Євхари́стія (, «подяка»; ), або Святе́ Прича́стя — у християнстві Тіло і Кров Ісуса Христа під видами дарів хліба і вина; також — прийняття (причащання) цих дарів. Визнається католицькою, православною та протестантськими церквами як одне з головних таїнств, основа літургії. Згідно з Новим Заповітом Ісус започаткував це таїнство на Тайній Вечері, подавши апостолам хліб і вино на зміцнення душі і тіла зі словами: «Я — хліб живий, що з неба зійшов. Коли хто їсть цей хліб, житиме повік, а хліб, що я дам, це — тіло моє, що я дам за життя світу», «хто їсть тіло моє і п'є кров мою, в мені перебуває, і я в ньому» (). В більшості християнських конфесіях навчають, що під час літургії хліб і вино перетворюються на тіло і кров Христа. Прийняття євхаристії означає перебування із Богом. У ряді протестантських церков — євхаристія сприймається як символічний обряд на згадку про Тайну Вечерю; перетворення хліба й вина на тіло й кров Христа заперечується, хоча визнається благодатна сила причастя. Також — Пресвяті́ Дари́.
Думки святих отців Церкви
Вчення Святого Письма про Таїнство Євхаристії Уже в початковій Церкві основними аспектами вчення про Євхаристію були:
віра в тотожність Святих Дарів, над якими прочитана євхаристична молитва, справжнім Тілу і Крові Христових (див.: , Мт. 26. 17- 30; Мк. 14. 12-26; Лк. 22. 7-39; 1 Кор. 10. 16; 11. 23-25;) сповідування Євхаристії як співстраждання Христу і прилучення хресній Жертві Спасителя (див.: Лк. 22. 19; 1 Кор. 11. 26) і тому є єдиною і повної заміною всіх старозавітних жертв. розуміння Євхаристії як «спомин», або актуалізації, здійсненого Христом домобудівництва спасіння і подяку за пізнання цієї таємниці (див.: Лк. 22. 19; 1 Кор. 11. 24-25;) осмислення Євхаристії як запоруки єдності Церкви в Тілі Христовому (див.: 1 Кор 10. 17, 12. 12-31;) Перше причастя було на останню Пасху, яку відсвяткував Господь з Своїми учнями. Мф. 26, 19-29. Марк. 14, 16-24. Лк. 22, 13-20. Іоан. 13: 1, 23; 1 Кор. 11, 23-26. Ісус узяв хліб, і поблагословив, розламав, і дав його. Мф. 26, 26. Марк. 14, 22. Лк. 22, 19; 1Кор. 11, 24. Ісус узяв чашу, дякував і подав їм. Мф. 26, 26. Марк. 14, 23. Лк. 22:17 20; 1 Кор. 11, 25. … це тіло Моє … Це кров Моя Нового Заповіту. Мф. 26:26, 28. Марк. 14:22, 24. Лк.22: 19, 20; 1 Кор. 11:24, 25. Ця чаша Новий Заповіт у Моїй крові, що за вас проливається. Мф. 26, 28. Марк. 14, 24. Лк. 22, 20; 1 Кор. 11, 25. Причастя має бути здійснене на спогад Його спокутної смерті. Чиніть це на Мій спомин. , . Суворе випробування і дослідження самого себе пропонується перед причастям. , . Причастя має бути прийняте з рішучістю вести нове життя. 1 Кор. 5: 7, 9, 10:21. Благословення і вічне життя для тих хто причащається. , . Первісна церква здійснювала причащання. Дії. 2:42, 20: 7. Настанови для здійснення причастя. . Той, хто негідно бере участь в причасті: Винен проти Тіла і Крові Христових. . Накликає на себе суд Божий. 1 Кор. 11, 30-32. Споживає і п'є в осуд собі. 1 Кор. 11, 29. Пасхальна жертва Юдейська прообразувала Христа. Вих. 12: 3-11, 12: 21-28. Іоан. 1:29, 36; 1 Кор. 5: 7, 8; 1 Петр. 1, 19; Об. 5, 6.
