«Молочна Путь сяйлива сестро...» - вірш Гійома Аполлінера із збірки «Алкоголі. Вірші 1898—1913рр.», де зображено тугу поета, яку викликає сучасне йому людство.
Образна система У вірші автор подає трагічну картину світу: людство прямує у безодню, бо позбавлене духовної мети.
Чи пригойдае твій потік Нас до галактик новоскреслих Випадку демони щокрок Ведуть нас по мотивах зорніх І рід людський іде в підскок Танцює задки до безодні Під шаленистий гук скрипокПереклад Миколи Лукаша.
Ця думка розвивається у низці образів:
, та ін. Земне життя викликає в поета глибоку тривогу. Втрачається все людське, гинуть усі гуманістичні цінності, тому і світ змальовується як .. Поетика твору Поетика твору лише підкреслює трагізм життя людства. У перекладі М. Лукаша майстерно відтворено художні засоби, які передають відчуття глибокого суму: та ін. Невипадково тут з'являються образи мерців («і виплив мертвий»), оскільки, на думку автора, саме життя занепадає. Атмосфера смерті у перекладі М. Лукаша підкреслюється майстерним вживанням спільнокореневих слів: «присмертно», «мертвий», «і рад би вмерти».О.М. Ніколенко, В.Бардакова Гійом Аполлінер Райнер Марія Рільке «Ранок», 2003.— 266 ст. Художній світ вірша охоплює марення героя (суб'єктивний світ) і реальну дійсність (об'єктивний світ). Картини, що виникають в уяві ліричного героя, знаходять реальне підґрунтя у житті. Через це опис сучасного поету Парижа теж пройнятий трагізмом. Замість природного життя тут панує «електросяйво», що виступає як антитеза до початку твору: «Молочна Путь сяйлива сестро...» У замальовках міста автор знаходить лише «журбу машинну»: , Позиція ліричного героя Аполлінер не виступає проти цивілізації, але його глибоко хвилює те, що розвиток техніки не сприяв духовному розвитку світу. Людство, яке стало матеріально жити краще, а рухатися швидше, забуло про вічні цінності. Тому свою поезію він сприймає як «Орфея клич» і «зов сирени». Позиція ліричного героя у цьому вірші відзначається складністю. Він зазнав чимало розчарувань у світі й людях, пережив нещасливе кохання («Тобі тобі що я любив»). Однак хоча герой і відчуває трагізм буття, він не відмовляється від складної і суперечливої реальності, не протиставляє себе світу, живе спільним життям із людством.Наливайко Д. Статті «Панорама французької поезії від Аполлінера до Превера» Призначення поета Своє призначення герой убачає в служінні мистецтву, яке, на його думку, здатне покликати людство до духовної мети. Аполлінер не відокремлюється від життя, відчуваючи особисту відповідальність за його моральне піднесення:
Я я що знаю всі рефрени Жалі-плачі моїх років Рабів моління до мурени Нелюбого похмурий спів .
В останній строфі утверджується ідея вірша — високе призначення мистецтва в сучасному світі. Примітки
Джерела О. М. Ніколенко, Ю. В. Бардакова Гійом Аполлінер Райнер Марія Рільке «Ранок», 2003. — 266 ст. Наливайко Д. Статті «Панорама французької поезії від Аполлінера до Превера» Стихи// Лившиц Б. От романтиков до сюрреалистов. Л.: Время, 1934, с.112-123. Див. також Гійом Аполлінер Алкоголі. Вірші 1898 — 1913