Вулиця Гнатюка́ — вулиця у Галицькому районі Львова. Сполучає проспект Свободи з площею Генерала Григоренка та утворює перехрестя з вулицями Січових Стрільців та Леся Курбаса. Прилучається вулиця Северина Наливайка.
Назва Єзуїцка або Поєзуїцка — названа так не пізніше 1795 року, через своє розташування поблизу Єзуїтського саду. Ягеллонська — від 1871 року. Чернишевського — від січня 1941 року, на честь російського публіциста та письменника Миколи Чернишевського. Ягеллонська — від серпня 1941 року. Поліцайштрассе — від листопада 1941 року. Ягеллонська — від липня 1944 року. Горького — від грудня 1944 року, на честь російського та радянського письменника, драматурга та публіциста Максима Горького. Гнатюка — від 1991 року, на честь українського етнографа, фольклориста та громадського діяча Володимира Гнатюка.
Забудова В архітектурному ансамблі вулиці Гнатюка переважають віденська сецесія, історизм, конструктивізм. Декілька будинків внесено до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення.
№ 1 (інша адреса — проспект Свободи, 15). У 1910-х роках тут містилася Галицька ощадна касаKsięga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa…1916…ogłoszenia… — S. 18., директорами якої на той час були Фердинанд Квятковський та Едвард СтройновськийKsięga adresowa Król. Stoł. Miasta Lwowa…1913… — S. 238, 410.. У міжвоєнний період — Центральна Малопольська ощадна касаIlustrowany informator miasta Lwowa… — S. 51.. Наприкінці 1940-х років цю адресу мав обласний комунальний банк.
№ 2 — на початку XX століття власником попереднього будинку, що стояв на цьому місці була Сара РайзесSkorowidz adresowy król. stoł. miasta Lwowa… — S. 223.. П'ятиповерхова будівля колишнього Празького банку, споруджена у 1912 році за проєктом чеського архітектора в стилі пізньої сецесії. У 1913 році у цьому будинку містилася також редакція журналу новин Пйотра СегаляKsięga adresowa Król. Stoł. Miasta Lwowa…1913… — S. 567.. За радянських часів тут містилася міжобласна контора радянського «Промбанку» та відділення «Сільгоспбанку», до 2014 року — львівське обласне відділення ПАТ «Промінвестбанк». Від 2014 року будинок залишався порожнім. 9 вересня 2019 року будівлю банку продали за 5 мільйонів доларів. Новим власником будинку стало АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд „Лоудстар“». 13 вересня 2019 року нові власники зареєстрували право власності на цей будинок. 2020 року розпочато роботи з облаштування будівлі колишнього «Промінвестбанку» під бізнесовий центр з офісними приміщеннями. Він матиме назву «Банк Бізнесу» і вже на початку вересня відкриється для відвідувачів. У будівлі також працюватиме трирівневий ресторан, в інтер'єрі якого залишаться старі меблі, банківські комірки та сейфи. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 580-м.
№ 3 — шестиповерховий житловий будинок, зведений 1957 року за проєктом Миколи Мікули у стилі сталінського ампіру. Попередній будинок, що стояв на цьому місці належав Галицькому кредитному банку, а пізніше — Віденському банку зв'язку. Був збудований у стилі історизму за проєктом Фелікса Ксенжарського від 1876 року. У 1914—1915 роках проведено реконструкцію за проєктом Юліуша ЦибульськогоЛінда С. М. Втрачена пам'ятка періоду історизму // Галицька брама. — 1999. — № 11—12 (59—60). — C. 5.. Зокрема споруджено скляне перекриття внутрішнього дворуLwowski architekt Julian Cybulski… — С. 109.. На початку ХХ століття в будинку діяли Перше австрійське товариство загального страхування від нещасних випадків, бюро подорожей та продаж залізничних квитків Станіслава Соколовського, працював ресторан Ігнація ЕрліхаKsięga adresowa Król. Stoł. Miasta Lwowa…1913… — S. 522, 526, 99., а також містилися оптика Макса МенкесаKsięga adresowa Król. Stoł. Miasta Lwowa…1913… — S. 578., польське товариство «Галицьке полювання» (президент Ю. Е. Станіслав Стадницький)Skorowidz adresowy król. stoł. miasta Lwowa… — S. 74. та редакції часописів «Мисливець» () Альберта Мнішека і «Мандрівник» () Зиґмунта ЯнушовськогоKsięga adresowa Król. Stoł. Miasta Lwowa…1913… — S. 629, 631. та товариство «Марійської Солідації»Księga adresowa Król. Stoł. Miasta Lwowa…1913… — S. 635.. У міжвоєнний період в будинку містилося бюро замовлень фабрики кафельних п'єців на Штиллерівці Фелікса Зандлера. У вересні 2018 року було демонтовано вісім стилістичних зображень серпа і молота на фасаді будинку.
