Рупрехт Марія Луітпольд Фердинанд Віттельсбах (; , Мюнхен — , замок Лойтштеттен) — кронпринц Баварії, баварський і прусський генерал-фельдмаршал.

Біографія Старший син баварського короля Людвіга III і Марії Терезії Австрійської-Есте.

Військова служба 8 серпня 1886 року вступив в Королівсьвий Баварський піхотний лейб-полк в Мюнхені. 8 червня 1888 року переведений в 3-й Королівський Баварський польовий артилерійський полк. Х 1 листопада 1889 по 1 серпня 1891 року навчався в університетах Мюнхена та Берліна, після чого повернувся в свій полк. 1 жовтня 1891 року переведений в 1-й Королівський Баварський важкий кінний полк «Принц Карл Баварський» в Мюнхені, з 17 травня 1893 року — командир роти. З 30 вересня 1895 по 4 червня 1896 року командир роти, з 20 червня 1896 року — батальйону Королівського Баварського піхотного лейб-полку, з 28 жовтня 1899 року — 2-го Королівського Баварського піхотного полку «Кронпринц» в Мюнхені, з 7 жовтня 1900 року — 7-ї Королівської Баварської піхотної бригади в Бамберзі. 11 червня 1903 року відправлений в резерв як офіцер армії. З 25 січня 1904 року — командир 1-ї королівської баварської піхотної дивізії в Мюнхені, з 19 червня 1906 року — 1-го Королівського Баварського армійського корпусу в Мюнхені. 22 березня 1913 року замінив свого дядька принца Леопольда на посаді генерал-інспектора 4-ї армійської інспекції (Баварія).

З початком Першої світової війни, 2 серпня 1914 року призначений командувачем 6-ю армією (I, II, III баварські, XXI армійський, I баварський резервний корпус, 13-та і 14-та баварські Ландверні бригади, всього близько 200 тисяч людей та 746 гармат), розгорнутого в районі Курсель — Шато-Сален — Сааргемюнде — Саарбург.

Крім того, Рупрехту були підпорядковані 8-ма, 10-та і гвардійські ерзац-дивізії. У смузі армії діяв III кавалерійський корпус (7-ма і 8-ма баварські кавалерійські дивізії; всього 12,5 тисяч чоловік і 36 гармат). 4 — 8 вересня провів в цілому успішний наступ проти 2-й французької армії в районі Нансі, але 9 вересня отримав наказ про відведення військ і підготовки для перекидання на північ.

15 вересня розпочато перекидання більшої частини армії в район Мобеж, отримав завдання наступати на північ Сомми. Успішно керував армією у Фландрії, проте з 20 листопада почалося перекидання частини сил його армії на Схід і армія була виведена з бою. Під час наступу союзників в Шампані, в березні 1915 року проти VII армійського корпусу армії Рупрехта була проведена наступальна операція в районі Нев-Шапель силами 1-ї британської армії. Попри те, що в перший же день (7 березня) британські війська взяли село Нев-Шапель, операція провалилася і союзники, зазнавши великих втрат (близько 13 тисяч осіб), відступили. Розроблена в 1915 році операція в Артуа передбачала удар по армії Рупрехта (13 піхотних дивізій та 810 гармат, у тому числі 150 важких) силами 10-ї французької та 1-ї британської армій (30 піхотних, 8 кавалерійських дивізій, 1727 гармат, у тому числі 431 важка).

Почався 9 травня наступ 10-ї французької армії розвивався успішно, але після отримання необхідних резервів Рупрехт до 15 травня вдалося стабілізувати ситуацію; операція англійської армії в районі Нев-Шапель провалилася. Всього в ході операції (травень — червень 1915 року) французькі війська зайняли територію 7 км по фронту і 3-4 км в глибину, а британські війська — 6 км по фронту і 0,9 км в глибину; втрати сторін склали: союзники 132 тисяч осіб, німецькі війська 73 тисяч людей. 22 серпня 1915 року Рупрехт був нагороджений орденом Pour le Mérite.

Під час осіннього наступу союзників у Шампань|Шампані та Артуа (вересень — листопад 1915 року) по армії Рупрехта знову завдавали удару 1-ша англійська і 10-та французька армії, 30 дивізій і 2350 гармат проти 13,5 дивізій і 1260 гармат у Рупрехта. 25 вересня союзники перейшли в атаку (після 7-денної артилерійської підготовки), але Рупрехт, підготувавшись до атаки, вчинив запеклий опір, здавши до кінця дня 1-2 лінії окопів. Отримавши з резерву командування гвардійський корпус, Рупрехт за допомогою контратак зупинив наступ союзників, змусивши їх 13 — 14 жовтня припинити операцію.

