Руй Патрісіу (, 15 лютого 1988, Лейрія) — португальський футболіст, що грав на позиції воротаря.

У складі збірної Португалії став чемпіоном Європи 2016 року та переможцем Ліги націй УЄФА 2019 року.

Клубна кар'єра У ранньому віці Патрісіу грав на позиції нападника. Одного разу він був помічений скаутом лісабонського «Спортінга» і був запрошений в молодіжну академію. Дебют в основній команді відбувся 19 листопада 2006 року в десятому турі чемпіонату Португалії. На виїзді був переграний «Марітіму» з рахунком 0:1. За 15 хвилин до кінця гри Руй відбив пенальті. Це був єдиний матч Патрісіу в цьому сезоні.

Вже з 2007 року молодий гравець став основним голкіпером лісабонської команди.

У сезоні 2010/11 Руй Патрісіу продовжив бути основним воротарем команди, незважаючи на прихід досвідченого німця Тімо Гільдебранда. Загалом був основним голкіпером лісабонського клубу протягом 12-ти сезонів, за які захищав його ворота в 465 матчах в усіх турнірах.

15 травня 2018 був одним із гравців «Спортінга», що постраждали під час нападу на тренувальну базу клубу вболівальників, розчарованих результатами команди в національній першості (3-тє місце). Значною мірою через цей інцидент за два тижні голкіпер запросив трансфер з лісабонського клубу.

18 червня 2018 року 30-річний гравець уперше в кар'єрі змінив команду, приєднавшись на умовах чотирирічного контракту до англійського «Вулвергемптон Вондерерз», що саме повернувся до Прем'єр-ліги. У новій команді взяв собі незвичний для воротаря 11-ий ігровий номер на знак пошани до багаторічного першого номера «Вулвергемптона» Карла Ікеме, що саме був змушений завершити кар'єру через гострий лейкоз. 11 серпня 2018 року Патрісіу дебютував в англійській Прем'єр-лізі в домашньому матчі проти «Евертона» (2:2). Він зіграв дев'ять «сухих» матчів у дебютному сезоні (клубний рекорд «вовків») і допоміг команді посісти 7 місце та вийти до Ліги Європи. Там у сезоні 2019/20 він дійшов із командою до чвертьфіналу турніру, який став першим єврокубковим чвертьфіналом для клубу з 1972 року.

У липні 2021 року Патрісіу перебрався в італійську «Рому», підписавши контракт на 3 роки. Сума трансферу склала 11,5 млн євро без урахування бонусів. У новому клубі португальський голкіпер взяв перший номер. Дебютував за римлян 19 серпня в першій грі під керівництвом співвітчизника Жозе Моурінью, перемігши з рахунком 2:1 на виїзді турецький «Трабзонспор» у першому матчі плей-оф Ліги конференції УЄФА. Через три дні вперше зіграв у Серії А в домашній грі проти «Фіорентини» (3:1) і загалом за сезон зіграв кожну хвилину усіх матчів у чемпіонаті, що того року ще зумів зробити лише один гравець у Серії А — воротар «Емполі» Гульєльмо Вікаріо. Також Патрісіу відіграв 15 матчів у дебютному розіграші Ліги конференцій, включаючи виграну фінальну гру з «Феєнордом» (1:0) і допоміг команді здобути трофей.

В серпні 2024 року Руй Патрісіу як вільний агент перейшов до італійської «Аталанти», підписавши однорічний контракт.https://en.atalanta.it/news/rui-patricio-makes-it-a-ten-on-the-transfer-market

Виступи за збірні 2006 року дебютував у складі юнацької збірної Португалії, взяв участь у 10 іграх на юнацькому рівні.

Протягом 2007—2009 років залучався до складу молодіжної збірної Португалії. На молодіжному рівні зіграв у 21 офіційному матчі.

2008 року молодого голкіпера включили до складу національної збірної Португалії для участі в тогорічному чемпіонаті Європи в Австрії та Швейцарії. У матчах чемпіонату на поле не виходив. Дебют у складі основної збірної Португалії відбувся лише двома роками пізніше, у листопаді 2010 року.

Уже на наступному чемпіонаті Європи 2012 року був основним голкіпером португальців, захищав їхні ворота в усіх матчах турніру, який команда залишила після стадії півфіналів, програвши майбутнім чемпіонам — іспанцям.

На чемпіонаті світу 2014 року також розпочинав турнір як основний воротар, проте, пропустивши чотири голи від збірної Німеччина у першій грі групового етапу, отримав травму і в матчах тогорічного мундіалю на поле більше не виходив.

Був «першим номером» збірної й на чемпіонаті Європи 2016 року у Франції, на якому португальці здобули перший у своїй історії титул континентальних чемпіонів. На турнірі взяв участь в усіх семи матчах своєї команди, у чотирьох з яких лишав свої ворота недоторканими, у тому числі провів «на нуль» фінальну гру проти господарів змагання.

