Сергі́й Леоні́дович Гармаш ( , Херсон, УРСР, СРСР) — радянський і російський актор театру і кіно українського походження. Заслужений артист Російської Федерації (2004). Народний артист Російської Федерації (2006). Підтримує путінський режим та російську збройну агресію проти України.

Ранні роки Народився 1 вересня 1958 року в Херсоні.

Мама Сергія Гармаша закінчила сім класів, родом із села на заході України, все життя пропрацювала диспетчером на автобусній станції. Тато спочатку був водієм, потім закінчив інститут і став працювати на керівних посадах. Батьки Сергія — пенсіонери.

Сергій був непростою дитиною: частенько бився, бив вікна, міг умовити весь клас замість уроку піти в кіно. Пару разів його виключали зі школи. Батькові доводилось до Сергія застосовувати фізичні покарання.

Освіта Про акторську професію Сергій не думав — мріяв після школи вступити в морехідне училище. Вибір училища відбувся майже випадково, вибрав те, де іспитів трохи менше. Документи подали в Дніпропетровське театральне училище. Там Сергій Гармаш вивчився на артиста лялькового театру. Потім працював у Херсоні, виїжджаючи з гастролями по довколишніх селищах і колгоспах.

Через два роки був призваний до армії — у «будбат». Про той час Гармаш нітрохи не шкодує: «Я там багато чого навчився, що потім у житті стало в пригоді: можу бути бетонником, стропальником, руками багато чого вмію робити».

У 1979 році, після служби Сергій поїхав до Москви вступати до театрального училища. Спочатку подав документи відразу до трьох, але потім зупинив свій вибір на школі-студії МХАТ. На іспиті Гармаш читав двадцятихвилинний уривок з Достоєвського. Після закінчення в 1984 році школи-студії МХАТ (майстерня М. Тарханова) Гармаша прийняли до трупи Московського театру «Современник».

Акторська кар'єра Сьогодні Сергій Гармаш один з провідних акторів театру з цікавим і обширним репертуаром: Лопахін у «Вишневому саду» А. П. Чехова, Старший брат в «Карамазових і пекло» за мотивами пізнього Достоєвського, Альфонс у «Трьох товаришах» Ремарка і Михайло в «Мурлін Мурло» Миколи Коляди, Перший міністр у «Ще раз про голого короля» Леоніда Філатова.

Серед кінорежисерів, які працювали з Гармашем: Вадим Абдрашитов, Анджей Вайда, Станіслав Говорухін, Павло Лунгін, Микита Михалков, Ігор Таланкін, Валерій Тодоровський, Володимир Хотиненко.

У 2007 році вперше за свою кар'єру спробував себе як голосовий актор, озвучивши одного з персонажів популярного мультиплікаційного фільму: «Рататуй» (2007).

Громадська позиція У червні 2022 року приїжджав до рідного, тимчасово окупованого російськими окупантами, міста «відновлювати роботу» Херсонського обласного академічного музично-драматичного театру імені Миколи Куліша, де починав свою акторську діяльність.

Рішенням Херсонської міської ради від 18.09.2023 був позбавлений звання «Почесний громадянин Херсона» (яке отримав ще у 2008 році) за схвалення військової агресії Росії проти України та «відновлення» роботи на російський лад Херсонського академічного обласного музично-драматичного театру ім. М.КулішаЗвання Почесний громадянин Херсона позбавили Сергія Гармаша і Юрія Ромаскевича.

Висловлює підтримку путінському режиму та російській збройній агресії проти України.

Фігурант бази даних центру «Миротворець»Центр «Миротворець»: Гармаш Сергій Леонідович.

Сім'я У 1983 році в Херсоні одружився з Інною Тимофєєвою, однокурсницею по Школі-студії МХАТ (обоє були студентами четвертого курсу вишу). У 1988 році народилася донька Дар'я, у 2006 — син Іван.

Фільмографія

1984 — «Загін» 1985 - «Слідство ведуть ЗнаТоКі. Пожежа» 1986 — «Мій ніжно коханий детектив» 1986 — «Карусель на базарній площі» 1986 — «Образа» 1986 — «У глушині, що стріляє» 1986 — «Чужа біла і рябий» 1987 — «Моонзунд» 1987 — «Шантажист» 1987 — «Руда фея» (Кіностудія імені Олександра Довженка і Творче об'єднання «Веселка») 1988 — «Одного разу в грудні» 1988 — «Чорний коридор» 1989 — «А чи був Каротин?» 1989 — «Свавілля» 1989 — «Сталінград» 1989 — «Мана» 1989 — «Кому на Русі жити...» 1990 — «Повість непогашеного місяця» 1990 — «Хомо новус» 1990 — «За 206-ю…» 1991 — «Армавір» 1992 — «Виховання жорстокості у жінок і собак» 1994 — «Майстер і Маргарита» 1995 — «Літні люди» 1998 — «Незримий мандрівник» 1998 — «Ворошиловський стрілець» 1999—2011 «Каменська» (ТВ) 2001 — «Механічна сюїта» 2002 — «Щоденник камікадзе» 2002 — «Бригада» Олександр Олександрович Тучков, «Сан Санич», командир СЗШР, полковник міліції (12 серія) 2002 — «Кавказька рулетка» 2002 — «Коханець» 2003 — «А ранком вони прокинулися» 2004 — «Свої» 2004 — «72 метри» 2004 — «Бідні родичі» 2005 — «Брежнєв» (телесеріал) 2006 — «Полювання на піранью» 2007 — «12» 2007 — «18—14» 2007 — «Російська гра» 2008 — «Морфій» 2008 — «Той, хто гасить світло» 2008 — «Ілюзія страху» (Україна) 2008 — «Тато напрокат» (Росія—Україна) 2008 — «Залюднений острів» — Аллу Зеф, 2008 — «Стиляги» — батько Мелса 2009 — «Чорна Блискавка» — батько Діми 2009 — «Людина біля вікна» — Борис Казанцев 2010 — «Стомлені Сонцем 2: Передстояння» — отець Олександр 2010 — «Викрутаси» — Хлобустін 2010 — «Донька якудзи» 2010 — «Край»— майор Фішман 2010 — «Ялинки» — міліціонер 2010 — «Викрутаси» 2011 — «Будинок[ru]» 2013 — «Попіл» (телесеріал) 2015 — «Кінець прекрасної доби» 2016 — «Дуелянт» — Василь Васильович Сємьонов 2017 — «Матильда» — імператор Олександр III 2017 — «Рух вгору» 2017 — «Тяжіння» 2017 — «Холодне танго» 2018 — «Два квитки додому» 2019 — «Одеський пароплав» 2019 — «Вторгнення» 2019 — «Люби їх усіх» та інші…

Примітки

Джерела Рогожінська А. Зірка серіалу «Каменська» Сергій Гармаш приїхав в окупований Херсон. Що актор-путініст там забув? // Сьогодні. — 2022. — 30 червня.

Посилання Сергей Гармаш. Игры патриота. Интервью журналу Rolling Stone Сергей Гармаш — биография на сайте театра «Современник» Сергей Гармаш — Интервью газете АИФ Петербург//31 января 2011 года Сергей Гармаш — интервью программе «Відверто» (Херсонская ТРК ВТВ плюс Сергей Гармаш — интервью программе «Правда-24» (канал «Москва-24»)