Поляки в Україні — національна меншина України, що за переписом 2001 року налічувала 144 130 осіб. Розселення поляків в Україні історично було пов'язане перш за все з Правобережжям і Східною Галичиною. Саме тут сформувались найчисленніші польські етнографічні громади в межах українського етнічного масиву. Найбільше поляків у 2001 р. проживало у Житомирській (49046 осіб, 3,5 % населення), Хмельницькій (23 005 осіб, 1,6 %) та Львівській (18 948 осіб, 0,7 %) областях.
Термін Під терміном «українські поляки» варто розуміти не лише тих осіб, які є етнічними поляками за національністю і народилися в Україні, а й значно ширшу групу: етнічні поляки, що є громадянами України. Це люди, які ідентифікують себе як поляки за національністю, є громадянами України та мешкають на її території. Для багатьох із них польська мова та культура є рідними. люди змішаного походження з польськими коренями. Це дуже велика група, яка включає тих, хто має польське походження по батьківській або материнській лінії. Це можуть бути люди, які мають польське прізвище, знають про польське походження своїх бабусь, дідусів, прабабусь чи прадідусів. У їхній родині зберігаються польські традиції, релігійні обряди (переважно римо-католицькі) або пам'ять про польську історію родини. Для українських поляків, незалежно від рівня їхньої мовної асиміляції, вихідною точкою є польська етнічна приналежність. Їхня культура та традиції, навіть якщо вони змішані з українськими, мають польське коріння. Вони можуть зберігати польську мову (хоча й з впливом української), римо-католицьку віру, польські прізвища та сімейні традиції.
Не варто плутати українських поляків з ополяченими українцями. Хоча ці групи мають спільні історичні точки дотику та можуть мати певні подібні культурні риси, вони відображають різні процеси національної ідентифікації та асиміляції.
Історія
Перші поселення Ярослав Мудрий після походів на Польщу 1030—1031 роках захопив полонених і розселив їх у долині річки Рось, де вони займалися сільським господарством, а пізніше асимілювалися.
У Києві існував окремий польський квартал поблизу Лядської брами, де у XII ст. була заснована католицька місія.
Детальніші відомості з цієї теми є у статті Поляки в Києві.
У Галицько-Волинській державі чимало поляків служили при князівських дворах.
Середні віки
Перша хвиля польської колонізації була пов'язана із загарбанням у XIV ст. Галицько-Волинського князівства. Полонізації цього регіону сприяло створення у 1275 році римо-католицької єпархії з архієпископом у Галичі (з 1412 року у Львові) та єпископствами у Перемишлі, Холмі й Володимирі-Волинському (з 1428 року у Луцьку) і щедре обдарування латинського духовенства та чернечих чиновників земельними наділами.
З середини XVI ст. посилилось переселення селян і міської бідноти зі східних районів Жешувського, Келецького, Краківського й особливо Люблінського воєводств на західноукраїнські землі, що було спричинене наявністю «свобод» та ослабленням Речі Посполитої після приєднання України до Росії і поразкою у війні з Туреччиною (Бучацький мир 1672 року).
У XVII—XVIII ст. після Люблінської унії збільшилася кількість переселенців з центральних районів Польщі, Мазовії і частково Мазурського Поозер'я. З часу Люблінської унії лише у Києві налічувалось 6 тис. польських жовнірів.
У період Речі Посполитої (XV—XVIII століття) польська шляхта, духовенство та магнати стали домінуючою верхівкою на Правобережній Україні та Галичині. Вони володіли великими земельними маєтками, активно розвивали міста, будували костели, замки, палаци, що стало невід'ємною частиною українського архітектурного ландшафту.
XVIII—XIX ст.
Наприкінці XVIII ст. в усій Правобережній Україні налічувалось близько 350 тис. поляків. У цей період вони становили більшість серед пануючої поміщицької верхівки, католицького духовенства, службовців і меншою мірою — серед «чиншевої шляхти», міщан і селян. Поляки брали участь і у військово-землеробській колонізації Півдня України, заснували ряд селищ у складі поселенців козацького полку.
Відчутного удару зазнало польське населення України після поразки повстання 1830—1831 рр. Царський уряд конфіскував маєтки польських поміщиків — учасників повстанського руху. Було вжито ряд репресивних заходів до польської освіти та культури. Таким чином у 1830—1840-х роках поляки на правобережжі з панівної нації перетворилися на соціально пригнічений етнос, який надалі помітно зменшився кількістю. Водночас чимало поляків, що втратили маєтки, поселилися у Києві, Одесі, Харкові, Миколаєві та ін. За переписом 1897 року їх кількість становила 1,6 % населення України (без західних земель).