№ 4 — на початку XX століття на цьому місці розташовувався більш старший будинок. У ньому містилися крамниця з продажу делікатесів і ресторан Шимона БласбалгаKsięga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa…1913… — S. 534, 584., нотаріальна контора В. Лушпинського, фабрика туток Юзефа КернераKsięga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa…1913… — S. 576, 602.. Сучасний житловий будинок у стилі функціоналізму, зведений у другій половині 1930-х за проєктом Юзефа Авіна. У міжвоєнний період в будинку працювала кондитерська для жінок «АС»Ilustrowany informator miasta Lwowa… — S. 58.. За часів незалежності на першому поверсі будинку містився кафе-бар «Мандрики», від 2015 року — паб «Черчиль», а також магазин сирів «Сирне королівство». У 2021 році в межах програми «100 років модернізму у Львові» Бюро спадщини ознакувало будинок інформаційною табличкою.
№ 5/7 (колишня адреса — вул. 3 Мая, 1) — чиншові чотириповерхові кам'яниці, споруджені у 1876—1877 роках за проєктом польського архітектора Фелікса Ксенжарського в стилі неоренесансу на замовлення Галицького кредитного банку. Ще до завершення будівельних робіт кам'яниці перейшли у власність княгині Гелени Санґушко і 1879 року, княгиня провела у будинку № 7 реконструкцію першого поверху, облаштувавши там кав'ярню та цукерню. На початку 1900-х років власницею кам'яниць була княгиня Тереза Сапіга. На той час в будинку № 7 мешкав власник кав'ярні «Європейська» Францішек Мошковіч, що містилася у цьому будинку у 1902—1913 рокахSkorowidz adresowy król. stoł. miasta Lwowa… — S. 342., працювали магазин з продажу друкарських машинок та американського офісного приладдя Максиміліяна ЛюбінґераSkorowidz adresowy król. stoł. miasta Lwowa… — S. 599., перукарня Мойсея Гохмана, магазин та майстерня корсетів Германа Пісеня, ювелірна крамниця Інґвера І. вел Вольфсталя, а також склад взуття Оскара ВальдманаKsięga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa…1913… — S. 539, 542, 609, 577.. На початку 1910-х років власниками будинку стали секретар товариства образотворчого мистецтва, кавалер хреста «За цивільні заслуги» з золотою короною Станіслав СоколовськийKsięga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa…1913… — S. 397. та його дружина Ельжбєта. 2 квітня 1914 року подружжя Соколовських затвердили у магістраті проєкт реконструкції цих будинків, який виконав архітектор та будівничий Фердинанд Касслер. Дві будівлі об'єднали в одну і через це у кам'яниці з'явився подвійний № 5/7. Ельжбета Соколовська була власницею кам'яниці до кінця 1930-х років. Тут за польських часів містилися Галицький народний банкKsięga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa…1916… — S. 370., польське електротехнічне товариство «Сіменс», магазин канцелярського приладдя Аустера, філателія Кагане та лотерейна контора Віттмана. Також містилися бухгалтерсько-ревізійне бюро «М. Креутер і Д. Стьоклер» і представництво ревізійного бюро «Дефінітив»Ilustrowany informator miasta Lwowa… — S. 52. та працювала кондитерська для жінок братів Карелів, у 1939—1941 роках — ресторан «Вогнище інтелігенції», у 1950-х — рекламне бюро плакатів та афіш, львівські обласні спілки радянських письменників та композиторів, та магазин хімічних товарів, у 1960—1980 роках — магазини «Військторг», грамплатівок «Мелодія» (від часів незалежності тут працюють дві крамниці компакт-дисків «Меломан» та «Барабан») та магазин «Радіотелетоварів». Також від радянських часів більшу частину приміщень на 2—4 поверхах будинку займають львівські державні дитячі музичні школи № 1 імені А. Кос-Анатольського та № 6 імені Богдана-Юрія Янівського. Також нині тут діють первинні профспілкові організації львівських державних дитячих музичних шкіл № 1 і № 6 та ГО «Всеукраїнська асоціація закладів мистецької освіти».
