Вели́кий Бар'є́рний риф — найбільша у світі система коралових рифів, розташована в Кораловому морі, уздовж східного узбережжя Австралії, біля узбережжя штату Квінсленд. Простягається на км з півдня на північ, починаючи від тропіка Козерога між містами Гладстон і Бундаберг до протоки Торреса, що відокремлює Австралію від Нової Гвінеї. Загальна площа — км². У північній частині має ширину близько 2 км, у південній — 152 км. На півдні віддалена від берега на 300 км, а далі на північ, біля мису Мелвілла, наближається до материка на відстань до 32 км. Складається з мільярдів коралових поліпів. Найбільша споруда у світі, яку творять живі організми. Велика частина рифів перебуває під водою й оголюються під час відпливів.
Деякі рифи під впливом абразійно-акумулятивній діяльності моря перетворилися на коралові острови. Морський національний парк (площею понад 5 мільйонів га, заснований в 1979 році) включено до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Важливим видом економічної діяльності в регіоні є туризм, який дає близько 3 мільярдів доларів США на рік.
Геологія, географія та особливості Історія Великого Бар'єрного рифу налічує близько 18 мільйонів років. Сучасна історія його розвитку триває близько 8000 років. На старому фундаменті з'являються нові пласти.
Десятки мільйонів років тому Східна Австралія пережила період тектонічного підняття, який пересунув вододіл на 400 км вглиб Квінсленду. На той час у Квінсленді відбувалося виверження вулканів, які відділили центральну частину щита від вулканів і базальтових потоків. Деякі з цих гранітних відслонень стали вулканічними островами. Результатом цих геологічних процесів стало формування басейну Коралового моря близько 50 мільйонів років тому. Однак на той час він перебував у високих широтах, де холодна вода не дозволяла розвиватися коралам. Починаючи від початку кайнозою Австралія рухається на північ зі швидкістю 7 см на рік. Перші 25 мільйонів років існування Коралового моря Австралія ще не досягла тропічних широт, сприятливих для утворення коралових рифів.
Історія розвитку Великого Бар'єрного Рифу є складною; пересування Квінсленду в тропічні води значною мірою впливало на зростання рифів і рівень моря змінився. Рифи можуть збільшуватися в діаметрі від 1 до 3 см на рік, і ростуть вертикально від 1 до 25 см на рік. Крім того, вони ростуть лише на глибинах до 150 метрів, що зумовлено потребою в сонячному світлі, і не можуть рости вище рівня моря. Коли край Квінсленду потрапив у тропічні води (24 млн років тому), деякі корали виросли, але утворення осаду збільшувалося з ерозією Великого Вододільного хребта; створення дельт річок, мулу і турбідітів, непридатних умов для росту коралів. 10 мільйонів років тому, рівень моря значно знизився, що надалі сприяло відкладанню осадів. Субстрат рифів можливо піднявся за рахунок осадів, поки його край був занадто далеко до зупинки осадом росту коралів. Крім того, близько 400 000 років тому, був особливо теплий міжльодовиковий період із вищим рівнем моря й іншими температурами. Землі, які утворили основу Великого Бар'єрного рифу були прибережними рівнинами, які формувалися з зруйнованого осаду Великого Вододільного хребта з деяких великих пагорбів (деякі з них були залишками старих рифів або вулканів).
З 20 000 років тому до 6000 років тому рівень моря неухильно зростав. Оскільки він виріс, корали могли рости вище, на пагорбах прибережних рівнин. Приблизно 13 000 років тому рівень моря був всього на 60 метрів нижче, ніж сьогодні, і корали почали рости навколо пагорбів прибережних рівнин, які були, до того часу, континентальними островами. Через те, що рівень моря збільшувався, більшість континентальних островів пішли під воду. Корали могли потім перерости пагорби у вигляді справжніх рифів. Рівень моря тут не значно збільшився в останні 6000 років. Рештки давнього бар'єрного рифу, схожі на Великий Бар'єрний Риф, можна знайти в Кімберлі, північному регіоні Західної Австралії.
Великий Бар'єрний риф утворився вздовж стійкої шельфової платформи, де невелика глибина і незначні пересування земної поверхні дозволили сформуватися великим колоніям рифоутворюючих коралів. Рифоутворюючі корали можуть розвиватися тільки в теплій, прозорій морській воді, причому великий вплив на їх ріст надають підйоми і пониження рівня моря.
