Держава Хадрамаут

Держава Хадрамаут (Царство Хадрамаут) — антична держава на півдні Аравійського півострова, яка існувала з 2 тисячоліття до нашої ери до IV століття нашої ери. Територія колишньої держави Хадрамаут стала зватися однойменним регіоном. Сьогодні на більшій частині цієї території в Ємені знаходиться мухафаза Хадрамаут відповідно до сучасного адміністративного поділу Ємену.

Історія Найдавніша діяльність людини в регіоні датується середнім палеолітом, коли місцеве населення використовувало леваллуазську техніку для обробки відщепів, аж до появи знарядь праці, виготовлених доземлеробським населенням, яке мешкало в пустелі. З цього останнього періоду, або, можливо, наступного, можна датувати кілька мегалітичних споруд, великих кам'яних кіл та чотирьох дольменоподібних структур, внутрішні поверхні яких були прикрашені повторюваними рядами вирізьбленого меандру або зубчастого візерункаVan Beek, Gus W. (1997). "Ḥadhramaut". In Dever, William G.; Meyers, Carol L.; Muhly, James D.; Pardee, Dennis; Sauer, James A.; Finney, Paul Corby; Jorgensen, John S. (eds.). The Oxford Encyclopedia of Archaeology in the Near East. Vol. 2. Oxford, United Kingdom; New York City, United States: Oxford University Press. pp. 452–453. Перші землеробські поселення з розписною керамікою з'являються в останній чверті II тис. до н.е. На роль їхніх археологічних попередників у даному регіоні могли б претендувати пам'ятники на хадрамаутському плато-джолі, де вони виділяються в особливу археологічну культуру, яка отримала назву «хадрамаутський мегалітичний комплекс». Він датується V/IV - серединою II тис. до н.е. та належить до кола пам'яток кочового населення Південної Аравії періоду бронзової доби. Втім кардинальна відмінність усіх аспектів його матеріальної культури та культури ранніх землеробських поселень дозволяє дослідникам висунути гіпотезу про прийшлий характер останньої в Хадрамауті, відсутність у неї місцевого коріння. Регіоном, звідки могли з'явитися мігранти, які в Хадрамаут принесли навички розвиненого іригаційного землеробства, гончарного ремесла, сирцевого будівництва, обряд поховання в печерних склепах і, ймовірно, писемність, можливої є райони сучасної Південної ПалестиниСедов А.В. Древний Хадрамаут: Очерки археологии и нумизматики/ РАН. Ин-т востоковедения, Гос. Эрмитаж. – М.; Вост. лит., 2005, с.178

На початку I тисячоліття до н. е. на півдні Аравійського півострова з'явилася монархічна держава Хадрамаут з столицею у Майфааті. Вперше його письмово згадують у VIII столітті до н. е, на той час Хадрамаут перебував у залежності від Аусанського царства. Також Хадрамаут згадується в Біблії, сабейських написах VII століття до н. е. — IV століття н. е., у працях античних авторів (Геродот, Діодор, Страбон тощо). Згадується в стародавніх сабейських написях Каріб'іл Ватару II на початку VII століття до н. е., у розповіді про мукарріба Яда'іл I, як одного з союзників Сабейської держави. В цей же період Хадрамаут оволодів островом Сокотра, де були багаті джерела ладани і коштовної смоли. Також столицею стала Шабва. Але до VI століття до н.е. Хадрамаут визнав зверхність останньоїHoyland, Robert G. (2002). Arabia and the Arabs: From the Bronze Age to the Coming of Islam. London, United Kingdom: Routledge, p. 42.

У сер. V ст. до н.е. Хадрамаут в союзі з Катабаном повстав проти сабейських царів, боротьба з якими тривала до 390-х років до н.е. Імена правителів Хадрамауту вперше згадуються, починаючи з V століття до н.е.Bryce, Trevor (2009). The Routledge Handbook of the Peoples and Places of Ancient Western Asia: From the Early Bronze Age to the Fall of the Persian Empire. London, United Kingdom: Routledge, p. 272 Коли в IV столітті до н. е. Мінейська держава взяла під контроль караванні шляхи, Хадрамаут за панування царя і мукарріба Малікаріба невдовзі вступив в династичну унію з нею, скоріше за все, через комерційні інтереси. Вона тривала до кінця панування царя Мадікаріба.

З IV по II ст. до н.е., Хадрамаут переживав період процвітання, і на його території було збудовано кілька укріплень, а також світських і релігійних будівельHoyland 2002, p. 42-43. Мукарріб Яда'іл Байїн I відбудував столицю держави ШабваHoyland 2002, p. 94.

