Баварія

Назва Баварія (, ) — найпоширеніша назва землі. Вільна Держава Баварія (, ) — офіційна назва землі. Баєрн () — назва баварською мовою.

Географія За площею (70600 кв. км) Баварія є найбільшою землею ФРН; за чисельністю населення (2005: 12,48 млн.) займає друге місце після Північного Рейну-Вестфалії. Столицею землі є місто Мюнхен, інші великі міста — Нюрнберг, Аугсбург, Вюрцбург, Регенсбург. На півночі земля межує з землями Гессен, Тюрингія та Саксонія, на заході з Баден-Вюртембергом, на сході з Че́хією, на сході та півдні з Австрією, а також через Боденське озеро із Швейцарією.

Вільна держава Баварія володіє лісовими угіддями на території австрійської федеральної землі Зальцбург (Заальфорсте в окрузі Прінцгау), які хоч і знаходяться під опікою Баварського управління державних лісів, проте не є територіальними складовими ФРН, на їх територію поширюється суверенітет Австрійської Республіки.

Територіально Баварію традиційно розділяють на три частини — Франконія (сьогодні округи Верхня, Середня та Нижня Франконія), Швабія та Стара Баварія (адміністративні округи Верхній Пфальц, Верхня і Нижня Баварія).

Ландшафт Баварія знаходиться на півдні Німеччини і ландшафтно включає в себе:

Баварські Альпи на півдні землі, Альпійське передгір'я, яке простягається між течією Дунаю та трьома великими озерами Баварії, гірські масиви на сході землі (Баварський ліс), плоскогір'я Швабського та Франкоського Альбу.

Найнижча точка землі по відношенню до рівня моря (107 м над рівнем моря) знаходиться в Калі-на-Майні (Нижня Франконія) на кордоні з землею Гессен. Найвищою точкою Баварії і одночасно Німеччини є гора Цугшпітце (2962 м над рівнем моря) на півдні землі біля містечка Гарміш-Партенкірхен.

Внутрішні води

Найважливішою водною артерією Баварії є р. Дунай. Найбільшими притоками Дунаю, розглядаючи з заходу, є:

праві: Іллер (Iller), Лех (Lech), Ізар (Isar) та Інн (річка) (Inn) ліві: Верніц (річка) (Wöhrnitz), Альтмюль (Altmühl), Нааб (Naab), Реген (річка) (Regen).

Праві притоки беруть свій початок в Альпах, тому і є більш повноводними, ніж ліві. Інн в місті впадання в Дунай (м. Пассау на кордоні з Австрією) несе набагато більше води, ніж сам Дунай. Лех місцями є теж повноводнішим, ніж Дунай.

Баварія — земля озер. Близько 1600 озер зосереджені головним чином передгір'ях Альп. Найбільші: Кімзе, Аммерзе, Штарнберзьке озеро, Тегернзе, Кенігсзе; найглибше — Вальхензе (192 м).

Клімат

Клімат переходить з відносно помірного на північному заході до континентального на сході. Температура нижче 0 °C тримається протягом близько 100 днів. Вітри з заходу приносять близько 70 мм опадів, на північних схилах Альп — місцями до 180 мм.

Історія Баварії

Античність За часів правління Октавіана Августа центральна частина сьогоднішньої землі Баварії, тзв. Стара Баварія (), заселена тоді кельтськими племенами, стала частиною Римської імперії. Після розпаду імперії місцеве кельтське населення, що значно романізувалося за часів римського правління, та мешкало на південь від течії Дунаю римляни поступово асимільовувалися з проникаючими з півночі на колишні римські території германцями і так із плином часу на цих територіях викристалізувалося плем'я баварців (баюварів, відповідно ). Про колишніх кельтських мешканців свідчать ще до сьогодні назви місцевостей, річок та водоймищ.

З 555 р. н. е. достеменно відомо про існування баварського племінного герцогства, яке за часів Меровінгів стало частиною імперії франків. Остаточним кінцем доби цього так званого «старого герцогства» вважається 788 р. — рік перемоги імператора франків Карла Великого над баварським герцогом Тассіло ІІІ.

