Південно-Східна Азія — географічний регіон на південному сході Азії, що охоплює території, розташовані на південь від Китаю, на схід від Індійського субконтиненту, та на північний захід від , яка є частиною Океанії. Південно-Східна Азія межує на півночі зі Східною Азією, на заході — з Південною Азією та Бенгальською затокою, на сході — з Океанією й Тихим океаном, а на півдні — з Австралією та Індійським океаном. Окрім Британської території в Індійському океані та двох із Мальдівських островів що належать до Південної Азії, є єдиним іншим субрегіоном Азії, який частково розташований у Південній півкулі. Материкова Південно-Східна Азія повністю лежить у Північній півкулі. Східний Тимор і південна частина Індонезії є частинами Південно-Східної Азії, що розташовані на південь від екватора.
Регіон розташований поблизу стику літосферних плит, що зумовлює високу сейсмічну та вулканічну активність. Основною тектонічною плитою регіону є Зондська плита, на якій розташовані майже всі країни Південно-Східної Азії, за винятком М'янми, північної частини Таїланду, північної частини Лаосу, північної частини В'єтнаму та північної частини острова Лусон (Філіппіни). Водночас сама Зондська плита охоплює лише західну частину Індонезії — до індонезійської провінції Балі включно. Гірські хребти М'янми, Таїланду, Півострівної Малайзії, а також індонезійських островів Суматра, Ява, Балі, Малі Зондські острови й Тимор належать до Альпійсько-Гімалайського складчастого поясу, тоді як Філіппінські острови, більша частина Індонезії та Східний Тимор входять до Тихоокеанського вогняного кільця. Обидва ці сейсмічні пояси перетинаються в Індонезії, що зумовлює відносно високу частоту землетрусів і вивержень вулканів у регіоні, особливо на та в .
Площа регіону становить близько 4 500 000 км2, що дорівнює 9,80 % площі Азії, 8 % Євразії та 3 % суходолу Землі. Його населення налічує близько осіб, що становить приблизно 8,5 % населення світу. За чисельністю населення Південно-Східна Азія є третім за величиною географічним регіоном Азії після Південної та Східної Азії. Регіон вирізняється значним культурним і етнічним різноманіттям: тут різні етнічні групи розмовляють сотнями мов. Одинадцять країн регіону є членами Асоціації держав Південно-Східної Азії (АСЕАН) — регіональної організації, заснованої для розвитку економічної, політичної, військової, освітньої та культурної інтеграції між її державами-членами.
Південно-Східна Азія є одним із найбільш культурно різноманітних регіонів світу. У регіоні проживають численні етнічні групи та розмовляють багатьма мовами. Історично Південно-Східна Азія зазнала значного впливу , китайської, та культур, які стали важливими складовими культурних і політичних інститутів регіону. Більшість сучасних держав Південно-Східної Азії були колонізовані європейськими державами. Європейський колоніалізм супроводжувався експлуатацією природних ресурсів і праці населення підкорених територій, а також спробами поширити в регіоні європейські політичні та суспільні інститути. Під час Другої світової війни кілька країн Південно-Східної Азії також протягом нетривалого часу перебували під окупацією Японської імперії. Після завершення Другої світової війни більшість країн регіону здобули незалежність унаслідок деколонізації. Нині Південно-Східна Азія переважно складається з незалежних держав.
Визначення Регіон разом із частиною Південної Азії був відомий європейцям як Ост-Індія або просто Індії аж до XX століття. У китайських джерелах цей регіон називають («»), що буквально означає «Південний океан». Материкову частину Південно-Східної Азії європейські географи назвали Індокитаєм через її розташування між Китаєм та Індійським субконтинентом, а також через культурний вплив обох сусідніх регіонів. Однак у XX столітті вживання цього терміна звузилося й стало стосуватися переважно території колишнього Французького Індокитаю (Камбоджі, Лаосу та В'єтнаму). Морську частину Південно-Східної Азії також називають Малайським архіпелагом — терміном, що походить від європейської концепції . Інша назва — Інсуліндія («Індійські острови»), яка використовується для позначення регіону між Індокитаєм та Австралазією Австралазією.
