Публічне акціонерне товариство «ВЕРКОН» (ПАТ «ВЕРКОН») — верстатобудівний завод у Києві, раніше ВАТ «ВЕРКОН», раніше ВАТ «Київський верстатобудівний концерн», ще раніше Київський завод верстатів-автоматів імені Максима Горькогоhttp://vercon.uaprom.net/.
Завод заснований в 1933. 1937-го він пройшов державну реєстрацію й почав називатися Київським заводом верстатів-автоматів ім. Горького. Найбільший у СРСР виробник та експортер обладнання для механічної обробки металу. У 1976 на базі підприємства створене Київське верстатобудівне об'єднання, яке 1992-го перетворене на Київський державний завод верстатів-автоматів. В 1995 ухвалене рішення про створення кількох акціонерних товариств на базі концерну.
Історія
Довоєнний період У 1930 році на 1 Українському з'їзді будівельників у м. Харкові була розглянута перспектива розвитку новобудов II п'ятирічки, в тому числі необхідність будівництва верстатозаводу в м. Києві.
Постановою РНК СРСР від 3 вересня 1933 виконання проектних робіт з будівництва заводу здійснював інститут «Станкоінпроект» м. Москви. 23 січня 1934 Нарком НКВП Орджонікідзе наказом № 114 зобов'язав «Промбудпроект» м. Москви приступити до розробки проекту Київського верстатозаводу.
Рішення про будівництво заводу верстатів-автоматів у Києві ухвалено Постановою Політбюро ЦК КП України 23 березня 1934 року (протокол № 28). З цього часу велися всі підготовчі роботи: вибір площадки під будівництво, розробка проектного завдання, підбір керівництва.
Наказом № 816 по Народному комісаріату важкої промисловості від 26 червня 1934 начальником будівництва Київського заводу токарних автоматів був призначений Гроссман Мирон Борисович (директор Харківського заводу «Серп і молот»).
Протоколом Главкомстанкоінструмента від 5 липня 1934 визначалася потужність заводу, що будується, на 2015 верстатів, загальна вартість будівництва визначена в 97.5 млн рублів.
Перший титульний список на 1934 рік був затверджений Управлінням верстатоінструментальної промисловості НКВП СРСР 14 липня 1934 з обсягом робіт в 1934 р. на суму 437 тис. крб., у тому числі в III кв. — 267 тис. крб.
Начальнику будівництва Гроссману було запропоновано негайно розпочати організацію експериментального цеху, після звільнення відчуженої будівлі цегляної майстерні (4960 м³) Святошинської МТМ, яка мала парове опалення, а також організувати підготовку кадрів на заводах Главку та інших заводах для цього цеху.
Вибір майданчика заводу затверджений Наркомом С. Орджонікідзе 2 липня. А 17 серпня прийнято Постанову Президії Київради про відведення території для будівництва заводу верстатів — автоматів.
Ділянка заводу знаходилася в західній частині міста Києва. Згідно з цим рішенням архітектурно-плановим управлінням міста відведено ділянку в розмірі 121 га в розпорядження «Станкостроя», включаючи територію Рубежівська сільськогосподарської колонії з невеликими металообробними майстернями та ливарної майстерні; площі, які були в розпорядженні колгоспу ім. Кагановича та площі та приміщення Святошинської машинно-тракторної станції та Святошинської машинно-тракторної майстерні.
Геологічні розробки, проведені Українським Геологогеодезичним трестом. Проектна площа забудови промисловими будівлями склала 4,13 га.
III квартал 1934 року був, по суті, організаційним періодом, за який комплектувався апарат управління, проводилися досліди, готувалася проектна документація, був зроблений відвід землі і попередні пропозиції з планування забудови заводу і селища, укладалися угоди на постачання.
Протоколом від 1 серпня потужність заводу встановлювалася в 1500 верстатів на рік, кошторисна вартість будівництва 97,5 млн руб, але з установкою 1-й, 2-й і 3-ї черги будівництва.
Постановою Ради Праці й Оборони СРСР № 870 від 3 вересня 1934 надано дозвіл на фінансування підготовчих та проектних робіт по заводу.
