Миколаїв знаходиться у Південній Україні. Важливий транспортний, освітній, промисловий осередок Півдня України, а також центром Миколаївської області. Площа 260 км². Населення 496 001 чол. (2012).
Зрозуміти Місто знаходиться на березі Бузького лиману, на півострові, утвореному злиттям Південного Бугу з Інгулом, за 65 км від Чорного моря. 1788 року тут за повелінням князя Г. О. Потьомкіна заклали корабельня, навколо якої почали будувати місто. 27 серпня (7 вересня) 1789 року Потьомкін дав йому назву Миколаїв на згадку про здобуття російськими військами турецької фортеці Ачі-Кале (сучасне місто Очаків) 6 грудня 1788 року — у день пам'яті святителя Миколая Мирликійського. 1790 року з корабельні спустили перший корабель — 46-гарматний фрегат «Святой Николай», чим було покладено початок будівництва в Миколаєві великих парусних військових кораблів і на довгі роки визначено основну галузь міста — суднобудування.
Після початку повномасштабного вторгнення Миколаїв визнали як місто-герой. Станом на зараз населення становить близько 420-470 тисяч осіб.
Райони
Як дістатись
Пасажирським потягом в Миколаїв можна приїхати з Києва (10 год), Харкова через Полтаву, Кременчук, Кривий Ріг (17 год), зі Львова через Тернопіль, Хмельницький, Винницю (19 год), з Сімферополя та Керчі через Джанкой, Херсон (7 год), з Запоріжжя (11 год) та Одеси (5 год). Приміськими поїздами до міста можна приїхати с Токарівки, Нового Бугу, Грейгова, Снігурівки, Казанки, Преображенки, Олешків, Каховки та Долинської.
— з Одеси, Херсона, Нової Каховки, Мелітополя, Приазовського, Приморська, Бердянська, Мангуша, Маріуполя, Новоазовська; збігається на території України з частиною європейського автошляху , яким можна дістатись із Австрії, Словаччини, Румунії, Молдови і Росії.
Транспорт
Історія
Починалося все з конки, в яку багато грошей вклали бельгійці з Бельгійського анонімного акціонерного товариства (вони внесли всій вклад також і в промисловість, зокрема в суднобудування). Запустили перші лінії аж в кінці ХІХ століття. Пасажирообіг очікувано був досить великий, бо іншого варіанту як дістатись до базару, заводів, лікарні (і так далі) не було, отже грошей це приносило європейцям чимало (41 тис. рублів на рік). Через декілька років почалися переговори з бельгійцями про перехід на електротягу, бо конка вже не справлялася з пасажиропотоком. Згодом почалося переобладнання, а 21 грудня 1914 року пустили перший електризований трамвай, маршрут йшов від старого вокзалу до лікарні. Знову ж таки без Європи не обійшлося — опори від німецького Сіеменса, а перші вагони з Риги, це вже тільки потім почали будувати вагони у "Навалі" (ЧСЗ). Першого дня прокатилося 8000 пасажирів, вручка становила 400 карбованців. Того часу проїзд був 5 карбованців, з пересадкою 8. Статистика наступного року показала що дохід склав 145000 карбованців — в 3 рази більше ніж за конку!
В той час збудували і підстанцію, яка стала архітектурною візитівкою міста (див. Що відвідати). Поштовхом до її створення стала перша міська електростанція, збудована 1902 року. Згодом побудували трансформаторну станцію, у стилі модерн. Ім'я архітектора невідоме, але відомо що його обирали знову ж таки бельгійці. У будівлі буле необхідне обладнання, диспетчерська, та спостережна вежа. Вона виконувала свої функції до 1933 року, але згодом, через значне зростання енергоспоживання, було збудовано іншу підстанцію. Після цього будівля залишилася як історична пам’ятка. Для розширення проїзджої частини вулиці пропонувалося її знести, але Олена Попова зберегла її, що правда тепер будівля розміщувала.. кафе. Спочатку кафе "Садко", потім бар "Ассоль", а до нещодавнього часу навіть відділення банку. Зараз звісно вона нічого не розміщує, вона перейшла до власності міста, і є плани її відремонтувати.