Уразливість екосистем коралових рифів пояснюється тим, що для зростання коралів необхідні особливі умови. Температура води не повинна бути нижче 17,5 °C (ідеальна температура 22-27 °C) — це пояснює, чому Великий Бар'єрний риф не поширився в південному напрямку далі тропіка Козерога. Вода, у якій ростуть корали, повинна мати певну солоність, тому риф закінчується біля узбережжя Нової Гвінеї, де річка Флай виносить в океан велику кількість прісної води.
Районна Всесвітня Спадщина Великого Бар'єрного Рифу розділена на 70 біорегіонів, з яких 30 — рифові біорегіони. У північній частині Великого Бар'єрного рифу утворюються стрічкові рифи і дельтоподібні рифи; ці структури не зустрічаються в інших системах рифів. В системі нема атолів і рифи властиві материку рідкісні.
Крайові рифи розподілені широко, але найпоширеніші у південній частині Великого Бар'єрного рифу, де прилягають до високих островів, наприклад, островів св. Трійці. Лагунні рифи розташовані в південній частині Великого Бар'єрного рифу, і далі на північ, біля берегів затоки Принцеси Шарлотти. Коралові рифи є найпоширенішою формою рифу в середині системи. Коралові рифи також розташовані далеко на північ від морського парку Великий Бар'єрний риф. Плоскі рифи є в північній і південній частині, неподалік півострова Кейп-Йорк, принцеси Шарлотти-Бей і Кернс. Більшість островів рифу знаходяться під плоскими рифами.
Основна частина рифу охоплює більше 2100 окремих рифів, що оточені майже 540 бар'єрами, котрі утворюють прибережні острови. У своїй середній частині рифи розсіяні, а на півночі й півдні вони розташовані неподалік один від одного. У північній частині, де ростуть мангрові ліси, є багато боліт. Між Великим Бар'єрним рифом та узбережжям простягається лагуна. У цьому районі мілин глибина рідко перевищує 100 метрів.
З боку моря схили рифу стрімко падають на тисячі метрів у глибину моря. Бар'єр у цьому місці піддається впливу хвиль і вітрів. Ріст коралів тут найшвидший, в той час як у місцях, де хвилі й температури досягають екстремальних значень, рифи втрачають найбільшу кількість будівельного матеріалу. Більша частина вільного матеріалу знову вплітається в рифи й утворює «нові скелі». Таким чином, на рифі постійно відбуваються процеси руйнування й подальшого відновлення.
Біоценоз
Великий Бар'єрний риф є найбільшою у світі екосистемою, оскільки являє собою колонію коралових поліпів. Розвиток цієї екосистеми залежить від умов, що склалися в неглибоких, багатих сонячним світлом водах неподалік від узбережжя. Над поверхнею підносяться коралові острови, що сформувалися за мільйони років із залишків коралових поліпів.
Тут мешкає більше 400 видів коралів. Більшість з них належить до твердих коралів — грибоподібні корали, корали-мозковики тощо. Забарвлення даних коралів може бути від червоного до темно-жовтого. Зустрічаються м'які корали, у яких вапняковий скелет відсутній, замість нього в їх тканинах є невеликі, тверді кристалічні структури, які називають склерита. Більшість м'яких коралів належать до 36 родів. Поширені горгонарії (Gorgonacea), які крім склеритів, мають також вторинний скелет з твердої і гнучкої речовини — горгоніна. Більшість горгонарій Великого Бар'єрного рифу відрізняються яскравим забарвленням, що пояснюється присутністю в їх тканинах пігментів і крихітних склеритів. Найпоширеніші кольори — жовтий, різні відтінки червоного, від оранжевого до коричневого, іноді білі, бузково-пурпурні. До горгонарій належать також так звані чорні корали, що зазвичай ростуть на глибинах більше 20 метрів. Вони тривалий час використовувалися як прикраси.
Крім коралів, на рифі живуть більше 4000 видів молюсків, від равликів до гігантських метрових двостулкових тридактн, а також губки, актинії, раки, краби, морські зірки, морські їжаки.