Постановою Ради Праці й Оборони СРСР № 962 від 21 вересня 1934 затверджено пропозицію НКТП СРСР про будівництво верстатобудівних, в числі інших заводів, і в тому числі заводу верстатів-автоматів у м. Києві, іменував його «Київський Станкострой» з підпорядкуванням Главкомстанкоінструменту.
Будівництво заводу було розпочато після затвердження генерального плану і кошторису на підготовчі роботи, які почалися 23 вересня.
Завод був запроектований на випуск одношпиндельних автоматів типу «ІНДЕКС» вагою до 2 тн і багатошпиндельних автоматів типу «Нью-Бріттен» вагою 8 тн.
Відповідно до цього в рамках 1-ї черги планувалося будівництво в обсязі механоскладального корпусу № 1; цеху легких автоматів; інструментального, ковальського, термічного, ремонтно — механічного і ряду інших об об'єктів.
29 вересня 1934 було відкрито фінансування будівництва заводу в Жовтневому відділенні Промбанку м. Києва. Через запізніле відкриття фінансування — один день банківських операцій «Верстатобуд» встиг використати лише 150 тис. крб. із запланованих на III квартал 1403 тис.крб.
IV квартал — це вже початок ремонтно-будівельних робіт в відчужених приміщеннях та будівлях з метою організації в них майстерень і житлових приміщень, складів.
3 жовтня почалися перші будівельні роботи в селищі — кладка 3-х перших брусових будинків. 10 жовтня закладена фабрика-кухня.
10 жовтня на будмайданчик заводу заїхали перші землекопи з лопатами, кіньми, возами. Почалися земляні роботи і на заводі.
У відчужених приміщеннях, використовуючи відчужено обладнання, організовувалися кузня і механічні майстерні, в яких налагоджувався випуск першої продукції, необхідної будівництву: завіси, петлі, болти, гайки і інші.
23 листопада 1934 на технічній нараді за Архітектурно-планувальному управлінні Київміськради (яку вів Марчук) було розглянуто проект планування селища верстатобудівний в м. Києві.
Перші будівельники розміщувалися, у переобладнаних під гуртожитки, відчужених будівлях Рубежівська колонії і колгоспу ім. Кагановича.
Були відремонтовані і відновлені будівлі під служби Станкостроя: головна контора будівництва, будинок громадських організацій, контора виконробів та інші.
У IV кв. були розпочаті роботи по загородження території, з будівництва тимчасової прохідної і приміщення пожежної станції.
Тривали роботи, розпочаті у вересні, з будівництва насосної з водонапірною баштою.
Будівництво проводилось господарським способом і що особливо важливо, проводилося комплексно: відразу зводилися і завод і селище. Підрядним способом велися тільки дорожні і спеціальні роботи.
Будівництво не мало власного транспорту, а користувалося найманим гужовим і автотранспортом, залізнична гілка (1,6 км) не була підведена.
На будівництві було 238 робітників, замість потрібних 397.
Головна проблема — відсутність житла. На перебудову під тимчасове житло необхідно було не менше 2-3 місяці, тому оргнабір не здійснювався, хоча комсомол Україна оголосив будівництво заводу «комсомольським».
На якості підбору персоналу з числа киян-позначалася відсутність засобів сполучення будівельного площі з містом. / Трамвай з міста йшов не постійно, а до заводу «Більшовик», до якого ходив маршрутний трамвай був далеко /.
1934 фактично залишився роком підготовчих робіт з освоєння території, підготовки проектних робіт; створення служб і підбору до них керівників.
6 листопада 1934 вийшов перший номер заводської газети «За радянський верстат».
У серпні 1934 року були створені громадські організації Верстатобуду і обрані її керівники.
За 1934 рік виконання плану промбудівництва / 2000 тис.руб. / Склав 109,5 % / 2191,1 тис. руб /. Був виконаний і зданий державі технічний проект вартістю 633 тис. руб., Якого не було в титульному списку 1934 року.
У зв'язку з наближенням зимового періоду основна увага була приділена спеціальним і дорожнім роботам, підведена електроенергія / побудована тимчасова трансформаторна підстанція /, укладені ширококолійні під'їзди і шляхи / 1,6-2 км /, підготовлена виїмка під колії / 2 км /, підведена тимчасове водопостачання, підготовлені шосейні дороги. Ці роботи виконувалися підрядним способом і витрачено було 374 тис. руб.