ХХ—XXI ст.
У 1925—1935 роках на Житомирщині існував Мархлевський польський національний район, у якому мешкало 28 332 поляків, що становило 69,4 % населення.
Після Другої світової війни чисельність польського населення України скоротилася внаслідок здійснення репатріаційних договорів між ПНР і СРСР. З Радянського Союзу було репатрійовано близько 1526 тис. поляків, у тому числі з УРСР — 810,4 тис. осіб (91,6 % всього польського населення).
Динаміка чисельності Чисельність поляків та їх частка у населенні України в сучасних межахКабузан В. М. «Украинцы в мире. Динамика численности и расселения» — М., 2006 1795 — 660,3 тис. (6,2 % населення) 1858 — 835,2 тис. (4,9 %) 1920 / 26 — 1550,0 тис. (4,6 %) 1939 — 2104,7 тис. (5,1 %) 1959 — 363,3 тис. (0,9 %) 1970 — 235,1 тис. (0,6 %) 1979 — 258,3 тис. (0,5 %) 1989 — 219,2 тис. (0,4 %) 2001 — 144,1 тис. (0,3 %)
Динаміка чисельності поляків у деяких регіонах за переписами, тис.http://demoscope.ru/weekly/2004/0173/analit05.php: 19591970197919892001 Житомирська область 103,0 90,7 82,4 69,4 49,0 Хмельницька область 70,1 52,6 43,9 36,7 23,0 Львівська область 59,1 41,5 32,9 26,9 18,9 Тернопільська область 23,5 14,7 9,2 6,8 3,8 Вінницька область 20,8 13,4 10,8 8,4 3,7 Київ 8,5 9,7 10,5 10,4 6,9 Україна 363,3 295,1 258,3 219,2 144,1
Динаміка частки поляків у населенні: 19591970197919892001 Житомирська область 6,3 % 5,6 % 5,2 % 4,5 % 3,5 % Хмельницька область 4,4 % 3,3 % 2,8 % 2,6 % 1,6 % Львівська область 2,8 % 1,7 % 1,3 % 1,0 % 0,7 % Тернопільська область 2,2 % 1,3 % 0,8 % 0,6 % 0,3 % Вінницька область 1,0 % 0,6 % 0,5 % 0,4 % 0,2 % Київ 0,8 % 0,6 % 0,5 % 0,4 % 0,3 % Україна 0,87 % 0,63 % 0,52 % 0,43 % 0,30 %
Розселення За даними перепису 2001 року в Україні налічувалось 144 130 поляків (у 1989 р. — 219 200). Найбільше їх проживало у правобережних областях, особливо Житомирській, Хмельницькій та Львівській.http://pop-stat.mashke.org/ukraine-ethnic2001.htm регіончисельність поляків 2001частка у населенні Житомирська область49 0463,53 % Хмельницька область23 0051,61 % Львівська область18 9480,73 % м. Київ6 9240,27 % Донецька область4 3430,09 % Автономна Республіка Крим3 8790,19 % Тернопільська область3 8560,34 % Вінницька область3 7940,22 % Чернівецька область3 3670,37 % Дніпропетровська область3 2880,09 % Одеська область3 2470,13 % Київська область2 8460,16 % Луганська область2 1070,08 % Рівненська область2 0310,17 % Харківська область1 9360,07 % Івано-Франківська область1 8640,13 % Запорізька область1 7740,09 % Херсонська область1 6250,14 % Миколаївська область1 3170,10 % Полтавська область8130,05 % Волинська область7880,07 % Черкаська область7290,05 % м. Севастополь5800,15 % Кіровоградська область5560,05 % Чернігівська область5280,04 % Закарпатська область5180,04 % Сумська область4210,03 % Україна144 1300,30 %
Райони компактного розселення поляків за переписом 2001 року:Про кількість та склад населення України за підсумками Всеукраїнського перепису населення 2001 року Баранівський район Житомирської обл. — 10,7 % Романівський район Житомирської обл. — 10,6 % Пулинський район Житомирської обл. — 8,9 % Мостиський район Львівської обл. — 7,6 % Городоцький район Хмельницької обл. — 7,2 % Ємільчинський район Житомирської обл. — 6,8 % Полонський район Хмельницької обл. — 6,6 % Хорошівський район Житомирської обл. — 5,9 %
+Урбанізація поляків за переписом 2001 рокуНаселенняКількістьміського99.64669,1 %сільського44.48430,9 %Всього144.130100,0 %+