Є принаймні 330 видів асцидій на рифі діаметром 1-10 см. 300—500 видів моховаток живуть на рифі.
500 видів морських водоростей живуть на рифі, включаючи 30 видів роду Halimeda. 15 видів морської трави приваблюють дюгонів, черепах, і забезпечують перебування риб. Найпоширенішими родами морської трави є Halophila і Halodule.
На поверхні рифу було знайдено близько 5000 видів молюсків, зокрема гігантських, різноманітних голожаберних та конусоподібних равликів, харон, тритонів. Тут живе також величезна кількість ракоподібних: крабів, креветок, лангустів і омарів, а також восьминоги і кальмари. Навіть невеликий риф дає притулок приблизно сотні різних видів креветок і крабів. Зустрічається тут і смертельно небезпечні для людини синьокільчасті восьминоги (Hapalochlaena), розміри яких не перевищують 15 см. Зареєстровано сорок дев'ять видів морських голок і дев'ять видів морських коників. На рифах живуть близько 125 видів акул, скатів і химер.
На Великому Бар'єрному рифі мешкає близько 1500 видів морських риб. Кількість видів справжніх рифових риб, максимально пристосованих до життя саме в цій екосистемі — близько 500. Тут мешкає найбільша риба на Землі — китова акула, безліч видів риб-папуг, кузовків, риб-метеликів, мурен і багато інших. А також губан, скалозуб, морська собачка, їжак-риба, кардинал і риба-муха. Крім них водяться тут морські окуні, скати й акули, групери, морські щуки, червоний окунь, червоногорлий імператор, кілька видів снеперів і коралової форелі тощо. Сорок дев'ять масових видів ікри, а вісімдесят чотири інших видів ікри.
На Великому Бар'єрному рифі живуть близько 17 видів морських змій. Вони поширеніші у південній, аніж в північній частині, у теплих водах на глибині до 50 метрів.
Острови Південного Рифу — місце розмноження морських черепах. У водах рифу зустрічаються шість із семи видів, і всі вони перебувають під загрозою зникнення. Це зелена морська черепаха, шкіряста морська черепаха, черепаха Хоксбіла, черепаха Логгергед, плоскоспинна черепаха й оливкова черепаха Рідлі. Серед зелених морських черепах у районі Великого Бар'єрного рифа є дві генетично різні популяції: одна — у північній частині рифу, а інша — у південній частині.
Морські крокодили живуть у мангрових лісах і солоних болотах на узбережжі біля рифу.
У районі Великого Бар'єрного рифу було зареєстровано 30 видів китів, морських свиней (зокрема малий смугастик) і горбатих китів, а також безліч дельфінів, включаючи касаток). Води навколо рифу є зоною розмноження китів-горбачів, яких часто можна бачити тут із червня по серпень. Там живуть великі популяції дюгонів.
Щонайменше сім видів жаб заселяють острови.
240 видів птахів (зокрема 22 види морських птахів і 32 види куликів) відвідують риф чи гніздяться на островах. Континентальні острови — місця гніздування величезних пташиних колоній, куди злітаються буревісники, фаетони, фрегати, олуші, глупиші та різні види крячків. Більшість місць гніздування розташована на островах у північних та південних районах Великого Бар'єрного рифу, з 1,4-1,7 мільйонів птахів, які використовують ділянки для розмноження. На рифі зустрічаються також білочеревий орлан (Haliaeetus leucogaster) і скопа.
Острови Великого Бар'єрного рифу також містять 2195 відомих видів рослин; три з них є ендеміками. Північні острови мають 300—350 видів рослин, переважно дерев, у той час як південні острови — 200, здебільшого трав'янистих; регіон св. Трійці є найрізноманітнішим, підтримуючи 1141 видів. Рослини поширюються птахами.
Екологічні загрози На Великий Бар'єрний риф впливає велика кількість факторів: знижена якість води стоку, коливання солоності, циклічні спалахи кількості зірки тернового вінця, надмірний вилов риби, що порушує харчовий ланцюг, шляхи кораблів, які можуть призвести до розливів нафти, що також пошкоджують риф. Наприкінці березня 2016 року вчені заявили про виявлення ознак загибелі коралів великого бар'єрного рифу.
Якість води