Харків

Харків — друге найбільше місто України. Місто розташоване на північному сході України, адміністративний центр Харківської области. Розташоване на злитті річок Лопань і Харків. Вісімнадцяте місто в Європі за чисельністю населення. Харків — важливий промисловий, науковий та транспортний вузол. Місто має багату історію, яка відображена в його архітектурі та культурній спадщині.

Зрозуміти Найбільше місто у Східній Україні і друге за чисельністю населення місто в країні. Центр історико-географічного краю Слобожанщина. Відомий як освітній та культурний центр Сходу України. Населення — понад 1,4 млн чол. Харків з населеними пунктами навколо утворює Харківську агломерацію з населенням близько 2,1 млн осіб.

З погляду міського ансамблю місто цікаве не тільки дореволюційною забудовою, що місцями добре збереглася, а й архітектурою міжвоєнного періоду. Разом зі статусом республіканської столиці, яким Харків був з 1919 по 1934 роки, місто отримало і архітектуру відповідну до статусу: монументальну, багатоповерхову. Попри руйнування під час Другої світової війни, а також від російської агресії, у Харкові більше, ніж у будь-якому іншому місті, збереглося пам'яток архітектури в стилі конструктивізму, який на перший погляд, може здатися нудним, сірим і одноманітним. Однак це не просто архітектурний стиль, а ціла філософія, що виникла в епоху радикальних соціальних змін після Першої світової війни. На перше місце ставала функція будівлі, кожен елемент мав практичне призначення, а не декоративне. Конструктивізм важливий не стільки через елементи, скільки через його новаторський підхід до архітектури, його соціальну спрямованість та вплив на подальший розвиток архітектурної думки. Окрім найбільшого зібрання будівель в цьому стилі щонайменше в Україні, Харків є одним з найперших міст, де його застосовували. Перші конструктивістські будівлі з'явилися ще в 1911 році, за 10 років до появи стилю. Ці будівлі зведені переважно Олександром Гінзбургом. Одна з його будівель окрім конструктивізму має ще й елементи українського модерну. Окрім цього стилю, Харків багатий на модерн, класицизм і неоренесанс.

Завдяки великій кількости навчальних закладів, місто відоме як «студентська столиця України». В місті жили і живуть багато відомих діячів української культури і науки, історичних особистостей: Алчевські, Кропивницький, Квітка-Основ'яненко, Сковорода, Міхновський, Гулак-Артемовський, Костомаров, Раєвська-Іванова, Сумцов, Багалій, Кричевський, Мечников, Ландау, Вернадський та багато інших. 1928 року в Харкові був прийнятий правопис української мови, відомий як «Харківський» чи «Скрипниківський». Елементи цього правопису були відновлені у 2019 році. Наприклад, написання «и» в закінченні іменників жіночого роду III відміни: «кількости» замість «кількості». Окрім цього у місті ви можете почути багато особливостей харківської говірки чи діалектизми, наприклад, тремпель (вішак).

Історія

На місці Харкова ще за часів Київської Русі розташовувалося стародавнє , яке нині є пам'ятою археології національного значення. Заснування Харкова та початок осілого життя найчастіше відносять до 1654 року, хоча існують версії з роками від 1623 до 1656. Одну з версій, наприклад, описав Григорій Федорович Квітка-Основ'яненко. Назва міста походить, ймовірно, від річки Харків, хоча існують й інші, мітичні, версії по типу козака Харка (Хариторна) чи як трансформована назва від міста Шарукань (Харукань). Харків був заснований українськими козаками переважно з Наддніпрянщини, а також інших регіонів. За козацьких часів Харків стає центром Харківського слобідського козацького полку. Місто мало фортецю з вежами та , частину з яких можна відвідати під час деяких екскурсій. Харківськими полковниками були Донці-Захаржевські. У 1670-х фортеця занепала та почала називатися Старим містом, а острогом звалося нове укріплення, побудоване за воєводи Сухотіна. Харків збільшувався навколо фортеці, а його міська територія на початку 18 століття поширювалася за річки Лопань і Харків.

У 1726 році монастирську школу в Харкові перетворено на колегію, яка до заснування Харківського університету була найвідомішим навчальним закладом Слобожанщини, та в якій викладав відомий український філософ Григорій Сковорода.