У 242 році до н.е Хадрамаут зазнав поразки й знову визнав зверхність Сабейського царства. На межі III та II ст. до н.е., після поразки від Ядаїба Дуб'яна Юханіма I, держава опинилася під пануванням Катабану. Як і коли вона відновила свою незалежність, незрозуміло; однак, ймовірно, це сталося близько 100 року до н.е.

У I ст. до н.е. Хадрамаут доєднався до коаліції, сформованої Катабаном, Радманом, Мадаєм та арабськими кочівниками проти СабаHoyland 2002, p. 48. В наступні десятиріччя Хадрамаут часто нав'язував своє панування арабським племенам, що жили на північ. Зі встановленням прямих морських торговельних зв'язків між Середземномор'ям та Індостаном через Червоне море наприкінці елліністичного періоду посилили племена південноаравійського нагір'я. Щоб взяти участь у нових комерційних подіях, Хадрамаут заснував два морські порти на Індійському океані, один у Кані, а другий у СумхураміHoyland 2002, p. 42-43. Хадрамаут і Хім'яр розділили території Катабана між собою та анексували їх наприкінці I — на початку II ст.Bryce 2009, p. 272

Є повідомлення про укладання в II ст. Хадрамаутом союзу з Сабейським царством та Аксумом проти Хим'яритського царства. 200 року Яда'іл II уклав союз з Сабейським і Аксумським царствами, а невдовзі з Сабою — проти Аксумського царства. Записано, що цей же цар бл. 220 року мукарріб Ілазз Яліт II організував царське полювання, під час якого були присутні 2 посланці Септимія Гайрана, шейха і екзарха Пальміри, 2 халдеї від Абінерги III, царя Харакени та 2 посланці з ІндостануHoyland 2002, p. 94. У III ст. Хадрамаут зрештою визнав зверхність Сабейського царства. Після поразки останнього 260 року від Хім'яру відновив незалежність, але за цим зазнав важкого удару від племені кіндидів.

290 року брати-мукарріби Шарахіл і Рабшамс зазнали ніщивної поразки від хім'яритського царя Шаммар Юхаріша, і Хадрамаут припинив своє існування як незалежна держава, яку було приєднано до Хім'яруKitchen 2001, p. 123..

Територія Хадрамаут було найсхіднішим з давніх південноаравійських царств, його ядро ​​зосереджувалося навколо Ваді Хадрамаут та Ваді аль-Масіла, а на сході та півдні воно межувало з Індійським океаном. Його столицею було місто ШабваKitchen, Kenneth (2001). "Economics in Ancient Arabia from Alexander to the Augustans". In Archibald, Zofia H.; Davies, John; Gabrielsen, Vincent; Oliver, G. J. (eds.). Hellenistic Economies. London, United Kingdom: Routledge, p. 122Van Beek, Gus W. (1997). "Ḥadhramaut". In Dever, William G.; Meyers, Carol L.; Muhly, James D.; Pardee, Dennis; Sauer, James A.; Finney, Paul Corby; Jorgensen, John S. (eds.). The Oxford Encyclopedia of Archaeology in the Near East. Vol. 2. Oxford, United Kingdom; New York City, United States: Oxford University Press. pp. 452–453.

Устрій Хадрамаут був монархічною державою на чолі із мукаррібом. Основу становили самоврядні громади різного рівня (s2rk) з центральним великим поселенням, на кшталт міського центру (хагар, hgr), у сільській окрузі (bd') якого розташовувалися дрібніші поселення або садиби (byt3). Хагари мали храми головного місцевого божества і очолювалися правителем, який мав титул кабір (kbr, «старійшина»). Останній також міг очолювати плем'я чи професійну групу, або бути кайном (намісником) царяHoyland 2002, p. 120-121. Так, у низці написів із храму Майфа'ан згадуються громада Райбун (s2rk / rybn) і кабір Райбуна (kbr / rybn), а також посадова особа, відома під титулом кайн (qyn) РайбунаСедов А.В. Древний Хадрамаут: Очерки археологии и нумизматики/ РАН. Ин-т востоковедения, Гос. Эрмитаж. – М.; Вост. лит., 2005, с. 183–184.

