними урядами.

Португалія — найдавніша національна держава на Піренейському півострові та одна з найстаріших держав Європи, територія якої постійно заселялася, захоплювалася і була предметом боротьби з доісторичних часів. Її населяли докельтські, кельтські та іберійські народи (такими як лузітани, галлеки, , і кінети), які мали торгові та культурні зв'язки з фінікійцями, греками і карфагенянами. Пізніше була підкорена римлянами та страждала від навал германців (переважно свевів та вестготів) і аланів, а пізніше й маврів. Після мусульманського завоювання Піренейського півострова, більша частина його території була частиною Аль-Андалуса. Португалія як країна була утворена під час ранньої християнської Реконкісти. Засноване у 868 році Португальське графство здобуло регіональну значущість після битви при Сан-Мамеде 1128 року. Пізніше, після битви при Оріке у 1139 році було проголошене Португальське королівство, незалежність якого від Леонського королівства визнавалася Саморським договором 1143 рокуBrian Jenkins, Spyros A. Sofos, Nation and identity in contemporary Europe, с. 145, Routledge, 1996, .

Після того, як революція 1910 року скинула монархію, була створена демократична, але нестабільна Перша Португальська республіка, яку згодом витіснив авторитарний режим Нової Держави (). Демократія була відновлена після революції гвоздик 1974 року, яка завершила колоніальну війну Португалії. Невдовзі незалежність була надана майже усім її заморським територіям. Передача Макао Китаю у 1999 році поклала кінець тому, що можна вважати однією з найтриваліших колоніальних імперій.

Площа — понад 92 тисячі км² (109-та країна за величиною в світі). За останнім переписом 2021 року населення країни становило понад 10,3 млн осіб. Середня густота населення — 115 осіб на км². Столиця — Лісабон. Основне населення — португальці. Офіційна мова — португальська.

Португалія залишила глибокий культурний, архітектурний та лінгвістичний вплив по всьому світу, зі спадком у близько 250 мільйонів носіїв португальської та безлічі креольських мов. Португалія — розвинена країна зі значною потугою економіки та високим рівнем життяhttps://www.numbeo.com/quality-of-life/rankings_by_country.jsp. Окрім того, країна займає високі сходинки у рейтингах моральної свободи (2-ге місце), спокою (3-тє місце), демократії (7-ме), свободи преси (10-те), стабільності (15-те), соціального прогресу (18-те) та процвітання (26-те). Будучи членом Організації Об'єднаних Націй та Європейського Союзу, Португалія також була одним із засновників НАТО, Єврозони, ОЕСР та Спільноти португаломовних країн.

Етимологія Португалія (, European Portuguese: Convert Text to IPA Transcription) — скорочена офіційна назва країни. Походить від римського міста Порт-Кале (), сучасного Порту, що в IX столітті стало центром Португальського графства. Португальська Республіка (, European Portuguese: Convert Text to IPA Transcription) — офіційна назва країни згідно з чинною Конституцією 1976 року. Вживається після революції 1910 року. Також — Республіка Португалія. Королівство Португальське — офіційна назва у 1139—1910 роках. Лузітанія — поширена поетична назва країни, оспівана в національній епопеї «Лузіади». Походить від однойменної римської провінції, колись розташованої в Центральній Португалії. У ранньомодерну добу виводилася від міфічного героя Луза.

Природа

Континентальна Португалія розташована на південному заході Європи, на заході Піренейського півострова. До складу країни входять Азорські острови та архіпелаг Мадейра в Атлантичному океані. Португалія межує по суходолу лише з Іспанією на півночі й сході; на заході і півдні вона омивається водами Атлантичного океану. Площа Португальської держави — км² (109-та країна світу за площею, 19-а країна Європи за площею). Континентальна Португалія займає км² ( від площі країни), Азорські острови — км² (), Мадейра — км² ().