Термін «Південно-Східна Азія» вперше використав у 1839 році американський пастор Говард Малкольм у своїй книзі Подорожі Південно-Східною Азією. У своєму визначенні Південно-Східної Азії Малкольм включав лише материкову частину регіону, виключаючи Морську Південно-Східну Азію. Офіційного статусу цей термін набув у розпал Другої світової війни коли союзники створили () у 1943 році. SEAC сприяло поширенню терміна «Південно-Східна Азія», хоча його територіальне охоплення тоді ще не було остаточно визначеним: наприклад, до зони відповідальності командування не входили Філіппіни та значна частина Індонезії, натомість до неї належав Цейлон. Однак до кінця 1970-х років сформувалося загальноприйняте розуміння терміна «Південно-Східна Азія» та територій, які він охоплює. Хоча з культурного чи мовного погляду межі Південно-Східної Азії можуть визначатися по-різному, нині найпоширенішим є визначення, що охоплює території країн (суверенних держав і залежних територій), перелічених нижче.
Усі одинадцять держав Південно-Східної Азії є членами Асоціації держав Південно-Східної Азії (АСЕАН). Папуа Нова Гвінея заявила про намір приєднатися до АСЕАН і наразі має статус спостерігача. Водночас навколо низки островів у Південнокитайському морі тривають суперечки щодо державного суверенітету.
Політичний поділ
Суверенні держави Держава Площа() Населення(2025) Густота населення() ІЛР(2023) Столиця Бандар-Сері-Бегаван Пномпень Джакарта В'єнтьян Куала-Лумпур * Найп'їдо Маніла Сінгапур Бангкок Ділі Ханой
Географічний поділ
Географічно Південно-Східна Азія поділяється на два субрегіони: Материкову Південно-Східну Азію (або Індокитайський півострів) та .
До Материкової Південно-Східної Азії належать:
Камбоджа Лаос М'янма Західна Малайзія Таїланд В'єтнам
До Морської Південно-Східної Азії належать:
Бруней Східна Малайзія Індонезія Філіппіни Сінгапур Східний Тимор
Хоча півострівна Малайзія географічно належить до Материкової Південно-Східної Азії, вона має багато спільних культурних та екологічних рис із навколишніми островами, тому її часто відносять до . З географічного погляду Андаманські і Нікобарські острови, що належать Індії, також іноді розглядають як частину Морської Південно-Східної Азії. Східний Бангладеш і Північно-Східна Індія мають тісні культурні зв'язки з Материковою Південно-Східною Азією, тому їх інколи вважають транскордонними регіонами між Південною та Південно-Східною Азією (див. також: та відносини Південно-Східної Азії з Північно-Східною Індією). На сході Гонконг також іноді відносять до Південно-Східної Азії. Аналогічно, острів Різдва та Кокосові острови мають тісні культурні зв'язки з Морською Південно-Східною Азією, тому їх також іноді розглядають як транскордонні території між Південно-Східною Азією та Австралією й Океанією. У деяких випадках до Південно-Східної Азії також зараховують Шрі-Ланку через її культурні та релігійні зв'язки з Материковою Південно-Східною Азією. Східну половину острова Нова Гвінея, яка не входить до складу Індонезії, тобто Папуа — Нову Гвінею, також іноді включають до Морської Південно-Східної Азії. Те саме стосується Гуаму, Північних Маріанських островів та Палау, які свого часу входили до складу Іспанської Ост-Індії та мають тісні культурні й мовні зв'язки з регіоном, насамперед із Філіппінами.