У 1780–1796 роках Харків був центром Харківського намісництва Російської імперії. Від 1796 року місто знову було у складі Слобідсько-Української губернії, а від 1835 року — в Харківської губернії. Важливою подією було заснування у 1805 році Харківського університету, що надало потужний поштовх для перетворення провінційного міста з населенням близько 10 000 осіб на важливий освітній та науковий центр сходу України. Невпинно зростала чисельність населення Харкова: з 1800 по 1917 рік воно збільшилося в 30 разів.

У 1820-х місто було поважним осередком української культури відродження (Харківська школа романтиків); тут з'явилися перші видання з мовознавства, етнографії, історії, літературні твори народною мовою. У 1812 році почав виходити перший пресовий орган в Україні, «Харьковскій Еженедѣльникъ». У Харкові працювали культурні, громадські, просвітні діячі й письменники українського відродження: Г. Квітка-Основ'яненко, П. Гулак-Артемовський, Л. Боровиковський, О. Корсун, А. Метлинський, М. Костомаров, М. Кропивницький, М. Міхновський, М. Раєвська-Іванова та багато інших. У 1900 році в Харкові був встановлений перший в Україні пам'ятник Тарасові Шевченку. Зроблено це на приватні кошти Алчевських в їх садибі на вулиці Жон Мироносиць. Біля пам'ятника збиралися гості Алчевських, політичні й громадські діячі, студенти та вихованці недільної школи. Окрім цього проводилися Шевченківські вечори та свята.

Влада в Харкові до грудня 1917 року була в руках Тимчасового уряду та демократичних установ. Третій універсал УЦР поширив владу УНР формально і на Харківщину, без визначення кордонів. 2 грудня 1917 року Харківська міська дума переважною більшістю проголосувала за приєднання до УНР і визнала владу Центральної Ради. У Харкові перебували й українізовані полки. Але близькість Росії та слабкість поміркованих українських сил вирішили долю Харкова. Уже з кінця листопада 1917 року до Харкова прибули червоногвардійці з Росії та збільшовизовані матроси з Балтійського регіону. 23 грудня 1917 Харків захопили більшовики. Після Берестейського миру 1918 року українські війська в союзі з німецькою армією 8 квітня 1918 звільнили Харків від більшовиків.

11 грудня 1919 року до Харкова повернувся третій український радянський уряд, і Харків став столицею УСРР. Факт того, що Харків був столицею України, помітно позначився на українізації міста. Але розгром української культури в 1930-х pp., голод, чистки та перенесення столиці до Києва (1934) змінили становище Харкова, і він значно втратив зі свого українського характеру кінця 1920-х — початку 1930-х pp. Тоді ж почалася індустріалізація міста: розбудовувалися старі заводи і будувалися нові, споруджувалися житлові квартали для робітників цих заводів.

Німецька армійська група генерала К. Р. Рундштедта вступила до Харкова 25 жовтня 1941 року. Упродовж 22-місячної окупації Харкова німцями цивільне життя внормувалося лише частково, населення потерпало від голоду і холоду. 30 серпня 1943 року Харків був остаточно захоплений Червоною армією. Відбудова знищеного міста почалася ще за війни і тривала впродовж наступних років, одночасно з реконструкцією й розростанням міста. Відбудовано ряд заводів, стали до ладу нові. Відновлено і поширено житловий фонд побудовою нових кварталів. У цей момент Харків втратив багато визначних пам'яток. Знесена пошкоджена радянським підпалом у 1941 та бомбардуваннями у 1942 і 1943 найбільша будівлю міста — торговий будинок Пащенка-Тряпкіна, який побудований у 1850-х роках і займав площу всього сучасного Соборного скверу (1,2 га). Тоді ж, у 1950-х роках, знесено Гостинний двір, будинок Дворянського зібрання, будинок Павлова, Інститут шляхетних дівчат. Крім того місто втратило багато визначних пам'яток, особливо культових споруд і некрополів, у радянські часи. Наприклад, знесені Мироносицька церква, Каплунівські церкви, Лютеранська кірха, Миколаївський собор, Всехсвятський храм, Михайлівський храм, Олександро-Невський храм, Святодухівський храм, Кирило-Мефодіївський храм, Христоріздвяна церква. Остання була однією з найстаріших збережених церков і загалом будівель міста. Її звели ще у 1783 році.