Було закладено будівництво 10 з 11-ти двоповерхових будинків / вони називалися тимчасовими дерев'яними будинками стандартного типу.
1935 перед колективом було поставлено завдання — підвести дах під основне будівництво, побудувати житлові будинки для будівельників.
З перших днів квітня і травня 1935 кипіла робота на будівництві: земельні, бетонні, цегляні та інші роботи, які виконувалися в основному вручну.
Наказом № 224 НКВП від 21.02.35р. в Києві організовано управління будівництва заводу верстатів токарних автоматів, найменовано «Київським верстатобудом».
Наказом № 530 НКВП від 28.04.35р. затверджено статут «Київського Верстатобуду» — заводу токарних автоматів. 25.05.35 р. він був зареєстрований в бюро державної реєстрації НК фінансів СРСР і 13.08.35 р. в Жовтневому райфінвідділі м. Києва.
В особі начальника будівництва Гроссмана об'єднали керівництво, як будівництвом, так і самим заводом — всією виробничою діяльністю, все вирішувалося між будівельниками та виробничниками з урахуванням спільних інтересів. Були затверджені: Головні інженери з будівництва заводу — Лайхтер і по його експлуатації — Лебіотко.
Послідовність будівництва велася таким чином, як мав розгортатися в майбутньому технологічний процес виготовлення верстатів-автоматів.
У селищі тривало будівництво будинків і соціально-побутових об'єктів: форпосту для позашкільних занять учнів шкіл, дитячих ясел і садів, лазні, їдальні, стадіону та інших об'єктів.
З 19 листопада 1935 Начальником будівництва заводу — директором заводу був призначений головний інженер з будівництва заводу Лайхтер Ілля Наумович замість Гроссмана М. Б., який був переведений директором київського заводу «Ленінська куниця».
Річний план будівельних робіт був виконаний 20 листопада 1935. Під дах були підведені всі промислові об'єкти будівництва, які приймалися під виробництво.
Паралельно з будівництвом заводу проводилась робота з підготовки виробництва верстатів. У серпні 1935 року була скомплектована конструкторсько-технологічна група. У відчуженому приміщенні Святошинського МТМ в серпні організувалися ділянці тимчасового експериментального цеху: інструментальна з інструментальної комори, термічна з 1-ї електропіччю лабораторного типу, потім знайшлося місце для конструкторського бюро і технологів, навпаки у флігелі — кузня. У цеху була механічна і складальна дільниці. Інтенсивно велася робота з комплектування виробництва верстатів кадрами. Почалися роботи над створенням першого верстата модель 127 типу «Берд».
Велику допомогу у підготовці кадрів для експериментального цеху, КБ та технологічної групи надали верстатобудівники Москви, Горького, Харкова. На початку 1935 року спеціально для верстатозаводу були направлені випускники з машинобудівного факультету КІІ / КПІ /, яких взяли до себе на стажування як і слюсарів — складальників вищевказані заводи. Машинобудівні заводи Києва та області направили на завод своїх фахівців: керівного складу, інженерно-технічних працівників, верстатників і слюсарів.
Прибули найкращі виробничники з Московського заводу «Червоний пролетар». Вони передавали досвід молодим робітником, вчили машинобудівним професіями будівельників, які побажали перекваліфікуватися / Всього з 15 жовтня 1935 через курси пройшли понад 1000 чоловік. Багато з них залишилося потім у Києві працювати на заводі /.
На початку грудня 1935 II сесія ЦВК СРСР ухвалила рішення забезпечити пуск першої черги Київського заводу токарних автоматів у 1936 р.
Річний план чисто будівельних робіт був виконаний з високою якістю. За кожним об'єктом будівництва був закріплений інженер техвідділу УКС, без візи якого на акті не проводились будь-які роботи або зміни у використанні якоїсь конструкції або матеріалів. Групі техвідділу доводилося правити робочі проекти Київських контор Промбудпроект і Югсантехпроекту. Працювали всі робітники на бригадному підряді. Залишалася висока плинність кадрів.
З серпня 1935 року в тимчасовому експериментальному цеху заводу, напружено працювали над створенням перших київських верстатів.