Тімоті Френсіс Лірі (; 22 жовтня 1920 — 31 травня 1996) — американський письменник, психолог, відомий як дослідник та популяризатор психоделічних препаратів.

Протягом часу, коли такі речовини як ЛСД та псилоцибін були легальними, Лірі проводив експерименти у Гарвардському університеті. Через ці експерименти Лірі та його колегу Річарда Альперта звільнили. Лірі вірив, що ЛСД показав терапевтичний потенціал для використання у психіатрії. Він популяризував гасла, що просували його філософію, такі як «Увімкни, налаштуй, відпади», «сет і сетинг» та «думай сам і сумнівайся в авторитеті». На початок 2020-х років концепція психоделічної медицини набуває відродження і багато досліджень показали значну ефективність психоделіків в лікуванні таких станів, як посттравматичний стресовий розлад, депресія та деяких інших.

Також, він часто писав та говорив про трансгуманістичні концепції, включаючи космічні подорожі, розширення свідомості, збільшення тривалості життя.

Ранні роки та освіта Тімоті Лірі народився у Спрингфілді, штат Массачусетс. Він був єдиною дитиною ірландського американця, дантиста, який покинув свою дружину Ебіґейл Ферріс, коли Лірі було тринадцять. Він закінчив середню школу у тому західно-массачусетському місті.

Тімоті Лірі відвідував Коледж Святого Хреста у Вустері, штат Массачусетс, із вересня 1938 — до червня 1940 року. Під тиском батька, він тоді прийняв призначення кадета у Військовій академії США, що у Вест-Поінті, штат Нью-Йорк. В перші місяці своєї служби, як «плебей» («дух»), він отримував численні догани за порушення правил, а пізніше ще й втрапив у серйозну халепу, відмовившись доповідати про порушення, вчинені іншими кадетами, в той час як виконував обов'язки вахтера. Його звинуватили у пиятиці та гультяйстві, і він так і не спростував цього звинувачення. За зневагу до кодексу честі Академії, Комітет Честі попросив його покинути службу. Коли Лірі відмовився, до нього застосували «мовчанку»; тобто, його відтепер цуралися та ігнорували всі інші кадети — як тактика, щоб примусити його залишити службу. І незважаючи на те, що Лірі був виправданий військовим трибуналом, тактика «мовчанки» діяла повним ходом, так само як і догани за дріб'язкові порушення правил. Коли таке ставлення продовжилося і на другий рік його служби, його мати звернулася до друга сім'ї — сенатора Сполучених Штатів Девіда І. Волша, голови Комітету морських справ, який розпочав приватне розслідування. За кулісами Комітет Честі повторно розглянув власну позицію і оголосив, що вони дотримаються вердикту, винесеного військовим трибуналом. Лірі після цього покинув службу, і був з честю звільнений з армії.Peter O. Whitmer, Aquarius Revisited: Seven Who Created the Sixties Counterculture That Changed America (NY: Citadel Press, 1991), 21-5 Через майже 50 років, він сказав, що це було «єдине справедливе випробовування, з яким мені довелося мати справу у суді».Greenfield, Robert, Timothy Leary: A Biography (Harcourt Books, 2006), 28-55

На велике розчарування сім'ї, Лірі вирішив перейти до Університету Алабами восени 1941 року, завдяки швидкій відповіді закладу на подану ним заяву. І хоча він і записався у Тренувальний корпус офіцерів резерву — програму, яка діяла в закладі — здобував найвищі оцінки і почав проявляти академічний інтерес до психології та біології, його виключили з університету через рік, за проведення ночі у жіночому гуртожитку. Втративши свою студентську відстрочку у розпал Другої світової війни, за чим йшло короткочасне перебування в Іллінойському університеті в Урбана-ШампейніАрхів газети Нью-Йоркер , наслідком його виключення із Університету Алабами став призов у лави Армії США. Він повідомив про проходження військової підготовки у форті Юстіс у січні 1943 року. Замість того, щоб взяти участь в подальших тренуваннях, після яких можна було отримати звання офіцера, Лірі залишився при своєму званні рядового сержанта і записався на широкомасштабну академічну програму для спеціалістів з психології, в яку входило навчання у Джорджтаунському університеті та в Університеті штату Огайо; після затримки внаслідок подій у минулому, а згодом — поновлення в Університеті Алабами, він завершив здобуття навчального ступеня через дистанційне навчання, і став випускником у серпні 1945 року. Незабаром після його підвищення до звання капрала у 1944 році, Лірі призначили штатним психометристом у лікарні Дешон, що у Батлері, штат Пенсильванія, значною мірою завдяки щедрості колишнього професора Дональда Рамсделла. Лірі працював у лікарні в основному із глухими пацієнтами і служив там для постраждалих у війні. Проживаючи у Батлері, Лірі почав зустрічатися з Маріанною Буш; вони одружилися в квітні 1945 року. Формально звільнений від служби у січні 1946 зі званням сержанта. Протягом служби в армії Лірі отримав Медаль за відмінну поведінку, American Defense Service Medal, Медаль за американську кампанію та Медаль за перемогу в Другій світовій війні.Біографія Тімоті Лірі

Протягом 1960-х та 1970-х років Лірі регулярно заарештовували та утримували у 29 різних в'язницях по всьому світу. Президент США Річард Ніксон навіть називав Лірі «найнебезпечнішою людиною Америки».

22 жовтня 2020 року до 100-річчя Тімоті Лірі музиканти з різних кутків світу випустили альбом присвяту «Tim, where are you now?» на лейблі Projekt Records

Бібліографія Leary T., Metzner R., Alpert R. The Psychedelic Experience: A Manual Based on the Tibetan Book of the Dead. Citadel, 1964. Leary T. The Politics of Ecstasy. — Palgrave Macmillan, 1968. Leary T. Flashbacks: An Autobiography. — TarcherPerigee, 1983. Leary T. Info-Psychology: A Manual on the Use of the Human Nervous System According to the Instructions of the Manufacturers. — Falcon Press, 1987. Leary T. Chaos & Cyber Culture. — Ronin Publishing, 1990. Leary T., Horowitz M., Marshall V. Chaos & Cyber Culture. — Ronin Publishing, 1994. Leary T. Design for Dying. — HarperOne, 1997. Leary T. Turn On, Tune In, Drop Out. — Ronin Publishing, 1999. Leary T. The Psychedelic Reader: Classic Selections from the Psychedelic Review- The Revolutionary 1960s Forum of Psychopharmacological Substances. — Citadel, 2009.

Див. також

Психоделічна терапія

Примітки

Література А. С. Деев. Психоделический гуру 60-х // «Забриски Rider» (Москва). — № 1 (1994). — С. 22-24. ЛСД-гуру (інтерв'ю з Тімоті Лірі) // «Молода гвардія» (Київ). — 1992. — 7 лютого. — Стор. 6 (рубрика «Особиста думка»).