Анрі П'єрон (;* 18 липня 1881, Париж — † 6 листопада 1964) — французький психолог, один із основоположників французької експериментальної та фізіологічної психології.

Освіта

Навчався у Сорбонні у Теодюля Рібо та П'єра Жане.

Професійна діяльність

Читав лекції з психології у Вищій практичній школі. З 1912 став наступником Біне на посаді директора психологічної лабораторії Сорбонни, на основі якої у 1921 заснував Паризький інститут психології. У 1923 році став професором Колеж де Франс.

У 1928 заснував Національний інститут праці та профорієнтації та психологічні лабораторії з дослідження дитини при Вищій практичній школіАнрі П'єрон на сайті Supplement.de.

Внесок у науку

Заснував французьку школу об’єктивного дослідження психіки (psychologie du comportement) за аналогією з американським біхевіоризмом

На початковому етапі своєї діяльності розглядав психологію як біологічну науку про поведінку людини та тварин. Її основним методом дослідження є фізіологічний, гістологічний та морфологічний аналіз мозку. При цьому відштовхувався від концепції французького біолога Клода Бернара про сталість внутрішнього середовища організму. Всі психічні явища розглядав як функціональні елементи пристосувальної поведінки в певному середовищі. Говорив, що соціальний вплив може змінювати форми біологічної поведінки й породжувати нові форми соціальної поведінки, наприклад, вербальнуАнрі П'єрон у Великій рарянській енциклопедії..

Стрижень психічного життя – індивідуальний «досвід», переробка та використання якого, а також закони роботи психічних функцій (мислення, сприйняття та інші) ґрунтуються на рефлексі, нервовій асоціації.

В подальшому, під впливом французької соціологічної школи, П'єрон звернув увагу на роль соціальних впливів на психічні функції, але при дослідженні окремих психологічних механізмів не враховував конкретної соціально-психологічної ситуації, в якій відбувається діяльність індивіда.

Основні праці П'єрона присвячені психофізіології відчуттів, займався також питаннями філогенезу психіки, мозкової локалізації психічних функцій та ін.

Розвивав концепцію психології як науки про поведінку організмі в умовах єдності зовнішнього середовища та внутрішніх умов. Відстоював принципи природничого напрямку в різноманітних галузях психології. Вважав, що психофізика без психофізіології не має майбутнього. Доводив неґрунтовність закону Вебера-Фехнера оскільки він не розповсюджується на дуже слабкі чи дуже сильні подразники. Стояв на засадах соціальної детермінації психічної еволюції.

Курси, які викладав у Колеж де Франс з 1923 по 1951 роки Закони сприйняття часу \ Lois du temps des sensations. Теорія зору \ Théories de la vision. Механізми сприйняття світла та кольору \ Mécanismes de la vision lumineuse et chromatique. Психофізіологічні проблеми сприйняття \ Problèmes psychophysiologiques de la perception. Чутливість шкіри \ Sensibilités cutanées. Афективні сенсорні реакції: біль \ Réactions sensorielles affectives : la douleur. Функції слуху \ Fonction auditive. Теорія слуху \ Théories de l'audition. Основи сенсорної моторики \ Bases sensitives de l'activité motrice. Просторове бачення \ Vision spatiale. Якісні та кількісні аспекти сприйняття \ Aspects qualitatifs et quantitatifs de la sensation. Час сенсорної реакції та затримки \ Temps de réaction et latences sensorielles. Хімічна чутливість \ Sensibilités chimiques. Порушення сприйняття світла та загальні проблеми зору \ Excitation lumineuse et problèmes généraux de la sensation visuelle. Еволюція зорового сприйняття \ Évolution temporelle des sensations visuelles. Сенсорне сприйняття тварин \ Réceptions sensorielles des animaux. Вищі етапи сенсорної еволюції безхребетних \ Stades supérieurs de l'évolution sensorielle des Invertébrés. Особливості сприйняття хребетних \ Fonctions sensorielles des Vertébrés. Сприйняття кольору \ Vision des couleurs. Механізми сприйняття кольору \ Mécanisme de la vision chromatique. Поняття рівня чутливості \ Notion d'échelon de sensation. Рефлексивна чутливість та перцептивна реакція \ Sensibilités réflexogènes et réactions perceptives. Роль мозку в перцептивних реакціях \ Substrat cérébral des réactions perceptives. Внутрішні відчуття \ Sensibilités internes. Пізнання простору \ Connaissance de l'espace. Відомості про сенсорну енергію \ Données actuelles sur l'énergétique sensorielle. Оцінка інтенсивності почуттів \ Estimation des intensités de sensation. Функції патологій сприйняття в психофізіології \ Les données que la pathologie sensorielle fournit à la psychophysiologieАнрі П'єрон на сайті «Большая психологическая энциклопедия».

Основні праці 1904 Інструменти експериментальної психології \ Technique de psychologie expérimentale. Paris. 1913 Психологічні проблеми сну \ Le Problème physiologique du sommeil. Paris. 1923 Мозок та мислення \ Le Cerveau et la pensée, 2nd ed. Paris. 1929 Еволюція пам'яті \ L’évolution de la mémoire. Paris. 1958 З актинії в людину \ De l’actinie à l’homme, vol. 1. Paris. 1960 Експериментальна психологія (книга) \ Psychologie expérimentale, 8th ed. Paris. 1960 Відчуття (книга) \ The Sensation, 3rd ed. London. 1967 Людина, але не людина \ L’homme, rien que l’homme. Paris.

Примітки

Посилання Анрі П'єрон Основні праці Анри Пьерон — Экспериментальная психология