Середньовіччя Занепад імперії Каролінгів зробив можливим відновлення самостійності баварських герцогів і початок доби тзв. «нового герцогства». Кінець панування Каролінгів характеризувався посиленням самостійності окремих територій їхньої імперії. Цьому процесу сприяло, починаючи з близько 862 р., і посилення зовнішньої загрози у вигляді нападів угрів. Початком «нового герцогства» вважають 907 р. — рік загибелі маркграфа Люїтпольда І Баварського в битві з угорцями під Прессбургом (сьогодні: Братислава). Саме сходження його сина Арнульфа І на герцогський престол пов'язують з відновленням самостійності баварськох герцогів в так званому «новому герцогстві». Після перемоги в битві на річці Лех розпочинається друга хвиля баварської експансії на схід, в ході якої до герцогства приєднуються землі сьогоднішньої Нижньої Австрії, Істрії та Крайни (Словенії). Проте початок конфлікту з династією Оттоніанів веде знову до посилення залежності герцогства від німецької королівської корони. В 976 р. від Баварії на користь новоствореного герцогства Каринтії відокремлюється південно-східна частина. Водночас правлячий на східних теренах герцогства в Marcha Orientalis (Ostarrichi) рід Бабенбергів намагається все більше вести незалежну від баварських герцогів політику. Але починаючи з 1070 р., за часів правління Вельфів, влада баварських герцогів зазнає нового зеніту. Однак тривалий конфлікт між родами Штауфенів та Вельфів за владу на німецьких землях закінчується остаточно в 1180 р. перемогою Фрідріха І Барбаросси з роду Штауферів над Генріхом Левом з роду Вельфів і відокремленням від Баварського герцогства Штирії та маркграфства Істрії та остаточним занепадом «нового герцогства».

З 1180 по 1918 років Баварське герцогство знаходиться під правлінням династії Віттельсбахів. У 1255—1503 роках Баварія переживає період численних поділів на окремі герцогства. Протягом короткого періоду об'єднання за часів правління Людовика IV Баварця герцогство переживає новий зеніт слави, коли Людовік IV в 1328, перший із династії Вітельсбахів, одержує корону імператора Священної Римської імперії. Кінець періоду поділів було покладено 1506 року династичним законом про першочерговість наслідування за народженням (lex primogenitur).

Новий час Баварія відігравала основну роль у контрреформації, а баварські герцоги в результаті Тридцятилітньої війни змогли приєднати до своїх володінь додаткові території та здобули титул курфюрста. У 1620 році війська Католицької Ліги під проводом баварського полководця Тіллі здобули важливу перемогу над протестантами в битві на Білій Горі під Прагою й окупували Пфальц. Як подяку за участь баварських військ на боці Католицької Ліги герцог Максиміліан І отримав в 1623 році титул курфюрста, а в 1628 році — право приєднати до свого герцогства окупований ним Пфальц як контрибуцію. Баварія часів абсолютизму була двічі за короткий час окупована Австрією під час іспанської та австрійської династичних війн унаслідок великодержавної політики Максиміліана ІІ та його сина Карла Альбрехта.

За часів Наполеона Баварія перебувала спочатку на боці Франції, що дозволило їй здобути значні земельні володіння в ході здійсненої під егідою французів секуляризації. Так, наприклад, Баварія змогла тимчасово приєднати до своїх володінь Зальцбург і Тіроль.

У 1806 році баварські герцоги одержали титул короля. Завдяки вчасній зміні сторіни на користь противників Наполеона Баварія, як країна-переможець, змогла зберегти після Віденського конгресу 1814 року значну частину приєднаних під час наполеонівських війн володінь. Вона, хоч і мала змиритися з втратою Тіролю та правобережного рейнського Пфальцу, але отримала як компенсацію франконські землі. Король Людвиг I розбудував столицю Мюнхен у першій половині XIX ст. до рівня великого культурного та наукового центру зі своїм університетом. Людвиг I відмовився від престолу під час весняних заворушень 1848 року, основною причиною була його афера з танцюристкою Лолою Монтез. Його наступник Людвіг II увійшов в історію передусім завдяки будівництву дорогих палаців як, наприклад, Нойшванштайн, як казковий принц. У 1866 році Баварія зазнала на боці Австрії поразки у війні з Пруссією (Австро-Прусська війна). У 1871 року Баварське королівство стало частиною новоствореної Німецької імперії, але зберегло своє право на власну пошту, залізницю та військо.

