Режі́с Дебре́ (, народився 2 вересня 1940, Париж) — французький лівий філософ, політик, медіазнавець. Чоловік Елісабет Бургос. Засновник медіології — вчення про роль медіа в ідеологічній, політичній та релігійної боротьби. Ввів поняття медіакратії.
Біографія Народився в 1940 році в Парижі. У 1960 вступив в елітарну Вищу нормальну школу. Закінчив її в 1965 році, отримавши ступінь з філософії. У 1965 приїхав на Кубу. Соратник Ернесто Гевари.
У 1963–1964 рр. разом зі своєю майбутньою дружиною венесуелкою Елісабет Бургос, на прохання Фіделя Кастро, досліджує соціо-політичну ситуацію в БолівіїТарасов А. Н. 44 роки війни ЦРУ проти Че Гевари.
20 квітня 1967 заарештований болівійцями разом з англійцем Джорджем Ротом () і аргентинцем Сіро Роберто Бустос. На допиті заявив, що є журналістом, який відвідав партизанський загін для того, щоб взяти інтерв'ю у Гевари. Був звинувачений у незаконному в'їзді до Болівії, організації повстання, підпалі і вбивстві і засуджений на 30 років тюремного ув'язнення. Проте провів у в'язниці тільки 4 роки, так як була розгорнута потужна міжнародна компанія за його звільнення, в якій брали участь французьке міністерство закордонних справ, Жан-Поль Сартр, Андре Мальро, Де Голль та Павло VI. Амністований і звільнений в грудні 1970.
Після звільнення в 1971—1973 роках жив у Чилі, був близький до президента Альєнде. У 1973 році повернувся до Франції. Займався журналістською, літературною та політичною діяльністю. Був близький до Франсуа Міттерана, який після обрання президентом Франції в 1981 призначив Дебре своїм радником з міжнародних справ. В 1984—1985 — генеральний секретар урядової ради по Південному Тихому океану ().
У 1985—1992 працював в Державній Раді. Брав участь у підготовці французького павільйону на всесвітній виставці в Севільї в 1992.
Вийшовши у відставку з державної служби у 1992, займався науковою та літературною діяльністю.
З 1999 — професор соціології в ліонському університеті.
У 2006 році був відправлений до Сирії як посланник Жака Ширака. Дебре прибув у Дамаск, щоб зустрітися з ісламським діячем Салах Кафтаро (Salah Kaftaro), директором Фонду Ахмада Кафтаро (Fondation Ahmad Kaftaro) — організацією, що підтримує кілька шкіл ісламської юриспруденції і вивчення Корану. Цей візит став необхідним в умовах загострення відносин між Францією і Сирією.
Видання
Французькою Révolution dans la révolution? et autres essais (1967) La Frontière, suivi de Un jeune homme à la page [littérature] (1967) Nous les Tupamaros, suivi d'apprendre d'eux (1971) L'Indésirable [littérature](1975) Les rendez-vous manqués (pour Pierre Goldman) [littérature] (1975) Journal d'un petit bourgeois entre deux feux et quatre murs [littérature] (1976) La neige brûle prix Femina [littérature] (1977) Le pouvoir intellectuel en France (1979) Critique de la raison politique (1981) Comète ma comète [littérature] (1986) Christophe Colomb, le visiteur de l'aube, suivi des Traités de Tordesillas [littérature] (1991) Contretemps: Eloge des idéaux perdus (1992) Trilogie «Le temps d'apprendre à vivre» I: Les Masques, une éducation amoureuse [littérature] (1992) Vie et mort de l'image (1995) Contre Venise [littérature](1995) L'œil naïf (1994) A demain de Gaulle (1996) La guérilla du Che (1996) L'État séducteur (1997) La République expliquée à ma fille (1998) L'abus monumental (1999) Shangaï, dernières nouvelles [littérature] (1999) Trilogie «Le temps d'apprendre à vivre» II: Loués soient nos seigneurs, une éducation politique [littérature] (2000) Trilogie «Le temps d'apprendre à vivre» III: Par amour de l'art, une éducation intellectuelle [littérature] (2000) Dieu, un itinéraire (2001, Prix Combourg 2003) L'Enseignement du fait religieux dans l'école laïque (2002) Le Feu sacré : Fonction du religieux (2003) L'Ancien testament à travers 100 chefs-d’œuvre de la peinture (2003) Le Nouveau testament à travers 100 chefs-d’œuvre de la peinture (2003) À l'ombre des lumières: Débat entre un philosophe et un scientifique (2003) (Entretien avec Jean Bricmont). Ce que nous voile le voile (2004) Le plan vermeil [littérature](2004) Empire 2.0 [littérature] (2004) Le siècle et la règle [littérature](2004)
Julien le Fidèle ou Le banquet des démons [théâtre] (2005) Sur le pont d'Avignon, Flammarion, 2005. Les communions humaines (2005) Supplique aux nouveaux progressistes du XXIe siècle, Gallimard, (2006). Aveuglantes Lumières, Journal en clair-obscur, Gallimard, (2006). Un candide en Terre sainte, Gallimard, (2008)
Українською Режіс Дебре. Інтелектуальна влада у Франції / Пер. з фр. В. Артюх. — Київ: Дух і літера, 2008. — 308 с. Режіс Дебре. Революція в революції? / Пер. з есп. і фр. В. Петруша й І. Цюпа. — Київ: Вперед, 2018. — 95 с.
Англійською Revolution in the Revolution?, New York: Monthly Review Press, 1967. Strategy for Revolution: Essays on Latin America, New York: Monthly Review, 1970. A Critique of Arms, Vol. 1, New York: Penguin Books, 1977. A Critique of Arms, Vol. 2: The Revolution on Trial, New York: Penguin Books, 1977. Critique of Political Reason, London: Verso, 1983. Transmitting Culture, New York: Columbia University Press, 2004. Against Venice, London: Pushkin Press, 2002.
Статті «This Was an Intellectual». TELOS 44 (Summer 1980). New York: Telos Press
Доповіді Rapport au Ministre des affaires étrangères M. Dominique de Villepin du Comité indépendant de réflexion et de propositions sur les relations Franco-Haïtiennes — Janvier 2004
Примітки
Див. також Революція в революції?
Посилання Р. Дебре. Деякі висновки на майбутнє (1967) П. Андерсон і Р. Блекбьорн. Режіс Дебре як марксист (1967) О. Гуцуляк. Апологія зброї: Режі Дебре і його теорія партизанської колони (2003) В. Муравлёв. Признания Дебрэ и другие свидетельства предателей Че Гевары (2002) В. Петруша. Режіс Дебре і «Революція в революції?» (2019) А. Ґ. Франк і С. А. Шах. Кляса, політика та Дебре (1968) Персональний сайт Режі Дебре Лекция Режи Дебре в галерее Формула (лофт-проект Этажи)