Для поляків України дуже характерні процеси старіння, що пов'язані передусім з асиміляцією, та, меншою мірою, міграцією. Процесам асиміляції сприяє відсутність місць компактного проживання поляків (за винятком деяких сіл у Львівській, Чернівецькій, Хмельницькій та Житомирській областях) та мовною асиміляцією (тільки 13 % українських поляків назвали рідною польську, 71 % — українську). + Вікова структура, 2001 рікВікЧисельність 0-1411.0197,6 % 15-6493.20064,7 % >6539.91127,7 %+
За результатами перепису 1959 року в УРСР мешкало 363 297 поляків, переважно в Галичині, Поділлі та у Житомирській області. Місцями компактного проживання поляків у 1959 року були: Баранівський район Житомирської обл. — 17,6 % Дзержинський район Житомирської обл. — 16,4 % Червоноармійський район Житомирської обл. — 15,8 % Мостиський район Львівської обл. — 15,0 % Волочиський район Хмельницької обл. — 14,3 % Городоцький район Хмельницької обл. — 13,8 % Ємільчинський район Житомирської обл. — 13,3 % Володарсько-Волинський район Житомирської обл. — 12,1 % Полонський район Хмельницької обл. — 12,0 % Хмельницький район Хмельницької обл. — 11,2 % Барашівський район Житомирської обл. — 11,1 % Скалатський район Тернопільської області — 10,1 % Житомирський район Житомирської обл. — 9,7 % Сатанівський район Хмельницької обл. — 9,4 % Летичівський район Хмельницької обл. — 8,0 % Плужнянський район Хмельницької обл. — 7,5 % Бердичівський район Житомирської обл. — 7,3 % Новоград-Волинський район Житомирської обл. — 7,3 % Шепетівський район Хмельницької обл. — 7,2 % Самбірський район Львівської обл. — 6,5 % Нижанковицький район Львівської обл. — 5,9 % Красилівський район Хмельницької обл. — 5,7 % Уланівський район Вінницької обл. — 5,6 % Турківський район Львівської обл. — 5,1 %
Мова Мовна ситуація серед поляків в Україні є досить складною і відображає багатовікову історію та асиміляційні процеси. Хоча польська мова є їхньою етнічною мовою, не всі поляки в Україні вільно нею володіють або вважають її рідною. Більшість поляків в Україні є білінгвами, тобто володіють двома мовами. Переважно це українська та російська мови. За переписом 2001 року, лише близько 13 % поляків в Україні назвали польську мову рідною. Це свідчить про високий рівень асиміляції, особливо щодо мови.
Українська мова є домінуючою мовою спілкування для більшості українських поляків, особливо на Західній Україні, де українська мова є поширеною, а також серед молоді та в містах. 71 % поляків за переписом 2001 року назвали українську мову рідною. У деяких селах та невеликих містах Житомирської, Хмельницької, Львівської та Тернопільської областей, де історично компактно проживали поляки, польська мова (часто у вигляді місцевих говірок) краще зберігається, особливо серед старшого покоління.
+ Рідна мова поляків України за переписом 2001 року Українська71,0 % Російська15,6 % Польська12,9 % Інша0,5 %
+ Історична динаміка рідної мови поляків УкраїниКабузан В. М. Украинцы в мире динамика численности и расселения. 20-е годы XVIII века — 1989 год Форм. этн. и политических границ укр. этноса. Ин-т рос. истории РАН. М. Наука, 2006. 658 с.1926у кордонах УРСР 1926 року19591970197919892001 польська 44,2 % 18,8 % 14,9 % 14,1 % 12,5 % 12,9 % українська 48,4 % 68,4 % 68,6 % 66,1 % 66,6 % 71,0 % російська 6,9 % 12,5 % 16,1 % 19,3 % 20,3 % 15,6 % інші мови 0,5 % 0,3 % 0,4 % 0,5 % 0,6 % 0,5 %
За переписом 2001 року, серед поляків України вказали на вільне володіння мовами:Перепис 2001 року. Розподіл населення окремих національностей за іншими мовами, крім рідної, якими володіютьПерепис населення 2001 року. Розподіл населення за національністю та рідною мовою. українською — 94,6 % російською — 54,7 % польською — 27,6 %
За переписом 1970 року, серед поляків Української РСР вказали на вільне володіння мовами:Итоги Всесоюзной переписи населения 1970 года. Том IV — М., Статистика, 1973 українською — 83,9 %