Новітній період У 1918 році династія Віттельсбахів у ході листопадових заворушень у Німеччині зреклася престолу. 8 листопада 1918 року Баварське королівство було проголошено вільною (демократичною) державою. Упродовж загальних заворушень соціалістичним угрупованням вдалося на деякий час встановити в Мюнхені Баварську радянську республіку. У період Веймарської республіки Баварія стала сценою націонал-соціалістичного путчу 1923 року. Під час Другої світової війни такі баварські міста, як Вюрцбург, Мюнхен та Нюрнберг, зазнали значних руйнувань.

Після 1945 року військова адміністрація союзників свідомо направляла потоки німецьких біженців із Судетської області та Сілезії на територію малозаселеної Баварії. Унаслідок таких дій кількість населення Баварії зросла протягом періоду 1945—1949 років на чверть.

Після від'єднання Рейнського Пфальцу Баварія ввійшла 1949 року до складу новоствореної Федеративної Республіки Німеччина як одна з федеральних земель. У повоєнні роки розпочався процес бурхливого економічного розвитку, який перетворив Баварію за декілька десятиліть із традиційно аграрної на індустріально-розвинену землю.

Політичний устрій

Головна стаття: Політичний устрій Баварії

Ландтаг

Розподіл місць у Баварському ландтазі за результатами виборів 14 жовтня 2018 року. Уряд очолює ХСС.

Уряд

З 1962 році ХСС постійно здобувала більшість на виборах до ландтагу. Міністром-президентом Баварії з 17 липня 1993 року є Едмунд Штойбер. 7 жовтня 2003 року Едмунд Штойбер був знову обраний міністром-президентом землі, а 14 жовтня призначений ним кабінет був підтверджений ландтагом.

На 2007 рік до складу Баварського державного уряду входили:

Едмунд Штойбер, міністр-президент Вільної держави Баварії Гюнтер Бекштайн, заступник міністра-президента і державний міністр внутрішніх справ Ебергард Зіннен, керівник державної канцелярії Емілія Мюллєр, державний міністр у справах федерації та ЕС Беате Мерк, державний міністр юстиції Томас Гоппель, державний міністр науки, досліджень та культури Зігфрід Шнайдер державний міністр шкільництва Курт Фальтгаузер, державний міністр фінансів Ервін Губер, державний міністр економіки, інфраструктури, транспорту та технологій Вернер Шнаппауф, державний міністр захисту навколишнього середовища, споживачів та здоров'я Йозеф Міллєр, державний міністр сільського та лісового господарства Кріста Штавенс, державний міністр праці, соціальних питань та у справах жінок і сім'ї Георг Шмід, державний секретар в МВС Карль Фреллєр, державний секретар в міністерстві шкільництва Ганс Шпітцнер, державний секретар в міністерстві економіки, інфраструктури, транспорту та технологій Оттмар Бернгард, державний секретар в міністерстві захисту навколишнього середовища, споживачів та здоров'я Юрген Гайке, державний секретар в міністерстві праці, соціальних питань та у справах жінок і сім'ї

Адміністративний устрій

Баварія має трирівневу структуру адміністративного устрою, яка містить

урядові (адміністративні) округи (або ще: раєнції від ) — , райони та міста на правах району (вільні міста) — , громади — .

Урядові (адміністративні) округи

Урядові округи (раєнції) є адміністративними органами, які становлять систему державної адміністрації землі та підпорядковуються безпосередньо земельному уряду. На чолі уряду округу стоїть президент округу (Regierungspräsident). Урядові округи об'єднують декілька повітів і міст на правах повіту, які своєю чергою об'єднують декілька громад. Уряди округів забезпечують здійснення безпосередньо на території округу завдань, що стосуються компетенції земельного уряду та здійснюють його представництво в окрузі.

Баварія поділена на сім урядових округів.