Гекон каспійський (Tenuidactylus caspius)The Reptile Database: Tenuidactylus caspius — вид геконів родини геконових (Gekkonidae). Один із 8(9) видів роду тонкопалих геконів (Tenuidactylus)The Reptile Database: Tenuidactylus. Поширений переважно в Центральній Азії. Мешканець кам'янистих пустель, аридних передгір'їв та гір. Описано 2 підвиди.
Опис Загальна довжина тіла сягає 16 см. Колір шкіри зверху буро-сірий з 5—6 неправильними поперечними смугами. На хвості цього гекона також розташовані смуги. Плескуватий тулуб. луска дрібна та багатокутова, серед якої у 12—14 довгастих рядів розташовані великі тригранні горбинки. Вони своєю чергою переходять на скроні та задню частину головиАтлас пресмыкающихся Северной Евразии / Ананьева Н. Б., Орлов Н. Л., Даревский И. С. и др. — СПб. : Зоолог. ин-т РАН, 2004. — 232 с. (с. 38)Определитель земноводных и пресмыкающихся фауны СССР / Банников А. Г., Даревский И. С., Ищенко В. Г. и др. — М. : Просвещение, 1977. — 415 с. (с. 100—101).
Поширення Гекон каспійський мешкає в Туркменістані, південному Казахстані, Узбекистані, Таджикистані, Афганістані, Ірані, Вірменії, Східній Грузії, деяких районах Азербайджану та Дагестані (Росія)Tenuidactylus caspius в Червоному списку МСОП.
Спосіб життя Населяє кам'янисті пустелі, лесові урвища, аридні передгір'я та гори до висоти 1650 м н. р. м. Переховується у норах гризунів. Активний як вдень, так і вночі. Харчується комахами, їх личинками, дрібними безхребетними.
Це яйцекладний гекон. Наприкінці травня — на початку червня самиця відкладає 1—2 яйця. За сезон робиться 2 кладки.
Систематика Раніше розглядався в складі родів Cyrtopodion або Gymnodactylus. У 1984 році кілька видів геконів, у тому числі гекон довгоногий, виділені в самостійний рід тонкопалих геконів (Tenuidactylus), який наразі включає 8(9) видівЩербак Н. Н., Голубев М. Л. О родовой принадлежности и внутривидовой структуре палеарктических голопалых геконов (Reptilia, Gekkonidae, Tenuidactylus gen. n.). — Вестник зоологии. — 1984. — № 2 — С. 50—56RepFocus: Tenuidactylus.
Станом на 2024 рік описано 2 підвиди: Tenuidactylus caspius caspius; Tenuidactylus caspius insularis.
Примітки
Література Атаев Ч. А. Пресмыкающиеся гор Туркменистана. — Ашхабад : Ылым, 1985. — 344 с. (с. 30—42) Атлас пресмыкающихся Северной Евразии / Ананьева Н. Б., Орлов Н. Л., Даревский И. С. и др. — СПб. : Зоолог. ин-т РАН, 2004. — 232 с. (с. 38). — ISBN 5-98092-007-2 Определитель земноводных и пресмыкающихся фауны СССР / Банников А. Г., Даревский И. С., Ищенко В. Г. и др. — М. : Просвещение, 1977. — 415 с. (с. 100—101) Фауна Узбекской ССР. Т. 1. Земноводные и пресмыкающиеся / Богданов О. П. — Ташкент : Изд-во АН Узбекской ССР. — 260 с. (с. 62—65) Щербак Н. Н., Голубев М. Л. О родовой принадлежности и внутривидовой структуре палеарктических голопалых геконов (Reptilia, Gekkonidae, Tenuidactylus gen. n.). — Вестник зоологии. — 1984. — № 2. — С. 50—56 Щербак Н. Н., Голубев М. Л. Гекконы фауны СССР и сопредельных стран. — К. : Наук. думка, 1986. — 232 с. (с. 132—141)
Посилання RepFocus: Tenuidactylus Tenuidactylus caspius в Червоному списку МСОП The Reptile Database: Tenuidactylus The Reptile Database: Tenuidactylus caspius