Захищав ворота й у всіх матчах чемпіонату світу 2018 року, де португальці подолали груповий етап, проте завершили виступи на стадії 1/8 фіналу, на якій Патрісіу пропустив два голи від Едінсона Кавані, і його команда поступилася 1:2 уругвайцям. 17 листопада того ж року він вперше став капітаном команди в матчі Ліги націй УЄФА з Італією (0:0).

Влітку наступного року Патрісіу допоміг португальцям виграти Лігу націй УЄФА, обігравши у фіналі турніру збірну Нідерландів (1:0). Цей же матч став для Руя 81-им у футболці збірної, завдяки чому він обійшов Вітора Баїю як воротаря з найбільшою кількістю матчів у збірній Португалії.

У 2021 році Патрісіу був основним воротарем на чемпіонаті Європи 2020 року, зігравши в усіх чотирьох матчах, однак повторити попередній успіх португальцям не вдалось — вони вилетіли вже на стадії 1/8 фіналу.

12 жовтня того ж року, зігравши у матчі кваліфікації до чемпіонату світу 2022 року з Люксембургом (5:0), Патрісіу провів 100-й матч за збірну, ставши лише сьомим португальцем, який досяг цього показника.

Статистика виступів

Статистика клубних виступів Станом на 14 липня 2021 року СезонКомандаЧемпіонатНаціональний кубокКонтинентальні кубкиІнші змаганняУсьогоЛігаІгорГолівЛігаІгорГолівЛігаІгорГолівЛігаІгорГолівІгорГолів 2006–07 «Спортінг» ПЛ 1 -0 КП 0 -0 ЛЧ 0 -0 - - - 1 -0 2007–08 ПЛ 20 -20 КП+КЛ 5+3 -4 + -1 ЛЧ+КУЄФА 2+6 -2 + -3 СП 0 -0 36 -30 2008–09 ПЛ 25 -13 КП+КЛ 0+1 -1 ЛЧ 6 -14 СП 1 -0 33 -28 2009–10 ПЛ 30 -26 КП+КЛ 3+4 -9 + -6 ЛЧ+ЛЄ 4У попередньому раунді.+10 -4 + -10 - - - 51 -55 2010–11 ПЛ 30 -31 КП+КЛ 2+3 -2 + -2 ЛЄ 84 гри у попередньому раунді. -63 голи у попередньому раунді. - - - 43 -41 2011–12 ПЛ 28 -24 КП+КЛ 6+0 -4 ЛЄ 13 -13 - - - 47 -41 2012–13 ПЛ 30 -36 КП+КЛ 1+1 -3 + -3 ЛЄ 72 ігри стадії плей-оф. -101 гол на стадії плей-оф. - - - 39 -52 2013–14 ПЛ 30 -20 КП+КЛ 1+0 -4 - - - - - - 31 -24 2014–15 ПЛ 33 -29 КП+КЛ 4+0 -5 ЛЧ+ЛЄ 6+2 -12 + -2 - - - 45 -48 2015–16 ПЛ 34 -19 КП+КЛ 3+0 -5 ЛЧ+ЛЄ 2У плей-оф.+7 -4 + -11 СП 1 -0 47 -39 2016–17 ПЛ 31 -34 КП+КЛ 1+0 -0 ЛЧ 6 -8 - - - 38 -42 2017–18 ПЛ 34 -24 КП+КЛ 4+3 -2 + -2 ЛЧ 8+6 -10 + -8 - - - 55 -46Усього за «Спортінг»326-276 45 -53 93 -117 2 0 465-4462018–19 «Вулвергемптон»ПЛ 37 -46 КА+КЛ 0+0 0 - - - - - - 37 -462019–20 ПЛ 38 -40 КА+КЛ 0+0 0 ЛЄ 15 -14 - - - 53 -542020–21 ПЛ 37 -51 КА+КЛ 0+0 0 - - - - - - 37 -51Усього за «Вулвергемптон»112-137 0 0 15 -14 - - 127-151Усього за кар'єру 441 -413 45 -53 108 -131 2 0 593 -597

Статистика виступів за збірну Станом на 12 вересня 2018 року

Досягнення

«Спортінг» Володар Кубка Португалії (3): 2006/07,2007/08, 2014/15 Володар Суперкубка Португалії: 2007, 2008, 2015 Володар Кубка португальської ліги: 2017/18

«Рома» Переможець Ліги конференцій УЄФА: 2021/22

Збірна Португалії Чемпіон Європи: 2016 Переможець Ліги націй УЄФА: 2018/19 Бронзовий призер чемпіонату Європи: 2012 Бронзовий призер Кубка конфедерацій: 2017

Індивідуальні : січень 2008, квітень 2009, листопад 2010, березень 2011, квітень 2011 : квітень 2011 : 2011/12, 2015/16 У символічній збірній чемпіонату Європи: 2016 У символічній збірній Португальської ліги: 2017 У символічній збірній Ліги Європи УЄФА: 2017/18 Футболіст року у «Спортінгу»: 2011, 2012

Примітки

Джерела