В ході операції на Соммі 28 серпня 1916 призначений головнокомандувачем групи армій «Кронпринц Рупрехт» (1-ша, 2-га і 6-та армії) на правому крилі німецького фронту на Заході. Керував завершальною фазою бою.

До початку 1917 року група армій включала 4-у (генерал Ф. Зікст фон Арнім), 6-у (генерал Е. фон Фалькенхаузен) і 2-у (генерал Г. фон Марвіц) армії і займала фронт від моря до Суассона. Керував операціями у Фландрії (1917 рік).

На початок 1918 року склад групи армій поповнився 17-ю армією і вона зайняла фронт від узбережжя до Сен-Кантена. При проведенні німецького наступу в Пікардії (21 березня — 5 квітня) на 17-у (генерал О. фон Белов) і 2-у (генерал Марвіц) армії покладалося завдання головного удару. Потім очолив відхід угруповання німецьких військ з 11 по 21 листопада.

У 1918 році династія Віттельсбахів була повалена з баварського престолу, і батько Рупрехта — Людвіг III — був змушений підписати зречення. Після смерті батька Рупрехт очолив королівський дім Віттельсбахів.

Вважався хорошим знавцем військової теорії. Автор праць з військового мистецтва і мемуарів, у тому числі «Мої військові щоденники» (тт. 1-2,1929). Під час «Пивного путчу» нацистів, Рупрехт, що не любив Е. Людендорфа, виступив з короткою заявою, закликавши до негайного придушення виступу. Його опозиція до нацистської партії змусила його шукати притулку в Італії наприкінці 1930-х років. Хоча він залишався у Флоренції протягом усієї Другої світової війни, успішно уникнувши полону нацистами в 1944 році, його дружину та дітей ув'язнили в нацистських концентраційних таборах.

Рупрехт подорожував світом, видаючи багато книг про свої пригоди, а також протягом багатьох років зібрав визначну колекцію творів мистецтва. Кронпринц помер у замку Лойтштеттен та був похований у церкві Театінеркірхе в Мюнхені. На його похороні королівську корону та баварський скіпетр вилучили з Земельного музею та поклали на його труну.

Родина 1 Дружина (з 1900) — Марія Габріела Баварська, дочка герцога Карла Теодора Баварського.

Діти: Луїтпольд (1901—1914), помер від поліомієліту; Ірмінгард Марія (1902—1903), померла від дифтерії; Альбрехт (1905—1996); Дочка (1906); Рудольф (1909—1912), помер від діабету.

2 Дружина (з 1921) — Антуанетта Люксембурзька, дочка Вільгельма IV.

Діти: Генріх Франц (1922—1958); Ірмінгард Марія (1923—2010); Едіта Марія (1924—2013); Гільда (1926—2002); Габріелла (н. 1927); Софія (н. 1935).

Звання

Другий лейтенант (8 серпня 1886) Перший лейтенант (1 листопада 1891) Гауптман (17 травня 1893) Майор (4 червня 1896) Оберст (28 жовтня 1899) Генерал-майор (7 жовтня 1900) Генерал-лейтенант (11 червня 1903) Генерал піхоти (19 квітня 1906) Генерал-полковник (4 лютого 1913) Генерал-фельдмаршал Баварської армії (25 липня 1916) Генерал-фельдмаршал Прусської армії (1 серпня 1916)