Після відновлення Незалежности України, Харків продовжив розвиватися і будуватися. У 2011 році Харків, разом з Києвом, було визнано найкращим містом України за рівнем життя. У ході широкомасштабного російського вторгнення Харків зазнає масових бомбардувань. Попри запевнення російської влади не обстрілювати невійськові об'єкти, ворожі війська продовжували цілеспрямовано знищувати цивільну інфраструктуру.

Планування

Харків — п'яте за площею місто України. Історичний центр в порівнянні, наприклад, з Києвом, менший. Представлений на обох берегах річок Лопань й Харків. З часів заснування міста Харків має переважно квартальну забудову з прямокутним або наближеним до прямокутного плануванням. Вулиці в центрі планувалися ще до їх заснування, тож хаотичні форми існують лише у деяких районах приватного сектору на околиці міста. Цікавою є квартальна забудова району майдану Свободи, Задержпром'я, що зроблена радіально навколо скверу на майдані. Первісно на цьому місці також планувалася ідеально рівна прямокутна забудова. Вулиці і нумерація будинків беруть початок від будинку Палацу Праці, а історично від Миколаївського собору, що стояв поруч. Рухаючись в сторону будинку № 1 майже на будь-якій вулиці, рано чи пізно ви потрапите на майдан Конституції.

Райони

Харків поділяється на дев'ять адміністративних районів. Однак, це планування є нефункціональним. Новобаварський район не означає, що ви знаходитеся на Новій Баварії, а в Основ'янський район входять як і ліси за окружною дорогою, так і Будинок зі шпилем у самісінькому центрі міста. Тому харківці переважно користуються назвами місцевостей, яких за понад 350 років сформувалося дуже багато. Серед центральних та туристичних:Окрім цього слід звернути увагу на Лису Гору з Савкиним Яром, де бував Григорій Савич Сковорода; Шатилівку, дачу лікаря Петра Шатилова з Саржиним яром: Основу, де жив Григорій Квітка-Основ'яненко; Селекційну, де збереглися ; Григорівку з чудовим парком, водосховищем і старовинною церквою; Нову Баварію, де вже понад 150 років виготовляють пиво; селища ХТЗ і Машинобудівельників, Нові Будинки, Стара Салтівка, де збереглася конструктивістська забудова.

Клімат

Територія Харкова розташована у помірно континентальному кліматі: зима холодна і сніжна, з відлигами; літо — спекотне та дощове. По весні можливі заморозки. Середня температура року становить +8,7 °C (у січні −4,5, у липні +22). Середня кількість опадів за рік 520 мм, найбільша в червні. Місто має мікроклімат, у порівнянні з приміськими околицями, названий фахівцями «міським тепловим островом». Взимку клімат м'якший, а влітку спекотніший, ніж на прилеглій північній території. Це пов'язано з міськими забудовами, кількістю асфальтованих ділянок та шляхів, бітумними дахами та площею парку. Так, у Харкові вологіший клімат спостерігається на півночі міста, а сухіший — на південних околицях. Із несприятливих природних явищ у місті до 25 днів на рік трапляються суховії, до 20 днів на рік хуртовини, до 3 днів на рік град, до 5 днів — шквальний вітер.

Найкращі весняні місяці для відвідування міста — друга половина квітня — травень. Влітку слід утриматися від подорожі до Харкова у червні через сезон дощів. Липень і серпень — найсприятливі літні місяці, але серпень спекотніший. Вересень схожий на серпень, але не такий спекотний. Найкращі зимові місяці: кінець грудня — січень.

Як дістатись

.

Більшість потягів прибувають на вокзал станції

Окрім цього є також потяги, що прибувають на залізничні вокзали станцій:

та менші.

Основні напрямки трас:

(Полтавське шосе) — з Києва, Полтави, Луганську, Донецьку (Сімферопольське шосе) — із Запоріжжя, Мелітополя, Сімферополя, Алушти, Ялти.