Мілевський Флоріан Цезарович (28 березня 1935 р., с. Макарівська Буда, Київська обл. — 12 квітня 1994 р., с. Макарівська Буда, Київська обл.) — український поет, журналіст.
Життєвий шлях Мілевський Флоріан Цезарович народився 28 березня 1935 року в селі Макарівська Буда на Київщині, в сім'ї колгоспника.
Батько — Мілевський Цезар Станіславович (1906 р.н.) був учасником воєних дій у Другій світовій війні та трагічно загинув в бою у Вінницькій області.
Мати — Мілевська Станіслава Адольфівна (1903 р.н.). Батьки за походженням поляки, відповідно і національність у дітей збереглася. В сім'ї Мілевських було четверо дітей — його сестра Мечеслава, яка і досі живе на Київщині, сам Флоріан, брат Адольф (помер у 1997 р.) та сестра Антоніна (померла у 2018 р.)
Його дідусь — Мілевський Станіслав Валентинович (польською - Валентович) народився в 1880 році в с. Буда Макарівська Макарівського повіту Київської губернії, в селянській родині. Освіти не отримав. Проживав у с. Макарівська Буда, працював у своєму господарстві і був прихожанином місцевого храму. 23 січня 1930 — заарештований по груповій справі «Макарівської релігійно-католицької громади», що «активно проводила антирадянську роботу на селі». В обвинувальному висновку він був представлений як «затятий патріот Польщі, до Радянської влади ставився негативно, проводив антирадянську роботу, налаштовуючи селян проти Радянської влади». 9 травня 1930 — звільнений до суду під підписку про невиїзд. Подальша доля невідомаСлідча справа № 62016 фп / / Архів ЦДАГО України.
Після закінчення семирічки в рідному селі вчився у Забуянській середній школі. Потім працював у колгоспі, служив у Радянській армії, був художником-оформлювачем на заводі. Після демобілізації — став літературним працівником редакції районної газети «Ленінська зоря» у селищі Макарів Київської області. Розпочав друкуватися в періодиці з 1958 року. Його вірші друкувалися в журналах: «Зміна», «Дніпро», «Вітчизна», газетах «Літературна Україна», «Колгоспне село». Про вірші поета схвально відгукувалися Володимир Сосюра і Андрій Малишко.
Перша збірка його віршів вийшла під назвою «Камінь цвіте іскрами» («Молодь», 1966), наступна — «Небо криничара» (1972). В наш час знайти обидві книги можна в Науковій бібліотеці імені М. Максимовича. Електронну версію можна завантажити на http://www.twirpx.com/
Флоріан Мілевський був членом спілки письменників України. 70-тій річниці з дня Народження поета було присвячено вечір пам'яті його творчості. Декілька статей у газеті «Макарівські вісті» і в наш час розповідають про життя і творчість свого земляка, а саме журналісти І. Захарченко та В. Остапчук.
Помер Флоріан Цезарович 12 квітня 1994 року. Поет похований у рідному селі Макарівська Буда.
Про поета в ЗМІ
Творчість
Акорди
Наш дім - орган. І східців тих акорди
Весь день гучать на радісні лади:
Коли трудар по них уранці сходить,
Басисте "до-ре" чується завжди.
Коли спішать дівчата ясноокі
На фабрику чи сісти за книжки,
Роняють східці ноти більш високі -
Як "мі-фа-соль" музичать каблучки.
Коли ж назустріч сонцю й вітровію
З м'ячем збігають ті, кому по сім,
Клавіатура східців шаленіє,
Струмкує життєрадісним "ля-сі".
...Вдаряє день
в клавіатуру сходин,
День повен сміху, клопоту й звитяг
І награє найкращу із мелодій -
Мелодію бентежного життя!
ВІЛЬХА
…Сам і коник, і вершник, скакав я у лози — Дерти лика на віжки, плести нагаї, І злякали мене чужаки-бомбовози І загнали під віти ревінням своїм! О наївні дитячі напружені схови, Мідний присмак тривоги і туга-печаль! Там прилиплий до серця листочок вільховий Залишив на мені свою вічну печаль.
ТАТО
Що в дитинстві взяте в душу, Те довіку не забудеш! Чи я винен, чи я винен, Що пригадую ізнову: Батько в хату увіходить, Батько плащ скидає мокрий. На плечах у нього сирість З тої хмари, що закрила Золоте веселе сонце. І тому мені здається, Що у хмар такий же запах, як в промоклого брезенту, Що сягала плечі тата Хмар, склубочених у небі… Рідний, рідний, татів запах! Чому він якраз, не знаю, В пам'ять врізався назавше. Може, тому, що маленьким Я тоді злякався зливи… Шарудіння за дверима, Й на порозі… Тато! Тато! Він промоклий, та веселий: -От линуло, так линуло!.. І скидає плащ дебелий — Краплі з каптура сійнулись, З рукавів… О милий батьку, Як давно у нашій хаті Не було дощу такого! Як багато пролилося В ній дощів солоних, тату, Після того, як пішов ти У воєнне гримкотіння…
НЕБО КРИНИЧАРА
Копаю вглиб — Треба! Часом не бачу Неба. Та як погляну Д'горі — Бачу і вдень Зорі!..
Примітки
Джерела
http://www.library.univ.kiev.ua/ukr/elcat/new/detail.php3?doc_id=436102 http://www.catholic.ru/modules.php?name=Encyclopedia&op=content&tid=4285 http://www.library.univ.kiev.ua/ukr/elcat/new/detail.php3?doc_id=436103 Літературна Макарівщина. — К.: Пугач, 2008. — С. 240—245. Макарівська Буда Макарівські вісті Рідний край Мілевського Ф. Ц. газета Макарівські вісті, стаття про поета Вечір пам'яті поета Форум-обговорення Макарівського поета і не тільки Завантажити книгу "Небо криничара" http://www.twirpx.com/file/2378108/