Абази́нська мо́ва (абаз. абаза бызшва) — мова північнокавказького народу абазинців. Одна з мов Російської Федерації та Туреччини. Належить до абхазо-адигської групи північнокавказьких мов. Поширена в Карачаєво-Черкесії та Ставропільському краю Росії, а також турецькій Центральній Анатолії, провінціях Ескішехір, Самсун, Йозгат, Кайсері й Адана. Одна з офіційних мов Карачаєво-Черкесії. Загальна кількість мовців — близько 47,8 тисяч осіб (2010); в Росії мешкає близько 43,3 тисяч абазинів (2010), з яких 37,8 тисяч говорять рідною мовою; в Туреччині — близько 12 тисяч абазинів (2014). Більшість носіїв абазинської спілкуються російською або турецькою мовами. Має три діалекти; в основі літературної мови тапантський діалект. Близька до абхазької мови. Належить до мов типу SOV, ергативних мов. Має складну систему приголосних звуків, багатство форм словотворення; не має відмінювання. В Росії використовується кирилична система письма абазинської мови, в Туреччині — латинниця. Має упорядковану граматику, літературу, словники, засоби масової інформації В Карачаєво-Черкесії абазинською мовою виходить газета «Абазашта»..

Назва

Абазинська мова (Abaza byzšwa, Абаза бызшва; ) Абазька мова () Ашуваська мова ()

Класифікація Згідно з Ethnologue: Кавказькі мови Північнокавказькі мови Західні кавказькі мови (абхазо-адизькі) Абхазо-абазинські мови Абазинська мова Тапантський (РівннийДанилова Е.Н. Абазины ... Москва, 1984.) діалект () — лежить в основі літературної мови. Ашхарський (Гірський) діалект () Безшагський діалект ()

Поширення Абазинська мова поширена в Російській Федерації, на території республіки Карачаєво-Черкесія, а також в Ставропільському краю. Нею також розмовляють у Туреччині, в Центральній Анатолії, турецьких провінціях Ескішехір, Самсун, Йозгат, Кайсері й Адана. Крім цього є невелика група мовців абазинської в НімеччиніAbaza // Ethnologue (2009).

Загалом кількість носіїв абазинської у світі поступово скорочується внаслідок мовної асиміляції, москвинізації та потурчення. Зокрема, в 2000-х роках їх нараховувалося близько 48280 осіб, а у 2010-х роках — 47880 осіб.

В Росії кількість абазиномовних в 2002 році становила 38,2 тисяч осіб, а 2010 року — 37,8 осіб. При цьому загальна кількість абазинів в Росії в 2010 році склала 43,3 тисяч; з них більшість послуговується російською мовою.

В Туреччині 1995 року мешкало 10 тисяч абазинів, а 2014 року — близько 12 тисяч абазинів. Більшість турецьких абазинів говорять турецькою.

Діалекти Існує два діалекти: тапантський (від тӀапӀанта «мешканці рівнин») та ашхарський (від ашхъарауа «мешканці гір»). В кожному з діалектів виділяється по дві говірки.

Тапантський діалект: Кубино-ельбурганська говірка (аули Кубина та Ельбурган, а також Псиж, Кара-Паго, Інжич-Чукун, Койдан, Абаза-Хабль, Мало-Абазинськ, Тапанта); Красновосточна говірка (аул Красний Восток). Ашхарський діалект: Кувинська говірка (аули Старо-Кувинськ, Ново-Кувинськ, частково Абазакт); Апсуйська говірка (аул Апсуа)

Основою літературної абазинської мови є кубино-ельбурганська говірка.

До 1860-х років носії тапантського діалекту жили в верхів'ях річок Великий та Малий Зеленчук, Кубань, Кума й Подкумок; носії ашхарського діалекту жили в верхів'ях річок Губс, Ходзь, Мала та Велика Лаба, Андрюк і Уруп, а раніше також у верхів'ях Великого Зеленчука та Фарса. Після завершення Російсько-Кавказької війни частина пішла в Туреччину, а тих, що залишилися, переселили на рівнину.

З нині живих мов найбільш близька до абазинської мови абхазька, найбільш близький діалект до абхазької - ашхарський.

Писемність

До ХХ століття, на території Російської імперії, абазинська мова послуговувалася арабським алфавітом. Його розробкою займалися просвітителі Умар Мікеров і Татлустан Табулов. Проте цей вид письма не набув поширення. 1932 року, в ході радянської кампанії латинізації, науковці Миколай Яковлєв і Анатолій Генко, за участі Табулова, розробили писемність на основі латинкиМ. И. Исаев. Языковое строительство в СССР. — Москва: Наука, 1979. — С. 195.. 1938 року Народний комісаріат просвіти РСФСР замінив латинницю на кириличний алфавіт.

