Джоан Чендос Баез (; 9 січня 1941, Нью-Йорк) — американська співачка, авторка пісень, композиторка та музична продюсерка, яка виконує музику переважно в стилях фолк і кантрі, ліва політична активістка.
Життєпис Народилася 9 січня в Staten Island, штат Нью-Йорк. Середня дочка Альберта Вініціо (Albert Vinicio) і Джоан Брідж Баез (Joan Bridge Baez). Батько — фізик, за національністю мексиканець,Liberatore, Paul (May 20, 2007). "Noted scientist was father of Joan Baez and Mimi Farina" . Marin Independent Journal. Retrieved May 8, 2010. мати — шотландка, дочка професора, який емігрував у США, викладачка драми. Старша сестра — Паулін, молодша — Мімі (теж співачка, гітаристка і активістка, одна з організаторів фестивалю Хліб і троянди).
1951. Баез провела рік в Багдаді (Ірак), де працює її батько. Пізніше вона помітить, що, можливо, саме там в ній прокинулися думки про соціальні і громадянські права людей. Після повернення в США вся сім'я живе в Каліфорнії. У школі Джоан виділяється із загального кола школярок не тільки чорним волоссям і смаглявою шкірою, а й тим, що вона не входить в число спортивних вболівальників, а співає в шкільному хорі і освоює гавайську гітару і мелодії ритм-енд-блюзу. Щоб купити гітару, вона підробляє в магазині, слухає платівки Ледбеллі і Піта Сігера і цікавиться політичними подіями. В одному з інтерв'ю Джоан скаже, що політика в її житті з'явилася навіть раніше, ніж спів. Коли сім'я Баез жила в містечку Кларенс Сінтер сусід презирливо назвав смагляву Джоан «чорномазою», на що вона відповіла: «Старе опудало». У Рідленде Джоан зустрілася з іншою дискримінацією — мексиканські школярі повинні були грати на перервах окремо від «білих».
У 1956 році Баез бере участь у триденній конференції товариства квакерів, на якій обговорюються світові проблеми, виступає в дискусіях і вперше чує лекцію молодого Мартіна Лютера Кінга про ненасильницький опір і цивільні права. У цьому ж році купує першу гітару.
У 1957 Джоан Баез здійснює свій перший акт громадянської непокори, відмовляючись підкоритися вчителям і вийти з будівлі своєї середньої школи під час навчального тренування дій при повітряному нальоті. При цьому вона цілком логічно зауважує, що від вибуху атомної бомби не втечеш. У цьому ж році вона знайомиться з Айрою Сандперлом (Ira Sandperl) — учнем Махатми Ганді — він стає на багато років її другом і здійснює на неї сильний політичний вплив.
У червні 1958 року Баез закінчує середню школу в Пало-Альто, Каліфорнія. Вона робить запис демо-альбому, але він не викликає інтересу у керівників компанії грамзапису, і проєкт відкладено. Влітку сім'я Баез переїжджає в Белмонт, штат Массачусетс, де батько починає працювати викладачем у Технологічному Інституті Штату Массачусетс. У Кембриджі Баез два рази на тиждень виступає в місцевих кафе, виконуючи народні пісні (folk songs). Вона реєструється як студентка в Бостонському університеті, але відвідує заняття періодично і скоро залишає навчання, щоб зосередитися на кар'єрі співачки. Уже в ті роки (задовго до масового захоплення модою на стиль хіпі в одязі) ходить боса і носить довгі квітчасті сукні.
У 1959 році Баез починає регулярно виступати в Club 47 (клуб народної музики) в Кембриджі, де привертає велику увагу і невеликі гонорари — 20$ за виступ. Вона зустрічає Білла Вуда, який керує записом програм виконавців балад на Радіо Гарварда. Вони стають друзями і починають виступати разом. З Біллом і Тедом Алевізосом, Джоан робить запис альбому Folksingers 'Round Harvard Square для місцевої компанії грамзапису Veritas Records. На запрошення імпресаріо Альберта Гроссмана Джоан з'являється в нічному клубі The Gate Of Horn в Чикаго. Протягом своїх двотижневих виступів там зустрічає Боба Гібсона і Одетту — вже популярних виконавців. Боб настільки вражений, що він запрошує її приєднатися до нього під час його виступу 11 липня на Ньюпортському Фестивалі народної пісні, її незапланована поява стає сенсацією фестивалю і представляє Джоан як талановиту і захоплюючу нову виконавицю народних пісень.
