Національна безпека — поняття політології та соціальної філософії, яке визначається як певний ступінь захищеності особистості, суспільства та держави від зовнішніх та внутрішніх загроз, що дозволяє їм нормально існувати та розвиватися.
Історія Засади розуміння національної безпеки були закладені у роботах Платона, Макіавеллі, Гоббса, Монтеск'є.
У політичному лексиконі поняття «національна безпека» уперше використав 1904 року президент Теодор Рузвельт у посланні Конгресу США, обґрунтовуючи приєднання зони Панамського каналу.
У концептуально-теоретичному вигляді основні ідеї сучасного розуміння національної безпеки вперше були викладені у «Законі про національну безпеку», ухваленому в США в 1947 році. Надалі ці ідеї розвивали фундатори та прихильники школи «політичного реалізму» Ганс Моргентау, Реймон Арон, Джордж Кеннан, Генрі Кіссінджер та інші.
Див. також
Державна безпека Національна безпека України
Примітки
Література Національна безпека: світоглядні та теоретико-методологічні засади: монографія / за заг. ред. О. П. Дзьобаня. Харків: Право, 2021. 776 с. С. 6. Корнієвський О. Національна безпека // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.:Парламентське видавництво, 2011. — с.489 ISBN 978-966-611-818-2.
Посилання
Ю. С. Шемшученко. Безпека національна //