З другої половини ХХ ст. кирилиця використовується носіями абазької мови, що живуть в Росії; в Туреччині використовується латинка.

А а [a] Б б /b/ В в /v/ Г г /ɡ/ Гв гв /ɡʷ/ Гъ гъ /ʁ/ Гъв гъв /ʁʷ/ Гъь гъь /ʁʲ/ Гь гь /ɡʲ/ ГӀ гӀ /ʕ/ ГӀв гӀв /ʕʷ/ Д д /d/ Дж дж /d͡ʒ/ Джв джв /d͡ʒʷ/ Джь джь /d͡ʑ/ Дз дз /d͡z/ Е е [e] Ё ё [jo] Ж ж /ʒ/ Жв жв /ʒʷ/ Жь жь /ʑ/ З з /z/ И и [i] Й й /j/ К к /k/ Кв кв /kʷ/ Къ къ /qʼ/ Къв къв /qʷʼ/ Къь къь /qʲʼ/ Кь кь /kʲ/ КӀ кӀ /kʼ/ КӀв кӀв /kʷʼ/ КӀь кӀь /kʲʼ/ Л л /l/ Ль ль /ɮ/ ЛӀ лӀ /ɬʼ/ М м /m/ Н н /n/ О о [o] П п /p/ ПӀ пӀ /pʼ/ Р р /r/ С с /s/ Т т /t/ Тл тл /ɬ/ Тш тш /t͡ʃ/ ТӀ тӀ /tʼ/ У у /w/, [u] Ф ф /f/ ФӀ фӀ /fʼ/ Х х /χ/ Хв хв /χʷ/ Хъ хъ /q/ Хъв хъв /qʷ/ Хь хь /χʲ/ ХӀ хӀ /ħ/ ХӀв хӀв /ħʷ/ Ц ц /t͡s/ ЦӀ цӀ /t͡sʼ/ Ч ч /t͡ɕ/ Чв чв /t͡ʃʷ/ ЧӀ чӀ /t͡ɕʼ/ ЧӀв чӀв /t͡ʃʷʼ/ Ш ш /ʃ/ Шв шв /ʃʷ/ ШӀ шӀ /t͡ʃʼ/ Щ щ /ɕ/ Ъ ъ /ʔ/ Ы ы [ə] Э э [e] Ю ю [ju] Я я [ja]

Примітки

Джерела Абазинська мова // Ломтатидзе К. В. Тапантский диалект абхазского языка (с текстами). — Тбилиси: АН Грузинской ССР, 1944. Ломтатидзе К. В. Ашхарский диалект и его место среди других абхазско-абазинских диалектов (с текстами). — Тбилиси: Тбилиси: АН Грузинской ССР, 1954. Генко А. Н. Абазинский язык: Грамматический очерк наречия Тапанта. — Москва-Ленинград: АН СССР, 1955. Мальбахова-Табулова Н. Т. Грамматика абазинского языка: Фонетика и морфология / Карачаево-Черкесский НИИ. — Черкесск, 1976. Данилова Е.Н. Абазины (историко-этнографическое исследование хозяйства и общинной организации. XIX век) . Москва: МГУ, 1984. Шагиров А. К. Абазинский язык // Лингвистический энциклопедический словарь / Гл. ред. В. Н. Ярцева; Институт языкознания АН СССР. — Москва: Советская энциклопедия, 1990. — С. 9. — ISBN 5-85270-031-2. Чирикба В. А. Абазинский язык // Языки Российской Федерации и соседних государств: Энциклопедия в 3-х томах / Институт языкознания РАН. — Москва: Наука, 1997. — Т. 1 (А—И). — С. 1-8. — ISBN 5-02-011237-2. Bouda K. Das Abasinische, eine unbekannte abchasische Mundart. // Zeitschrift der Deutschen Morgenländischen Gesellschaft, BD. 94, H. 2 (Neue Folge, Bd. 19), Berlin-Leipzig, 1940, S. 234—250. Allen W.S. Structure and system in the Abaza verbal complex // Transactions of the Philological Society (Hertford), Oxford, 1956, p. 127—176. O’Herin, B. Case and agreement in Abaza. Summer Institute of Linguistics, September 2002.

Посилання

«Абазашта» — газета абазинською