«Щоб усі були єдине: як Ти, Отче, в Мені, і Я в Тобі, так і вони нехай будуть в Нас єдине» (), — молився Христос Своєму Отцю в первосвященичій молитві. Ця молитва та передуюча їй прощальна бесіда Христа із апостолами в Сіонській Горниці, цей гімн торжественної любові, богослів'я Євхаристії, в Євангелії Іона Богослова займає місце, яке відповідає опису Тайної Вечері в синоптичних Євангеліях. На ній була звершена перша Євхаристія, яка встановила Новий Завіт. «Це чиніть на спомин про Мене» (Лк. 22: 19). Виконуючи цю заповідь Христа в повному усвідомленні великого значення Євхаристії, апостоли звершують це таїнство. Але зараз реконструкція первинної форми Євхаристії являє собою складну проблему.
Євхаристія ж є суттю життя Церкви, її серцевиною, центральним Таїнством. Старозавітня манна небесна прообразувала євхаристійний хліб. Вона нагодувала і втішила євреїв, і вони зберігали її як свідчення чуда у Святому святих.
Господь в пустелі нагодував п'ять тисяч чоловік, не рахуючи жінок та дітей, п'ятьма хлібами. Це також прообразувало собою Євхаристію (). Христос сказав в проповіді, яку він виголосив в синагозі міста Капернаум: «Я є хліб життя…» (). Після цього багато пішли від Нього, бо вважали ці слова словами безумця. Христос наполягав саме на цьому.
За вчення ап. Павла, Церква — це таємничий містичний організм, який є Тілом Христовим. Для того Господь і встановив Таїнство Євхаристії. Щоб кожний християнин міг вкусити частину Тіла та частину Крові Христа. Це Таїнство з'єднує небесне із земним, втілює Сина Божого на Землі, і Він приходить до нас знову і знову, а точніше, залишається з нами, являючись нам у плоті. Не в тій, яку мав 2000 років тому, народившись від Діви Марії. Тепер Господь вибирає іншу плоть — істинні їжу та пиття. Ми не змогли би інакше причаститися Святих Тайн, якби Тіло та Кров Його були справжніми людськими тілом та кров'ю. Хліб та вино — найпростіші, благородні, високі та чисті види їжі.
В перші християнські часи язичники, не розуміючи суті таїнства Євхаристії, а тільки знаючи про нього з чуток, звинувачували християн в тому, що вони їдять людське тіло та п'ють людську кров. Хліб та вино зберігають свій вигляд, але перетворюються на Тіло та Кров Христа в таїнстві Євхаристії. Вчення про Євхаристію, про Літургію таємниче з'єднує в собі всі головні моменти християнського життя. В якомусь змісті християнство — це і є Євхаристія.
До основних місць Євангелія від Іоана, які розуміються християнськими екзегетами як згадка про Євхаристію, відносяться: розповідь про чудо перетворення води у вино на весіллі в Кані Галилейській (); витікання крові та води із ребра розп'ятого Спасителя (), яке свідчить про зв'язок між Церквою і Таїнством Євхаристії; розповідь про явлення Христа учням в 21-му розділі Євангелія.
Хоча розповідь про Тайну вечерю міститься у всіх чотирьох канонічних Євангеліях, про встановлення Євхаристії у зв'язку із нею сповіщається тільки в Євангеліях від Матфея, Марка та Луки (древній текст передання про встановлення Євхаристії за Тайною вечерею зберігся в 1-му Посланні до Коринф'ян).
Для розуміння змісту Тайної вечері велике значення має питання про її відношення до пасхальної трапези, вирішення якого своєю чергою безпосередньо залежить від проблеми хронології останніх днів земного життя Господа Ісуса Христа. Всі чотири євангелисти єдинодушно свідчать, що Спаситель постраждав у п'ятницю, напередодні суботи, тобто Його остання трапеза з учнями відбулася в четвер ввечері (коли по єврейському рахунку починався вже наступний день).
Господь попередньо приготував створення Євхаристії на Тайній вечері. А апостоли відразу ж після зішестя на них Святого Духа стали звершувати Євхаристію. Без неї немає Церкви, яка євхаристійна за своєю природою. Євхаристія є тим таїнством, яке постійно підтримує Церкву. Неможливо бути членом Церкви, не причащаючись Тіла та Крові Христових. Згідно древнього передання, той, хто не причащався більше трьох тижнів без особливої причини, сам себе відлучав від Церкви. Пізніше було і так: хто не причастився, побувавши в Церкві, відлучався від неї, бо це вважалося образою Господа.
Сьогодні, звичайно, все інакше. В кожному конкретному випадку все вирішується по-своєму, але загальне, визначаюче відношення християн до Євхаристії залишається попереднім.
