Ана́фора (), євхаристійна молитва — центральна частина християнської літургії, найдавніша за своїм походженням і найважливіша. Під час анафори відбувається перетворення або переісточення (сутнісне перетворення) хліба й вина на Тіло і Кров Христові (див. Євхаристія).

Крім терміна «анафора», для позначення цієї молитви можуть уживатися терміни «подяка», «жертва», «освячення», «приношення», «євхаристійна молитва». Заміна слова «анафора» виразом «євхаристійний канон» (імовірно, запозиченим слов'янськими літургістами з «Євхологіону» Жака Гоара) не цілком коректна, бо західний літургійний термін «канон» позначає незмінну частину західної анафори. Анафорою може називатися іноді й уся літургія вірних — наприклад, у грецьких і слов'янських рукописах трапляється вживання цього терміна стосовно всіх молитов літургії, починаючи з молитви про оголошених.

Структура анафори Євхаристійна анафора складається з таких частин: вступний заклик священнослужителя до спільної подяки і визнання громадою своєї готовності; анамнеза: спогад про спасенні діла Божі в Христі; епіклеза: закликання Святого Духа над Євхаристійними Дарами і зібраною громадою, що об'єднується з Христом у Причасті; доксологія: прослава спочатку і наприкінці; поминання: прохання за Церкву і весь світ, за живих і переставлених; амінь як згода («підпис») громади.

Цих елементів може бути кілька і в різній послідовності, але всі вони обов'язково присутні.

Найраніші анафори належать до II—III століття. Поступово з численних анафор давньої Церкви постали три види:

Александрійсько-римський вид — до нього належать анафори римського й амвросіанського обрядів, а також низка анафор коптського й ефіопського обрядів. Західно-сирійський вид — анафора апостола Якова і кілька інших анафор сирійсько-антіохійського і маронітського обрядів; обидві анафори візантійського обряду (Івана Золотоустого і Василія Великого), анафора вірменського обряду; анафори галліканського й мосарабського обрядів; кілька анафор коптського й ефіопського обрядів. Східно-сирійський вид — анафори халдейського і малабарського обрядів (Аддая і Марія, Теодора Мопсуестійського, Несторія).

Джерела Католическая энциклопедия., Изд. францисканцев, М., 2002, т. 1. Анафора — Православная Энциклопедия .