1960 Джоан виступає на Ньюпортському Фестивалі народної пісні як виконавець соло та 5 листопада проводить дебютний сольний концерт у Нью-Йорку. У листопаді виходить її перший альбом «Joan Baez», який користується величезним успіхом.
1961 У квітні Джоан знайомиться з Бобом Діланом, робить нові записи і випускає свій другий альбом «Joan Baez, Volume Two», а також проводить свій перший національний концертний тур.
1962 Джоан все більш активно бере участь у русі за громадянські права, проводить перший з трьох турів концертів у південних університетських містечках і наполягає на недопущенні дискримінації для глядачів з темним кольором шкіри — всі глядачі повинні сидіти разом. У вересні записує альбом «Joan Baez in Concert». 23 листопада 1962 портрет Баез з'являється на обкладинці одного з найбільш популярних і впливових журналів — TIME Magazine, що робить її відомою на всю країну і свідчить про визнання її таланту.
1963 Альбом «Joan Baez In Concert» номіновано на премію Греммі. Визнана юною королевою американської фолк-музики Джоан виводить на сцену Фестивалю народної музики в Monterey перед десятитисячною аудиторією «співаючого бродяжку» Боба Ділана (і запрошує його бути «сюрпризним» гостем в її річному турі), виступає також на Ньюпортському Фестивалі народної музики. Джоан закликає артистів бойкотувати програму Hootenanny (програма про народну пісню) телекомпанії ABC через заборону показувати виступи іншого співака — Піта Сігера внаслідок його політичної активності. У серпні вона виконує «We Shall Overcome» (Усі подолаємо) перед приблизно чвертю мільйона людей, що беруть участь у Марші за громадянські права на Вашингтон. Один з головних ораторів, що виступають на мітингу — Мартін Лютер Кінг, серед учасників маршу — актори Пол Ньюмен, Марлон Брандо, Сідні Пуатьє. Випускається альбом «Joan Baez In Concert, Part Two», а також нелегальна версія «Folksingers 'Round Harvard Square». Концерти Джоан збирають вже не кілька десятків або сотень слухачів як було раніше в кафе і маленьких залах, а тисячі і десятки тисяч слухачів і її пісенна агітація (а між піснями вона обов'язково говорить кілька фраз-коментарів) має набагато більший вплив, ніж в будь-якого іншого фолк-виконавця.
1964 Джоан виступає проти американського вторгнення до В'єтнаму, відмовляючись сплачувати 60 % її прибуткових податків, визначаючи їх як «використовувані у військових цілях» і робить це протягом 10 років. Фотографується (разом з сестрами) для плаката «Дівчата кажуть ТАК, хлопцям, які говорять НІ призову в армію!» Після того як президентом США стає Л. Джонсон, вона звертається до нього із закликом вивести американські війська з В'єтнаму. Джоан також продовжує свою боротьбу за громадянські права, виступаючи на благодійних концертах у Hollywood Bowl у Лос-Анджелесі. Вона бере участь в русі за свободу слова, виступаючи в Університеті Берклі (Каліфорнія). Компанія Fantasy Records випускає нелегальний запис альбому «Joan Baez In San Francisco», який Баез записувала як демонстраційний ще в 1958, і вона звертається до суду, щоб блокувати його поширення. Джоан ще раз виступає на Ньюпортському Фестивалі народної музики, веде семінар з «Нової Народної музикі» в Інституті Esalen в Каліфорнії, і подорожує з Бітлз в частині їх американського концертного туру. Виходить альбом «Joan Baez / 5» — її завершальний альбом повністю акустичної музики. На диску — крім ліричних балад і класичної Бразильської Бахіани № 5 Вілла Лобоса записані і політичні пісні молодих авторів Філа Окса і Річарда Фарини — There But For Fortune і Birmingham Sunday. Видається «Пісенник Джоан Баез», що містить 66 пісень з її репертуару з ілюстраціями Еріка В. Шмідта, книга стає основним посібником серед студентів, які навчаються грі на гітарі і перевидана двадцять разів.
