Стеблівниця тигроваНаказ Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 19 січня 2021 року № 29.Заморока А. М., Михайлюк-Заморока О. В. (2023) Пропозиції щодо уніфікації і застосування національної номенклатури найменувань скрипунових (Coleoptera: Cerambycidae) із фавни України та деяких екзотів. Частина IV: підродина Lamiinae.. Geo&Bio, 25: 141—156. https://doi.org/10.53452/gb2511 (Phytoecia tigrina (Mulsant, 1851) — субендемічний понтійсько-панонський вид жуків з родини скрипунових, ареал якого охоплює басейни Дністра і Дунаю, а також гори на заході Малої АзіїZamoroka A. M., Ruicănescu A., & Manci C.-O. (2024) East and West of the Carpathian Arc: Evidence of postglacial ecological and morphological divergence of Phytoecia tigrina metapopulations (Coleoptera, Cerambycidae).. Biosystems Diversity, 32(1), 12–29. doi: https://doi.org/10.15421/012402.
Етимологія назви Наукова (латинська назва) Phytoecia tigrina — від лат. tigrina — смугаста, тиґрова.
Вернакулярна (українська) назва — те саме що і наукова.
Підвиди В межах європейського ареалу розрізняють два підвиди стеблівниці тигрової: стеблівниця тигрова звичайна (Phytoecia tigrina tigrina (Mulsant, 1851)) і стеблівниця тигрова подільська (Phytoecia tigrina podillica Zamoroka, Ruicănescu, & Manci, 2024).
Стеблівниця тигрова звичайна вирізняється відносно короткими головою і щелепами, широким і сильно випуклим лобом. Пігідій самиць трилопатевий із невеличкою виїмкою по середині. Парамери самців короткі й широкі, неглибоко розділені між собою.
Стеблівниця тигрова подільська характеризується сильно видовженими головою і щелепами, пласким і вузьким лобом. Пігідій самиць чотирилопатевий із глибокою виїмкою, схожою до такої ж у самців. Парамери самців — видовжені, вузькі, глибоко розділені між собою.
Поширення Станом на 2024-й рік відомо 10 метапопуляцій стеблівниці тигрової. Зокрема до них належать: 1) закарпатська (Україна); 2) трансильванська (Румунія); 3) банатська (Румунія, Угорщина, Сербія); 4) молдавська (Румунія, Молдова); 5) подільська (Україна); 6) задунайська (трансдунайська) (Угорщина); 7) балканська (Сербія, Болгарія); 8) причорноморська (узбережна) (Болгарія, Румунія, Туреччина); 9) егейська (Туреччина); 10) султанська (Туреччина). З цих метапопуляцій до підвиду стеблівниці тигрової подільської належать лише подільська і молдавська; до стеблівниці тигрової звичайної — закарпатська, трансильванська, банатська, задунайська, балканська, причорноморська. Підвидовий статус егейської і султанської залишаються нез'ясованими.
В Україні стеблівниця тигрова відома із Закарпаття і заходу Поділля, де початково було відомо лише два локалітети: Чорна Гора (ок. м. Виноградів) і Касова Гора (ок. м. Бурштин)Zamoroka, A.M. & Panin, R.Yu. 2011. Recent records of rare and new for Ukrainian Carpathians species of Longhorn beetles (Insecta: Coleoptera: Cerambycidae) with notes on their distribution. Munis Entomology & Zoology, 6 (1): 155—165.. Однак згодом було відкрито низку нових популяцій на Опіллі і Покутті (Подільська височина)Zamoroka A.M. (2023) New additions to the fauna of the longhorn beetles in Ukraine with a new record of rare, poorly known and invasive species. Baltic Journal of Coleopterology, 23 (2): 159—188. Doi: https://doi.org/10.59893/bjc.23(2). В закарпатській частині ареалу стеблівниці тигрової представлений номінативний підвид — стеблівниця тигрова звичайна, а у подільській — стелівниця тигрова подільська.
Помилкові дані про поширення • Вірменія — помилкове визначення Phytoecia annulata Hampe, 1852; • Греція (Пелопонес) — усі відомі знахідки належать до виду Phytoecia angusterufonotata (Pic, 1952); • Ліван — усі відомі знахідки належать до виду Phytoecia griseomaculata (Pic, 1891); • Росія (Кавказ) — походження відомостей залишається невідомим; • Сирія — усі відомі знахідки належать до виду Phytoecia griseomaculata (Pic, 1891); • Східна Європа — вид невідомий; • Туреччина (Центральна, Східна) — знахідки належать до кількох різних видів, включаючи Phytoecia breverufonotata (Pic, 1952), Phytoecia griseomaculata (Pic, 1891), Phytoecia smatanai Holzschuh, 2003, Phytoecia samii Özdikmen & Turgut, 2010.
Опис Фітеція тигрова — жук невеликих розмірів 10-13 мм. Загальне забарвлення тіла чорне з плямистим біло-сірим волосяним покривом. Передньоспинку перетинають поздовжні світлі волосяні смуги, а на її середині розміщена червонувата пляма.
Екологія Стеблівниця тигрова має широку екологічну валентність, яка проявляється у заселенні середовищ із коливанням середньорічних температур в межах 7,3—12,8 °C і річної кількості опадів 466—714 мм. Екологічний оптимум для виду знаходиться в межах 10—11 °C середньорічної температури і 550—600 мм середньорічних опадів. Екологічний оптимум для різних метапопуляцій в межах ареалу значно коливається від прохолодних і вологих умов на півночі до теплих і сухих на півдні. У північній частині ареалу вид приурочений до рівнин і передгірських височин, а на півдні — до низько- і середньогір'їв.
Типовим оселищем для стеблівниці тигрової є кальцефільні ксеротермні луки із ділянками, що характеризуються порушеним рослинним покривом (карстові лійки, зсуви ґрунту, оголення материнської породи тощо) як природними, так і антропогенними чинниками. Такі умови швидко колонізуються воловиком Барельєвим (Cynoglottis barrelieri) — кормовою рослиною стеблівниці тигрової.
Життєвий цикл У Стеблівниці тигрової однорічна ґенерація.
Охорона Стеблівниця тигрова внесена до IV видання Червоної книги України (2021 р.) у категорії «рідкісний», а також Резолюції 6 Бернської КонвенціїRevised Annex I of Resolution 6 (2011). of the Bern Convention listing the species requiring specific habitat conservation measures., Додатків II і IV Оселищної Директиви Європейського СоюзуCouncil Directive 92/43/EEC of 21 May 1992 on the conservation of natural habitats and of wild fauna and flora..
Джерела