Повернемося до трамваю, а тут внаслідок Жовтневої революції зупинили рух аж до 1925 року, і менше ніж 20 років знову з'явилася перешкода — Велика Вітчизняна Війна. Під час Другої світової війни трамваї використовували для евакуації поранених до лікарні, для цього прибрали сидіння, а на кронштейнах розмістили ноші. Тільки після вторгнення фашистів у місто система зупинилася, знищили електростанцію. Після реабілітації від війни знову все зійшло на ура: побудували друге депо, перехід на широку колію, доволі чудово. Але з початку незалежності і кризису закривали лінії, перестали поступати нові вагони, навіть повернули кондукторів та закрили друге депо. Останнє оновлення складу відбулося 2015 року з прибуттям Татр.
Сьогодення
У наш час миколаївський трамвай працює як частина міської системи електротранспорту, обслуговуючи шість маршрутів із загальною мережею колій приблизно 72–73 км та близько 88 зупинок по всьому місту. Система перебуває під управлінням комунального підприємства «Миколаївелектротранс», яке утримує рухомий склад та інфраструктуру. Незважаючи на війну та економічні виклики, трамваї продовжують курсувати щоденно, виконуючи важливу функцію перевезення мешканців та зберігаючи свою присутність у транспортній мережі міста. Частина інфраструктури давно потребує капітального ремонту, і місто працює над реконструкцією колій та оновленням рейкового господарства.
Сьогоднішній рухомий склад включає десятки вагонів різних поколінь, серед яких чеські і латвійські Татри, українські Татри-Юг і К1, та радянські 71-605 і 71-608.
Вартість проїзду в трамваї варіюється залежно від способу оплати: стандартний разовий квиток коштує приблизно 7–8 грн при оплаті QR-кодом або через термінали, і до 10 грн при оплаті готівкою. Також доступні різні проїзні квитки, наприклад місячні чи студентські, які дозволяють економити при регулярних поїздках (детальніше дивитися тут). Попри підвищення тарифів через зростання витрат підприємства, місто прагне забезпечити стабільну роботу транспорту і поступово впроваджувати безготівкову оплату для зручності пасажирів. Що відвідати Найбільше історичних будівель і церков розташовано у центрі міста. Також на півночі Слобідки лишилося декілька дореволюційних будинків, але нажаль ніяких програм збереження будівель для них немає, і вони поступово перебудовуються містянами. Взяти до прикладу можна будинок Берга на 1-й Слобідській, який у січні 2017 зазнав значної перебудови, через що втратив свій автентичний вигляд.
Особливе місце серед пам'яток заслуговує Соборна вулиця — єдина пішохідна вулиця у місті, але найдовша у країні (пішохідна частина становить 1 км). При заснуванні вулиці деякий час вона навіть не мала назви, але згодом вона стала головною торговою, і потім просто головною вулицею, щоб прикрасити образ міста перед іноземцями. За часів Радянського Союзу вулицю вирішили зробити першою повністю пішохідною вулицею на теренах СРСР — прибрали рейки, заборонили рух возів і машин. Сьогодні вулиця одна з візитних пам'яток міста, яка стала найулюбленішим місцем відпочинку містян і гостей. По вечорам грають музиканти вживу, а біля Каштанового скверу художники виставлють на продаж свої малюнки, створюючи своєрідну "арт-галерею", і грають в шахи пенсіонери.
Релігійні споруди
Чим зайнятись
Музеї
Музей «Підпільно-партизанський рух на Миколаївщині в роки Великої Вітчизняної війни. 1941–1944 рр.»;
Музей телескопів при Миколаївській астрономічній обсерваторії.
Парки
Сквери
Що купувати
Де поїсти
Дешево
Середні ціни
Дорого
Де розважитись Бари
Де зупинитись
Дешево
Середні ціни
Дорого
Де навчатись
Як заробити
Застереження
Як розв'язувати проблеми
Зв'язок
Куди далі
Одеса Херсон Снігурівка Баштанка Нова Одеса Очаків