Абха́зькі не́гри, або кавка́зькі не́гри — невелика расово-етнічна негроїдна група абхазького народу, що проживає, в основному, в абхазькому селищі АдзюбжаЗа версією Зінаїди Ріхтер (1930) назва читається як «Адзюбіса». Інші джерела такий варіант не наводять. в гирлі річки Кодор і навколишніх селах Абхазії (Члоу, Поквеш, Агдарра, Меркула та ін.).

Походження

Гіпотези

Про етнічне походження абхазьких негрів і про те, як ці африканці потрапили до Абхазії, спеціалісти єдиної думки не мають. Ряд істориків стверджує, що заселення неграми ряду сіл на околицях Адзюбжі в Абхазії відбулося в XIX століттіМаан О. В. Абжуа. Историко-этнологические очерки Очамчирского района Абхазии. — Сухум, 2006. — С. 226, прим. 1. (згідно з Віанору Пачуліа — в другій половині XIX століттяПачулиа В. В краю золотого руна. Исторические места и памятники Абхазии. — : Наука, 1964. — С. 51—52); інші автори датують його XVII століттямБогданов, К. Переменные величины. Погода русской истории и другие сюжеты . — : Новое литературное обозрение, 2014. — С. 368 — ISBN 978-5-4448-0188-8..

Згідно з однією з версій, кілька сотень чорношкірих рабів було закуплено та ввезено князями Шервашидзе (Чачба) для робіт на цитрусових плантаціяхНегры в Кодорском ущелье — «Родина», № 11 — 2001 год.. Цей випадок став єдиним — і, певно, не зовсім вдалим — досвідом щодо масового імпорту африканців, що відбувся на території Чорноморського узбережжя Кавказу.

За іншою версією, негри-абхази — нащадки колхів. Однак питання про ймовірність хоч якоїсь спадкоємності між античними колхами та нинішніми абхазькими неграми відкрите: достовірних свідчень про існування негроїдного населення в історичній Колхіді немає. Також вони можуть походити від єгипетських коптів (копти не є неграми) або від фалаша, ефіопських юдеївФридман, Г. Заметки о биографии А. П. Ганнибала  — «Проза.ру», август 2004 года... Абхазький письменник Дирміт Ґулія у книзі «Історія Абхазії» розвинув теорію про переселення предків абхазів заразом з предками колхів з Єгипту та АбісиніїИнал-Апа Ш. Д. Вопросы этно-культурной истории абхазов. — Сухуми : Алашара, 1976. — С. 41; Бгажба О. Ранние этапы этнической истории. // Абхазы. (Народы и культуры). — : Наука, 2007. — С. 57.. Гулія порівнювяв дані щодо топоніміки Абхазії та відповідної місцевості Ефіопії і стверджував, що деякі з географічних назв «цілком однакові»: Багада — Багада, Гумма — Гумма, Табакур — Дабакур і т. д.Островский, В. Загадочный Абрам. Версии  — альманах «Еврейская старина», № 12 (36), декабрь 2005 года.

Зацікавлений цією проблемою Максим Горький разом з абхазьким письменником, головою ЦВК СРР Абхазії Самсоном Чанбою відвідав Адзюбжу, де зустрічався зі старожилами-неграми. За підсумками своєї поїздки та порівняння отриманих відомостей з доступною йому літературою він визнав ефіопську версію походження абхазьких негрів схожою на достовірнуКторова, А. Загадка национальных корней Пушкина  — «Русский журнал», 15 сентября 2002 года..

Легенди (основні) Існує й низка «народних» опоетизованих легенд. За однією з них, що згадувалась у доповідній записці Івана Ісакова Микиті Хрущову, що поблизу абхазьких берегів під час шторму зазнав аварії османськийАнненков, В. Сны об Апсны. Абхазия в снах и фотографиях  — «Известия науки», 25 июля 2003 года. корабель із невільниками, котрих везли на продаж. І нинішні негри-абхази — нащадки невільників, які врятувалися з того корабля і заснували колонію в Абхазії. Ця легенда, щоправда, не пояснює, як такий корабель могло занести до води цієї частини Чорного моря настільки далеко від основних морських шляхів негритянської світової работоргівлі.

Інша легенда оповідає про зносини нартів та деяких «чорноликих людей». Згідно з нею, легендарні нарти повернулися на Кавказ із далекого африканського походу з сотнею проводжатих-негрів. Останні залишилися жити в Абхазії у селі АдзюбжаПриключения нарта Сасрыквы и его девяноста девяти братьев. // Подготовка текста Ш. Д. Инал-ипа, К. С. Шакрыл, Б. В. Шинкуба. Вступительная статья Ш. Д. Инал-ипа. Перевод с абхазского Г. Гулия (проза), В. Солоухина (стихи). — Сухуми: «Алашара». — 1988. С. 55.