Острови Мадейра та Азори — автономні регіони країни. Відстань від континентальної частини країни до Азорських островів — 1500 км, до Мадейри — 650 км. Залежна заморська територія — Макао в Східній Азії неподалік Гонконгу, 20 грудня 1999 року офіційно повернута Китаю, але протягом 50 років зберігатиме статус особливого регіону з власним урядом, законодавством та економікою.

Португалія має багату флору. Тут ростуть практично всі види європейських рослин, які зустрічаються в помірному кліматі, а також деякі види, характерні лише для спекотних країн. Найбільш типовим деревом є сосна, яка, однак, не росте південніше річки Саду. Найбільші ліси країни — Лейрійський сосновий бір, вирощений у XIII столітті королем Дінішем, та Бусацький ліс, відомий різноманіттям дерев.

Геологія

Португалія розташована на південно-західному краї Піренейського півострова і розділена на дві основні геологічні провінції: Іберійський масив та осадові басейни мезо-кайнозою.

Більша частина материкової території (північ та схід) належить до Іберійського кристалічного масиву — давнього фрагмента герцинського складчастого поясу, сформованого в пізньому палеозої (300—350 млн років тому) під час формування суперконтиненту Пангея. Ця область складається з високометаморфізованих сланців, гнейсів та потужних інтрузивних гранітних плутонів (як у горах Серра-да-Ештрела). На південному заході простягається Південно-Португальська зона, багата на сульфідні родовища Іберійського піритного поясу.

Західна та південна прибережні смуги представлені Західно-Іберійським та Алгарвським осадовими басейнами. Вони заповнені мезозойськими та кайнозойськими вапняками, мергелями й пісковиками, що утворилися під час розкриття Атлантичного океану. Тут поширені карстові явища та видовищні прибережні кліфи.

Автономні регіони Азори та Мадейра мають виключно вулканічне океанічне походження. Вони розташовані на гарячих точках та Серединно-Атлантичному хребті, де й досі спостерігається активний вулканізм та сейсмічність. Континентальна Португалія також є сейсмічно активною через близькість до межі між Євразійською та Африканською плитами (розлом Азорсько-Гібралтарського напрямку).

Рельєф

Рельєф Португалії виразно ділиться на дві принципово різні геоморфологічні регіони річкою Тежу, яка перетинає країну із заходу на схід. Північна частина є гірською та піднятою, тоді як південна заповнена широкими рівнинами, невисокими плато та низькими пагорбами.

Північ Португалії є західним продовженням іберійського масиву Месета. Це високо підняте кристалічне плато, складене гранітами та сланцями, розтнуте глибокими річковими каньйонами (зокрема річок Дору та Міню). Тут простягаються кілька гірських хребтів, серед яких виділяється масив Серра-да-Ештрела. У цьому хребті розташована найвища точка континентальної Португалії — гора Торре (1993 м), яка зберігає сліди найпівденнішого в Європі плейстоценового зледеніння (льодовикові кари та троги).

На південь від річки Тежу рельєф стрімко вирівнюється. Велику площу займає регіон Алентежу — хвиляста рівнина з пологими пагорбами та мезозойсько-кайнозойськими осадовими відкладами. На крайньому півдні розташоване плато Алгарве, яке відмежоване від решти країни низькими сланцево-вапняковими горами Серра-де-Моншіке (902 м).

Португальський берег має мало гарних природних гаваней. Лісабонська затока є найкращою і однією з найбільших у Європі. Серед інших — затоки Сетубала і Віла-Реал-де-Сан-Антоніу, а також Лагушська затока, де може розміщуватися великий флот. Решта портів призначені для малих суден.

Окремо слід виділити автономний регіон Азорські острови та архіпелаг Мадейра. Рельєф цих територій має суто вулканічне походження. На азорському острові Піку знаходиться найвища точка всієї держави — вулкан Піку (2351 м).

Клімат

Вздовж західного узбережжя Португалії протікає рукав теплої течії Гольфстрім, що робить клімат країни, загалом, помірним. Проте між регіонами існують суттєві кліматичні відмінності, пов'язанні з рельєфом та відстанню до океану. Так, височинні райони Трансмонтани і Бейри суворі й холодні, водночас землі Алгарве дуже спекотні.