Тимор-Лешті та східна частина Індонезії (на схід від лінії Воллеса у регіоні Воллесія) географічно вважаються пов'язаними з Океанією через характерні особливості їхньої фауни. З геологічного погляду острів Нова Гвінея та прилеглі до нього острови є частиною Австралійського континенту, оскільки вони з'єднані . Острів Різдва та Кокосові острови розташовані на Австралійській плиті, на південь від Зондського жолоба. Попри те, що географічно вони ближчі до Морської Південно-Східної Азії, ніж до , ці дві зовнішні території Австралії геологічно не належать до Азії, оскільки жодна з них не розташована на Зондській плиті. Геосхема Статистичного відділу ООН, яка є інструментом політико-географічної класифікації, створеним спеціально для статистичних цілей, відносить обидві острівні території до Океанії, а саме до підрегіону «Австралія та Нова Зеландія» (Австралазія).
Деякі визначення Південно-Східної Азії також включають Тайвань. Тайвань іноді відносять як до Південно-Східної, так і до Східної Азії, однак він не є членом АСЕАН. Аналогічний аргумент іноді застосовують і до деяких південних районів материкового Китаю, а також Гонконгу і Макао, які також можуть розглядатися як частина одночасно Південно-Східної та Східної Азії, проте не є членами АСЕАН.
Океани та моря Південно-Східної Азії
Острови в Південно-Східній Азії
Історія
Доісторичний період
Регіон був заселений Homo erectus приблизно 1,5 млн років тому, у середньому плейстоцені. Окремі групи Homo sapiens, предки сучасних східноєвразійських популяцій за межами Африки (споріднених як зі східноазійськими народами, так і з папуасами), досягли цього регіону приблизно між 70 000 і 50 000 роками до н. е., хоча деякі дослідники припускають і більш ранню дату. У печерах Сулавесі та Борнео (Калімантану) було виявлено зразки наскельного мистецтва (параєтального живопису), датовані 40–60 тисячами років тому; нині вони вважаються найдавнішими відомими творами такого мистецтва у світі. Homo floresiensis також мешкав у регіоні ще щонайменше 50 000 років тому, після чого вимер. Протягом значної частини цього періоду сучасні острови були з'єднані з Малайським півостровом в єдиний суходіл, відомий як Сундаленд, що стало можливим через значно нижчий рівень Світового океану. Територія сучасної Таїландської затоки тоді була суходолом, який з'єднував Сундаленд із Материковою Південно-Східною Азією.
Нещодавні дослідження показали, що характерний (східний позаафриканський) генетичний компонент виник у Материковій Південно-Східній Азії близько 50 000 року до н. е. і поширювався кількома хвилями міграцій відповідно на південь і на північ, давши початок як океанійським (спорідненим із папуасами), так і базальним східноазійським (спорідненим з онге та людиною з Тяньюаня) генетичним лініям.
Давні рештки мисливців-збирачів із Морської Південно-Східної Азії, зокрема одного голоценового мисливця-збирача з Південного Сулавесі, засвідчили наявність походження як від океанійської, так і від східноазійської гілок східного позаафриканського родоводу. Ця особа приблизно на 50 % мала «базальне східноазійське» походження, змодельоване як споріднене з онге або людиною з Тяньюаня, і за своїм генетичним положенням займала проміжне місце між народом онге з Андаманських островів і папуасами Океанії. Автори дослідження дійшли висновку, що наявність такого генетичного компонента в голоценового мисливця-збирача свідчить про те, що змішування зі східноазійськими популяціями з Материкової Південно-Східної Азії в могло відбутися задовго до поширення австронезійських суспільств. Потік генів, пов'язаний зі східноазійським походженням, до та Океанії можна датувати приблизно 25 000 роком до н. е. (а можливо, і раніше).
До неоліту пов'язані з Океанією популяції Морської Південно-Східної Азії були значною мірою витіснені внаслідок поширення різних популяцій східноазійського походження, яке розпочалося в Материковій Південно-Східній Азії приблизно 50–25 тисяч років тому. Генетичний компонент східноазійського походження вже був широко поширений по всій Південно-Східній Азії близько 15 000 року до н. е., тобто ще до розселення австроазійських та австронезійських народів.