Ономатопея ( від «ім'я» + «роблю, творю») — слово, що є результатом звуконаслідування, а також процес творення таких слів. Найчастіше ономатопеїстичною є лексика, яка прямо пов'язана з істотами або предметами — джерелами звуку: наприклад, дієслова типу «квакати», «нявкати», «кукурікати», «торохтіти» і похідні від них іменники.
Визначення Ономатопея — процес імітації засобами мови різних позамовних звукових явищ, а також самі слова, що є результатом звуконаслідування: дзижчати, гавкати, кудкудакати, туркотіти тощо. Прямий вияв ономатопеї як зв'язку звучання і його змісту спостерігається в казках, загадках, скоромовках, наприклад: «Кум-кума, бузька нема, а ми тому раді-раді…».
У художньому тексті ономатопея як евфонічна фігура вживається рідко:
Частіше цей прийом вживається для досягнення акустичного ефекту при зображенні певних явищ, які з цими звуками не мають прямого зв'язку і лише віддалено нагадують їх:
Глосопоесіс Глосопое́сис (від грецьких слів glossa — говір, poiesis — творення) — специфічна ненаративна декламація, у якій домінує інтонаційна складова (спрощено: крик).
Антонен Арто вважав глосопоесіс (він називав його ономатопією — звуконаслідуванням) способом літературної творчості, що перебуває посередині між криком як простою відвертістю і дискурсом.Глосарій журналу Ї
Використання у кіно і ТВ
Гном (фільм) Каламбур («село дурнів») Маски-шоу
Див. також Список звуків тварин Фоносемантика
Примітки
Література Літературознавчий словник-довідник / за ред. Р. Т. Гром'яка, Ю. І. Коваліва, В. І. Теремка. — К.: ВЦ «Академія», 2007. — ISBN 978-966-580-244-0 Єрмоленко С., Бибик С., Тодор О. Українська мова: Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів / За ред. С. Єрмоленко. — К.: Либідь, 2001. Посилання