Іван Іванович Кальченко ( , Єйськ — 8 грудня 1975, Київ) — український радянський хірург, доктор медичних наук (з 1943 року), професор (з 1944 року), заслужений діяч науки УРСР (з 1951 року), заслужений лікар Удмуртської АРСР (з 1942 року).
Біографія Народився 21 вересня (2 жовтня) 1904 року в місті Єйську (тепер Краснодарського краю Росії). Трудову діяльність розпочав у сімнадцятирічному віці робітником. У 1929 році закінчив медичний факультет Північно-Кавказького університету в Ростові-на-Дону. З 1929 року працював лікарем у Морозовському районі Північно-Кавказького краю, навчався в аспірантурі Північно-Кавказького університету в місті Ростові-на-Дону. В 1933–1939 роках працював асистентом в Архангельському медичному інституті; в 1939–1944 роках — завідувач кафедри оперативної хірургії Іжевського медичного інституту. Одночасно був консультантом евакуаційних госпіталів та начальником Удмуртської республіканської станції переливання крові. У 1943 році захистив докторську дисертацію на тему: «Травматичні пошкодження нервових стволів, пластика їх та тубаж». Вихованець школи професора П. М. Напалкова. Член ВКП(б) з 1940 року.
З 1944 року — професор та завідувач кафедри хірургії (одночасно в 1944–1957 роках — директор) Київського інституту удосконалення лікарів. З 1958 до 1960 року очолював лікарню Радянського Червоного Хреста в Ірані.
Помер 8 грудня 1975 року. Похований у Києві на Байковому кладовищі.
Наукова діяльність Автор 130 наукових праць, в тому числі 4 монографій. Праці присвячені питанням онкології, хірургічному лікуванню захворювань травного апарата, травматичним ушкодженням периферичного відділу нервової системи тощо.
Під його керівництвом виконані 30 докторських та кандидатських дисертацій. Засновник школи хірургічної гастроентерології. Учні — професори П. В. Лис, В. П. Хохоля.
Відзнаки Нагороджений орденом «Знак Пошани» (1961), Почесною Грамотою Президії Верховної Ради України, медалями.
Примітки
Література