№ 6 — в будинку, який розташований за цією адресою, можливо був зруйнований під час першої або другої світових війн. В адресній книзі міста Львова за 1913 рік подається інформація, що тоді тут містилися Банковий дім з кантором Н. Раппапорт, крамниця прянощів Селіга Шидлера, крамниця з продажу меблів Баруха Чиша, ресторан Ісаака Теннебаума та продаж вугілля Янгера і МарголєсаKsięga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa…1913… — S. 547, 552, 570, 587, 604.. У польських довідниках, виданих у 1916—1939 роках будь-яка інформація про будинок за цією адресою відсутня. У першій половині 2010-х років на цьому місці збудований шестиповерховий будинок, де нині містяться готель «Джем» та інтим-бутик «No Taboo».
№ 8 — чотириповерхова наріжна кам'яниця, збудована 1902 року за проєктом Зигмунта Кендзерського, в стилі пізнього історизму на замовлення адвоката, доктора права Антонія Дзєндзєлевича. Антоній Дзєндзєлевич був власником цієї кам'яниці до 1935 року. На той час приміщення першого поверху орендувала фірма Арнольда Лінда, що провадила торгівлю меблями. Тут до 1939 року містився торговельний дім «Львів-Ллойд», транспортно-торговельне товариство Polski Glob, філія Живостенського банку та взуттєва крамниця Генрика АтлясаSkorowidz adresowy król. stoł. miasta Lwowa… — S. 612.. У 1950-х роках — фотосалон артілі «Трудфото», у 1960—1990-х роках — дитячий фотосалон, нині — цифровий фотоцентр «Фотонова», у 1960—1980-х роках на цьому місці розташовувався магазин електрогосптоварів, рам, карнизів та дзеркал, нині у його приміщенні ювелірний магазин «Алмаз». Нині це багатоквартирний житловий будинок, де на першому поверсі розміщені зали ресторану «Прага», фотосалон та крамниця одягу і взуття «Віккі». Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1231-м.
№ 9 — на початку XX століття в будинку працювали взуттєва крамниця М. Амстера та магазин ковбас Теклі Добжанської, а також друкарні М. Шпігеля та М. ЗавадськогоKsięga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa…1913… — S. 536, 603..
№ 11 — наприкінці XIX століття тут була дерев'яна споруда для спортивних змагань, викуплена Фанею Сокол і у 1890—1891 роках перебудована на театр за проєктом Саломона Рімера. 1905 року той самий архітектор збудував на цьому місці літню естраду. 1918 року на замовлення нових власників Вурма і Гімпля, Рімер споруджує дах. Приблизно у 1937—1938 роках будівлю розібрано і для потреб єврейського театруIlustrowany informator miasta Lwowa… — S. 12. споруджено нову, у стилі функціоналізму, за проєктом Даніеля Кальмуса. Існував також не реалізований проєкт Владислава БляймаПроскуряков В. І. Внесок єврейських архітекторів у формування театральної архітектури Львова // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». — 2004. — № 505. — С. 257—258.. У 1910-х роках в партері будинку працювали крамниці з продажу меблів Юзефа Гермеліна та з продажу швейних машинок Х. Каґане, крамниця з продажу делікатесів та ресторан Самюеля Флейстера, заклад з будівництва водогонів Ігнація Вайсса, банковий дім Мауріція ЙонашаKsięga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa…1913… — S. 571, 569, 534, 585, 606, 547.. За радянських часів в колишньому приміщенні єврейського театру містився театр юного глядача імені М. Горького (нині — Перший український театр для дітей та юнацтва), а також обласний відділ у справах мистецтв. У 2021 році в межах програми «100 років модернізму у Львові» Бюро спадщини ознакувало будинок інформаційною табличкою.
№ 12 (інша адреса — вул. Курбаса, 1) — на початку XX століття в партері будинку містилася нотаріальна контора, у міжвоєнний період — аптека ЗеригєвичаIlustrowany informator miasta Lwowa… — S. 21.. Наприкінці 2000-х років тут містилися гральні автомати, салон «Оптика Нова» та піцерія «Верона». Нині тут ресторан «Meat&burger», салон «Оптика Нова» та пекарня-кондитерська «SHOco».