Нагороди

Орден Святого Губерта (14 травня 1887) Орден Вюртемберзької корони, великий хрест (2 червня 1887) Орден Вірності (Баден) (20 жовтня 1887) Орден Бертольда I, великий хрест (20 жовтня 1887) Орден Святого Георгія (Баварія), великий пріор (1889) Орден Чорного орла (4 липня 1890) Орден Червоного орла, великий хрест (4 липня 1890) Орден Рутової корони (3 жовтня 1890) Орден Людвіга (Гессен-Дармштадт), великий хрест (4 квітня 1893) Королівський угорський орден Святого Стефана, великий хрест (Австро-Угорщина; 16 листопада 1893) Орден «Османіє» 1-го класу з діамантами (Османська імперія; 3 грудня 1894) Столітня медаль (22 березня 1897) Орден Леопольда I, великий хрест (Бельгія; 6 липня 1897) Медаль Діамантового ювілею королеви Вікторії (Британська імперія; 6 липня 1897) Орден Серафимів (Шведсько-норвезька унія; 12 жовтня 1897) Ювілейна медаль на честь 25-річчя правління короля Оскара II (Шведсько-норвезька унія; 12 жовтня 1897) Орден «За військові заслуги» (Баварія) лицарський хрест 2-го класу (28 грудня 1898) командорський хрест (18 грудня 1901) великий командорський хрест (31 жовтня 1904) 1-го класу (7 березня 1907) великий хрест (17 вересня 1909) мечі до великого хреста (10 грудня 1917) Орден Золотого руна (Австро-Угорщина; 13 квітня 1900) Орден дому Саксен-Ернестіне, великий хрест (2 травня 1900) мечі до великого хреста (2 квітня 1915) Орден Зірки Румунії, великий хрест (1 жовтня 1900) Орден Подвійного дракона 2-го ступеня, 1-й класу (Китайська імперія; 13 вересня 1903) Орден хризантеми (Японська імперія; 13 вересня 1903) Медаль принца-регента Луїтпольда (12 березня 1905) Князівський орден дому Гогенцоллернів, почесний хрест 1-го класу (27 грудня 1905) мечі до почесного хреста (21 серпня 1915) Орден Золотого Лева Нассау (Люксембург; 27 грудня 1905) Медаль «За кампанію в Південно-Західній Африці» (19 березня 1907) Орден Заслуг герцога Петра-Фрідріха-Людвіга, великий хрест з ланцюгом (8 вересня 1908) Орден Карлоса III, великий хрест з ланцюгом (Іспанія; 24 листопада 1908) Ювілейний хрест (Австро-Угорщина; 15 грудня 1908) Орден Генріха Лева, великий хрест (19 березня 1909) Королівський орден дому Гогенцоллернів, великий командорський хрест (8 вересня 1909) мечі до ордена (23 грудня 1917) зірка до ордена (23 березня 1918) Орден Вендської корони (7 січня 1911) Королівський Вікторіанський орден, великий хрест (Британська імперія; 19 березня 1909) Коронаційна медаль Короля Георга V (Британська імперія; 12 липня 1911) Військовий орден Максиміліана Йозефа, великий хрест (26 серпня 1914) Залізний хрест 2-го і 1-го класу (16 жовтня 1914) — отримав 2 нагороди одночасно. Військовий орден Святого Генріха лицарський хрест (23 листопада 1914) командорський хрест 2-го класу (9 червня 1915) командорський хрест 1-го класу (4 січня 1917) великий хрест (7 травня 1918) Орден «За військові заслуги» (Вюртемберг), великий хрест (2 грудня 1914) Орден Військових заслуг Карла Фрідріха, великий хрест (12 січня 1915) Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) 1-го класу з військовою відзнакою — нагороджений двічі (6 червня і 16 липня 1915) Хрест «За військові заслуги» (Ліппе) (7 червня 1915) Військовий почесний хрест за героїчний вчинок (7 червня 1915) Медаль «За відвагу» (Гессен) (21 серпня 1915) Хрест «За військові заслуги» (Мекленбург-Шверін) 2-го і 1-го класу (21 серпня 1915) — отримав 2 нагороди одночасно. Орден Альбрехта Ведмедя, великий хрест з мечами (21 серпня 1915) Хрест Фрідріха (21 серпня 1915) Хрест «За військові заслуги» (Брауншвейг) (21 серпня 1915) Pour le Mérite з дубовим листям орден (22 серпня 1915) дубове листя (20 грудня 1916) Хрест «За заслуги у війні» (Саксен-Майнінген) (29 вересня 1915) Ганзейський хрест Гамбург (19 жовтня 1915) Любек (2 листопада 1915) Бремен (9 листопада 1915) Золота і срібна медаль «Ліякат» з шаблями (Османська імперія; 26 лютого 1916) — отримав 2 нагороди одночасно. Галліполійська зірка (Османська імперія; 26 лютого 1916) Велика медаль «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) — нагороджений двічі (22 серпня і 10 листопада 1917) Орден дому Ліппе, великий хрест з мечами (13 грудня 1917) Вищий орден Святого Благовіщення (Савойський дім; 25 березня 1948) Орден Святих Маврикія та Лазаря, великий хрест (Савойський дім; 25 березня 1948) Орден Корони Італії, великий хрест (Савойський дім; 25 березня 1948)

Генеалогія

Примітки

Література

Посилання

Кронпринц Рупрехт на сайті The Prussian Machine.