Учні ж Христові, збираючись разом, звершували Євхаристію в день Господній, тобто в неділю. У них було правило: всі, які зібралися, повинні були причаститися Тілу та Крові Христовим, а ті, які не робили цього, відлучалися від Церкви за образу, нанесену Господу, бо нічим, крім невірства та нелюбові до Бога, це пояснити не можна. Таким чином, Євхаристія звершувалася усіма для всіх у зібранні в ім'я єднання християн.
Євангеліст Іван підтверджує:
У Православній Церкві Євхаристія чиниться на червоному вині, у Католицькій — червоне та допускається у використання біле вино.
Микола Кавасила: «зміст святого здійснення священних Таїн складається в перетворені дарів в Божественні Тіло та Кров, а мета — освячення вірних, які отримують через них [Дарів] прийняття відпущення гріхів, спадщину Небесного Царства і все, що [потрібно] для цього»Nicol. Cabas. Expl. Div. liturg. 1.
Історія Євхаристії
Євхаристія в ранній Церкві З самого початку історії Церкви Євхаристія була її центральним богослужінням, будучи одночасно і загальною трапезою, яку здійснює предстоятель (апостол, єпископ або за розпорядженням єпископа пресвітер), і спогадом смерті і воскресіння Господа, причому спогадом не в сенсі простого нагадування про минулі події, а в сенсі справжнього і дієвого залучення до нього. Початком для християнського богослужіння стало встановлення Ісусом Христом Таїнства Євхаристії на Тайній Вечері, про що описують перші три євангелисти (Мф. 26, 17-21; 23, 26-28 ; Мк, 14, 12-18; 22-24; Лк, 22, 7-20). Після звершення першого богослужіння Спаситель з апостолами, за свідченням св. Єв. Матфея, «проспівавши, пішли на гору Єлеонську» (Мф. 26,30).
Свідоцтва про Євхаристію широко поширені в християнській літературі та присутні вже в її найдавніших пам'ятках. Проте обмеженість загального числа ранньохристиянських джерел змушує розглядати дані, які в них є про Євхаристію особливо ретельно.
Автор Діянь, описуючи життя перших християн, говорить, що вони «… щодня однодушно перебували у храмі і, переломлюючи по домам хліб, приймали їжу в радості та простоті серця, хвалячи Бога...» (Діян.2, 46-47). Тут богослужіння перших віруючих показано у двох видах: вони брали участь у єврейському старозавітному богослужінні храму або синагоги, що знаходилась при ньому, а саме «однодушно перебували в притворі Соломона» (Діянь.5, 12-13); з іншого боку мали й своє домашнє богослужіння. У першому випадку християни діяли за прикладом Ісуса, Який не тільки молився у храмі, а й учив народ. Апостоли після Вознесіння Христового і до П'ятидесятниці щодня ходили в храм (Лк. 24,53), а після цього також часто навіщали його. Але після Воскресіння Христового, коли апостоли та їх учні уже знали смисл старозавітних жертв та богослужінь, храмове богослужіння уже не могло задовольнити їхні духовні потреби. Вони стали збиратись в тому чи іншому християнському домі (Діян. 12,12). Тільки тут християни могли звершувати «переломлення хліба», про що неодноразово згадує книга Діянь.
За прикладом Спасителя це були вечірні трапези, на яких її учасники, багаті й бідні, «приймали їжу в радості та простоті серця, прославляючи Бога». Слово «прославляючи», на думку проф. М. Скабалановича, вказує на виконання священних пісень та гімнів. Ці вечері любові (агапи) закінчувались Євхаристією, згідно з настановою Спасителя: «Це творіть на Мій спомин» (Лк. 22, 19). Коли Євхаристія відокремилась від агап і була перенесена на ранок, на основі вечірніх трапез, як вважає проф. М. Скабаланович, виникла сучасна вечірня з її благословенням хлібів.
В епоху мужів апостольських Крім новозавітних книг найраніші свідоцтва про Євхаристію містяться в «Дідахе» і в творах свщмч. Ігнатія Богоносця; згадку про неї можна також знайти у свщмч. Климента Римського і в Посланні Варнави. Також про Євхаристію йдеться в Апостольських правилах.
Практика та богослів'я Євхаристії засвідчені в Новому Завіті в розповідях про встановлення Таїнства Господом Ісусом Христом, у настановах Спасителя учням, у згадках про звершення Євхаристії в апостольські часи. Найбільш важливі аспекти ранньохристиянського богослів'я Євхаристії, що мають за основу слова Самого Спасителя, відображені в Євангелії від Іоана.