Сніг випадає лише взимку, переважно у високих горах. Дощі частіші на півночі, ніж на півдні. Висока вологість, що часто спричиняє тумани, переважає в береговій частині країни.

Вітри, зазвичай, дмуть з північного заходу і півночі; взимку — з південного заходу, разом зі штормами. Загалом, клімат Португалії теплий і сприяє оздоровленню.

Внутрішні й прибережні води

Внутрішні води Португалії тісно пов'язані з гідрографією сусідньої Іспанії, оскільки більшість великих річок країни беруть початок на Іберійському плато. До них належать Тежу, Дору, Гвадіана, Міню, Зезере, Сарая, Тамега, Вога, Каваду та Ліма. Лише одна велика річка — Мондегу — повністю формується на території Португалії. Північні річки течуть у глибоких каньйонах, є стрімкими та повноводними, тоді як південні річки мають виражений середземноморський режим: бурхливі взимку і мілководні влітку. Річки судноплавні лише в нижніх течіях.

Природних великих озер у країні практично немає, проте створено великі водосховища, зокрема Алкева на річці Гвадіана — найбільше штучне озеро в Західній Європі.

Прибережні води Португалії є частиною відкритого Атлантичного океану. Берегова лінія протяжністю понад 800 км варіюється від піщаних дюн і лагун (як-от Ріа-де-Авейру та лагуни Алгарве) до високих скелястих круч. Для океанічних вод Португалії характерний сезонний апвелінг — підйом холодних, багатих на поживні речовини глибоководних мас під впливом північних вітрів. Це забезпечує виняткову біопродуктивність акваторії, роблячи прибережні води багатими на сардини, тунця та морепродукти.

Ґрунти

Ґрунти Португалії відзначаються значною різноманітністю через контраст між вологим північним заходом та посушливим півднем. Материнські породи представлені переважно гранітами на півночі, сланцями та вапняками на півдні та піщаними відкладами у прибережній смузі.

У північних гірських районах панують малопотужні кам'янисті ґрунти — лептосолі й камбісолі. Вони мають кислу реакцію, бідні на гумус і схильні до ерозії. На півдні, у регіонах Алентежу та Алгарве, поширені лювісолі та вертісолі, а також коричневі ґрунти середземноморського типу. Ці ґрунти часто вимагають додаткового зрошення через тривалі літні посухи.

У вздовж атлантичного узбережжя простягаються піщані ареносолі та підзолисті ґрунти, на яких вирощують переважно соснові ліси. Ерозія ґрунтів, спричинена випалюванням лісів та інтенсивною обробкою схилів, є однією з головних екологічних проблем країни.

Рослинний світ

Флора

Флора материкової Португалії (без архіпелагів Мадейра та Азори) є надзвичайно багатою і включає понад 3600 видів судинних рослин. При врахуванні острівних територій це число зростає до 4500. Судинні рослини представлені потужними родинами бобових (Fabaceae), глухокропивових (Lamiaceae), айстрових (Asteraceae), злакових (Poaceae) та зонтичних (Apiaceae). Бріофлора налічує близько 700 видів мохів, з високою часткою середземноморсько-атлантичних елементів.

Материкова Португалія має близько 110 ендемічних видів, а разом із макаронезійськими островами рівень ендемізму перевищує 20 %. Ендеміками є дзвіночок португальський (Campanula lusitanica), ендемічний підвид лаванди широколистої (Lavandula latifolia), а також созологічно важливий дуб моншікський (Quercus monchiquensis).

Реліктовим видом є слива португальська (Prunus lusitanica) — третинний релікт давніх лаврових лісів, що зберігся в річкових долинах. Рідкісним і загроженим видом є росичка португальська (Drosophyllum lusitanicum) — комахоїдна рослина, що росте на бідних сухих ґрунтах і є реліктом давнього флористичного комплексу.

Рослинність