1965 Сингл «There But For Fortune» номіновано на премію Греммі. Джоан здійснює спільний концертний тур по США з Бобом Діланом, дає свій перший головний концерт поза США в Королівському Альберт Холі Лондона, і записує альбом «Farewell, Angelina» (Прощай, Анжеліна). У березні Джоан бере участь у марші за цивільні прав з Сельми до Монтгомері (штат Алабама), в серпні вона бере участь у демонстрації протесту біля Білого дому проти американського втручання у В'єтнамі. З Айрою Сандерл, вона засновує Інститут Дослідження ненасильницьких дій у Кармело-Веллі (Каліфорнія). Після того, як місцеві жителі вимагають захистити їх від вторгнення «хіппі», «вільного кохання» і загроз їх власності Інститут після одного місяця роботи закривається, але повторно відкривається вже без інцидентів в грудні.
1966 Перші три записаних Джоан для компанії звукозапису Vanguard диски підтверджені як «золоті» Асоціацією Індустрії звукозапису Америки, і випущений альбом «Noel» — різдвяні пісні та балади. Баез починає робити запис альбому сучасних пісень, написаних Річардом Фарінья, але проект відкладений після несподіваної смерті Фаріньї в результаті мотоциклетної аварії в кінці квітня. У цьому ж році Джоан в перший день Пасхи очолює антивоєнний марш у Західній Німеччині, а у вересні вона бере участь у марші з Мартіном Лютером Кінгом в Гренаді (Міссісіпі), протестуючи проти побиття чорних школярів у школах. Коли Джоан намагається зареєструвати п'ять чорних дітей у спочатку окремій школі для білих, їй просто забороняють увійти до будівлі школи. У грудні вона дає концерти, збір від яких йде на користь сільськогосподарських робітників у Каліфорнії і бере участь в Різдвяній беззмінній вахті у в'язниці в Сан-Квентін, вимагаючи скасування смертних вироків для 64 ув'язнених.
1967 Під час концертів у Японії перекладач спотворює політичні коментарі Джоан між піснями і пізніше зізнається, що на нього чинився тиск агентом ЦРУ, щоб він зробив це. Джоан відмовляють у дозволі виступити в Залі Конституції у Вашингтоні через її антивоєнні дії. Вона відповідає, виступивши на вільному (безкоштовному) концерті біля основи пам'ятника Вашингтону перед аудиторією близько 30 000 чоловік. У липні Джоан виступає на Ньюпортському Фестивалі Народної пісні. Вона передає гонорар від пісні Save The Children (Врятуйте дітей) на користь організації Women Strike For Peace (Жінки страйкують за мир), як і гонорар від фільмів Don 't Look Back and Festival. У серпні виходить її новий альбом «Joan». На диску записані в тому числі пісні Eleanor Rigby (Д. Леннона — П. Маккартні), Dangling Conversation (П. Саймона), Saigon Bride (Д. Баез, Н. Душек). У жовтні Джоан виявляється однією з 119 демонстрантів, заарештованих за блокування входу в Призовний Центр Збройних сил в Окленді, Каліфорнії. Вона проводить десять днів у в'язниці Санта Ріти. У грудні вона знову арештована з 49 демонстрантами за повторне блокування входу в той же призовний центр. Вона отримує тюремний строк 90 днів (45 тимчасово відкладених), але раптово звільнена через місяць ув'язнення, оскільки тюремні чиновники побоюються виступів ув'язнених в день її випуску.
1968 З'ясовується, що продаж дисків Джоан Баез був заборонений в армійських магазинах через її антивоєнні виступи проти війни у В'єтнамі і проти призову в армію. 26 березня, Джоан виходить заміж за активіста антивоєнного руху Девіда Гарріса. Вони здійснюють поїздку по країні, поєднуючи концерти та лекції про опір призову в армію. Під час її концерту в Лос-Анджелесі двадцять молодих людей передають Джоан свої призовні, тим самим наражаючись на небезпеку бути засудженими за ухилення від призову в армію. Виходить альбом Baptism (Хрещення) — альбом, на якому Джоан читає і співає вірші поетів різних країн світу — Волта Вітмена, Жака Превер, Федеріко Гарсіа Лорки, Євгена Євтушенка, Вільяма Блейка та інших. У серпні Джоан Баез і Джимі Гендрікс беруть участь в Biafran Relief Benefit show, збір від якого спрямовується для допомоги потерпілим під час громадянської війни в Біафра. Джоан знову виступає на Ньюпортському Фестивалі народної музики і випускає Any Day Now — альбом з піснями Боба Ділана. Видається і стає бестселером Daybreak (Світанок), автобіографія Джоан.
1969