Муккаріб Ядаʾіл I (2-а пол. VII ст. до н.е.) Шидкʾiл (V ст .до н.е.) невідомі Малікаріб (поч. IV ст. до н.е) Сумхуяфа (поч. IV ст. до н.е) Шахр Алхан (350-ті роки до н.е.) Ядаʾіл Байїн I (2-а пол. IV ст. до н.е.) Ілсана Дуб'ян (2-а пол. IV ст. до н.е.) Ітха'іл (1-а пол. III ст. до н.е) Гайлан I (кін. III ст. до н.е.) невідомі Яда'іл II (кін. I ст. до н.е.) Яшхур'іл Юхаріш (20-ті роки) Ілаз Яліт I (30-ті роки) Ядаб Гайлан I (?—140) Ядаʿіл Байїн II (140—?) Ядаб Гайлан II (190-200) Яда'іл II (200—213) Ілаз Яліт II (213—225) Ядаʾіл Байїн III Ядаʾіл Байїн IV Ядаб Гайлан III Шарахіл (285—290) Рабшамс (285—290)

Економіка Основу становило сільське господарство, яке вимагало раптових повеней та зрошення колодязями. Основу становило іригаційне землеробство. Ірігаційні системи включали магістральні та відвідні канали, греблі або греблі, резервуари, шлюзи та стінки-дільники. Загальна площа земель, що зрошувалися, становила близько 1500 га.

Хадрамаут також вирощував ароматичні рослини, особливо південноаравійський ладан, який вирощувався в регіоні Цуфар, що був частиною його території. Держава була монополістом з вирощування цього ладану. Пліній Старший згадував астрамітіку (від еллінізованої назви Хадрамаут) як різновид миртуKitchen, Kenneth (2001). "Economics in Ancient Arabia from Alexander to the Augustans". In Archibald, Zofia H.; Davies, John; Gabrielsen, Vincent; Oliver, G. J. (eds.). Hellenistic Economies. London, United Kingdom: Routledge, p. 128Hoyland 2002, p. 104-105.

Після збору ароматичні рослини доставляли до порту Сумхурам, звідки їх відправляли до Кани, де торговці ладану збирали їх і доставляли на північ до Шабви, а потім через Катабан, Саба та Меїн, перш ніж вирушити на північ до оазів, де мешкали кочівники-араби. Столиця столиці поклала поклала початок Шляху пахощів, який проходив через західний кордон Аравійської пустелі до порту Газа на Середземному морі, а також іншого частини торгового шляху пахощів, який пролягав на північний схід до Герри (під владою Парфянської імперії), завдяки чому Хадрамаут також отримував значні доходи від транзиту через свою територію торгових караванів, що торгували пахощами, виробленими в Цуфарі, та речами розкошів, імпортованими з Індостану, що дозволяло йому виступати посередником на цьому торговому шляху, таким чином приносячи значне багатство та екзотичні експонати своїм правлячим класам та інституціямBryce 2009, p. 272.

Малися значні поклади міді, які активно розроблялися.

З Держави Птолемеїв завозили пшеницю, вино, різні види тканин та одягу, мідь та олово, предмети розкоші (зокрема, срібний посуд) та монети. Амфорний матеріал вказує на те, що вино ввозилося також з Італії та з островів Егейського моряСедов А.В. Древний Хадрамаут: Очерки археологии и нумизматики/ РАН. Ин-т востоковедения, Гос. Эрмитаж. – М.; Вост. лит., 2005, с. 352.

Гроші Торгівля в Південній Аравії спочатку здійснювалася шляхом бартеру товарів за стандарти золота, срібла чи бронзи за вагою, але в сер. IV або на поч. III ст. до н.е. почали карбувати власні монети, які базувалися на афінських тетрадрахмах. Було запозичено іконографія монети (аверс – голова Афіни, реверс – сова), її метал, а також й аттичний ваговий стандартСедов А.В. Древний Хадрамаут: Очерки археологии и нумизматики/ РАН. Ин-т востоковедения, Гос. Эрмитаж. – М.; Вост. лит., 2005, с. 363–368, 380. Паралельно з ними у III–I ст. до н.е. карбуються монети із зображенням чоловічої голови на аверсі та орла на реверсі, прототипом яких, ймовірно, служили монети Птолемеїв, а також монети серії голова в променях/бик. Цей останній іконографічний тип, поява якого пов'язують з царем Яшхур'іл Юхарішем згодом став домінуючим у монетному карбуванні древньої державиСедов А.В. Древний Хадрамаут: Очерки археологии и нумизматики/ РАН. Ин-т востоковедения, Гос. Эрмитаж. – М.; Вост. лит., 2005, с. 395.

У I ст. до н.е. Хадрамаут замінив їх власними монетами римського зразка, на яких було написано ім'я «Шакір», що належить царському монетному дворуKitchen 2001, p. 129. Карбувалися срібні та бронзові монети. У великій кількості на території Хадрамауту представлено також монети Сабейського царства, птолемеївські та римські монети, у невеликій кількості — Аксуму.

Релігія