Гномо́ніка — вчення давньогрецького походження, яке встановлює правила розрахунку знаходження тіні на поверхнях та порядок конструювання гномонів і сонячних годинників для вимірювання часу.
Гномоніка знайшла подальший розвиток у Візантії, на арабському Сході (праці Аль-Біруні), а у XVII — XVIII століттях — в Європі і була одним з предметів, який викладався у навчальних закладах ордену єзуїтів, зокрема у Львівській єзуїтській колегії. Згадується у праці Теофана Прокоповича «Геометрія».
Нині — самостійна прикладна наукова дисципліна. Примітки
Література А. О. Корсунь. Вимір часу від давніх-давен до сучасності. — К.: Техніка, 2009 І. Зарічна. Особливості організації математичної освіти у Львівській єзуїтській колегії. Матеріали звітних наукових конференцій ЛНУ ім. І. Франка, 2010 — ст. 100—105
Посилання
ГНОМОНИКА Гномоника в Византии Gnomonika
Див. також Хорологія (хронологія)