Нікотинова зале́жність — розлад поведінки, що полягає в залежності від нікотину. Найпоширенішим способом вживання нікотину є тютюнопаління.
Згідно з міжнародною класифікацією хвороб Х перегляду, нікотинову залежність (тютюнопаління) включено до рубрики «Психічні і поведінкові розлади внаслідок вживання психоактивних речовин» й класифікуються під кодом F.17. — розлади психіки та поведінки внаслідок вживання тютюну.
У нікотиновій залежності виділяють елементи психологічної та фізичної залежності.
Діагностика Головною метою діагностики нікотинової залежності є визначення ступеня залежності, для чого розроблено багато методик. Одна з яких, полягає у постановці пацієнту наступних трьох запитань: 1. Чи випалюєте Ви понад 20 сигарет щодня? 2. Чи палите Ви протягом перших 30 хв. після пробудження? 3. Чи відчували Ви сильний потяг до паління або синдром відміни під час попередньої спроби кинути палити?
Якщо на всі три запитання отримано ствердну відповідь, то це є свідченням високого ступеня нікотинової залежності.
Ще одним із методів визначення ступеня нікотинової залежності є тест Фагерстрема.
Лікування
Однією з найбільших проблем лікування нікотинової залежності є те, що курці заперечують свою залежність та власну неспроможність відмовитися від подальшого зловживання, тому відкидають потребу в лікуванні. Дана поведінкова реакція притаманні більшості хворим, що вживають психоактивні речовини.
Проблемою лікування пацієнтів, що пристрастилися до нікотину є поява синдрому відміни після відмови від паління. Тому пацієнтам із високим ступенем залежності рекомендовано використання медикаментозних засобів, що полегшують вираженість синдрому: нікотин-замісну терапію.
Джерела Сучасні класифікації та стандарти лікування розповсюджених захворювань внутрішніх органів / За ред. д-ра мед. наук, проф. Ю. М. Мостового.—Вид.сьоме, доп.і перероб.—Вінниця: ДП ДКФ, 2005. — 480 с. ISBN 966-7151-51-4 Ст.109.