Згідно з третьою легендою, до появи негрів-абхазів причетний Петро I: він ввозив у Росію багато арапів, а тих, що не змогли акліматизуватися у Санкт-Петербурзі, дарував абхазьким князямМасалов, А. Зана, самка снежного человека-2  — «Аномальные новости», № 39, 2007 год.Счастье старого негра . — «Заря Востока», 17 августа 1958 года.. За свідченням кандидата історичних наук Ігоря Бурцева, таких «подарунків Петра» в Абхазії дійсно могло виявитися кілька десятків.

Можливо, певною мірою вірними є відразу декілька наукових гіпотез і легенд одночасно: багато з них де-факто не виключають, а доповнюють одна одну.

Історія

Грузинською мовою негри-абхази називалися შავი კაცი (шаві каці; «чорна людина») або შავი ხალხი (шаві халхі; «чорний народ»). У згаданій доповідній записці Івана Ісакова Хрущову про абхазьких негрів, серед іншого, розповідається, що намісник Кавказу Іларіон Воронцов-Дашков, наслідуючи Петра I, мав у своєму особистому конвої негрів з Адзюбжі, які супроводжували його в черкесках. Принц Олександр Ольденбурзький, засновник Гагри, тримав при своєму дворі кілька представників від кожного з народів Чорноморського узбережжя Кавказу, у тому числі місцевих негрівПередельская, Н. Хижина тёти Нуцы  — «Московский комсомолец», 23 мая 2003 года.. За розповіддю А. М. Чочуа, у 1880-х роках в Адзюбжі жила велика родина негрів: мати Халлила, її сини Амбер, Ква-Ква й Черін та доньки; сини одружилися з абхазькими дівчатами.

Відомо, що у ХІХ столітті всі абхазькі негри розмовляли лише абхазькою і вважали себе представниками абхазького народу. Інші абхази сприймають це без заперечень, як належне. Їхня сукупна кількість оцінюється різними спостерігачами в діапазоні від «декількох сімей» до «декількох сіл». Щодо переважного віросповідання серед джерел теж немає єдності — певно, в Абхазії існують або існували в недавньому минулому і негри-християни, і негри-мусульмани, і негри-юдеї.

Сучасність О. В. Маан (2006) вказує, що вони живуть у селах Адзюбжа, Киндиг, Тамш, Тхіна, Река, Єлир. В. Пачуліа (1964) додає також селища Паквеш, Меркула, Ачандара, а також місто СухуміПачулиа, В. В краю золотого руна. Исторические места и памятники Абхазии. — : Наука, 1964. — С.52.

Абхазькі негри займаються вирощуванням цитрусових, винограду, кукурудзи, працюють на вугільних шахтах Ткварчелі, на підприємствах Сухумі — трикотажній фабриці, порту і ін. Як і численні абхази, абхазські негри сьогодні розмовляють російською. Більша їх частина асимільована і сильно метисована, багато хто покинув Кодор, осівши в інших частинах Абхазії, сусідніх Грузії і Росії, а також і за їх межами.

Свідчення Серед вельми суперечних свідчень, що стосуються або припустимо стосуються предків абхазьких негрів або їх самих, дослідники зазвичай відмічають таке:

— Ну а як живеться неграм в Радянському Союзі? — Яким неграм? — цікавиться хазяїн. — Як яким? — здивувався принц, дивлячись на місцевих негрів, що сиділи за цим же столом. — Вам! — А ми не негри, — сказав хазяїн, усміхаючись своєю характерною усмішкою і киваючи на решту негрів, — ми — абхазці.

Негри в інших частинах Кавказу

Невелика кількість негрів в дев'ятнадцятому — початку двадцятого століття проживало також в аджарському місті Батумі. А в Бібліотеці Конгресу США в складі колекції фотографа Джорджа Кеннана зберігається фотографія карабаського негра-арабо-горянина (1870—1886 роки) [Three-quarter length portrait of man, seated, facing front].

Найвідоміші Абхазькі негри

Шаабан Абаш — вершний абхазької сотні Черкеського кавалерійського полку, учасник Першої світової війни та Громадянської війни в Росії.

Примітки

Посилання Voronov, Y. Abkhazians — Who are they? на сайті circassianworld.com