МіГ-9 (; за класифікацією НАТО: Fargo; спочатку — Type 1) — перший серійний радянський винищувач з турбореактивним двигуном. Був створений після Другої світової війни. Розроблений МіГ (компанія), зробив перший політ 24 квітня 1946 року. Серійно вироблявся у 1946–1948 роках і експортувався у Китай.
Історія У кінці Другої Світової війни в Радянському союзі активізувалися роботи зі створенню реактивної техніки. Чотири конструкторські бюро — Мікояна, Яковлева, Лавочкіна і Сухого отримали завдання уряду і розпочали розроблення реактивних винищувачів.
Авіапромисловість Радянського Союзу не мала власного реактивного двигуна. Перші радянські реактивні літаки проєктувалися під трофейні німецькі авіадвигуни і BMW-003A, які були скопійовані і випущені обмеженою серією в СРСР. До 1945 в Німеччині, США і Англії вже були розроблені, впроваджені в серійне виробництво і експлуатувалися перші моделі реактивної техніки. Радянським конструкторам і виробникам потрібно було в найкоротші терміни скоротити серйозне відставання в данній області.
В ДКБ Мікояна і Гуревича розроблялося два проєкта реактивного винищувача — І-260 та І-300 із оснащенням двигуном БМВ-003А.
Бойовий літак І-260, мав компоновку, що копіювала німецький серійний винищувач Люфтваффе Messerschmitt Me 262 — два двигуна розташовувалися під крилом.
Бойовий літак І-300 мав «реданну схему» — силова установка розміщувалася в фюзеляжі.
Згодом від дводвигунного прототипа І-260 відмовились і прийняли другий проєкт. Прототип І-300 після доопрацювання був впроваджений в серійне виробництво і прийнятий на озброєння з назвою МіГ-9.
Дводвигунний реактивний винищувач МіГ-9 став першим радянським винищувачем з турбореактивним двигуном, котрий піднявся в повітря. В той же день пройшли літні випробування конкурента — реактивного винищувача Як-15. Бойовий однодвигунний реактивний літак-винищувач ДКБ Олександра Яковлева Як-15 і Як-17, а також літак ДКБ Мікояна та Гуревича МіГ-9 стали так званими «перехідними типами винищувачів» — це перші радянські серійні реактивні винищувачі, які мали планер, подібний до планера поршневих бойових літаків Другої Світової війни.
Бойові літаки Як-15, Як-17 і МіГ-9 випускалися серійно і перебували на озброєнні ВПС СРСР.
Тактико-технічні характеристики
Приведені дані державних випробувань модифікації МіГ-9 Ф-3.
Технічні характеристики Екіпаж: Один Довжина:9,75 м Розмах крила: 10,0 м Площа крила: 18,2 м² Профіль крила: ЦАГІ 1-А-10 — корінь крила, ЦАГІ 1-В-10 — закінцівка крила База шасі: 3,02 м Маса порожнього: 3533 кг Нормальна злітна маса: 4988 кг Маса палива у внутрішніх баках: 1298 кг Об'єм паливних баків: 1595 л Силова установка: 2 × ТРД РД-20 Тяга: 2 × 7,8 кН (800 кгс)
Льотні характеристики Максимальна швидкість: біля землі: 864 км/г на висоті 5000 м: 910 км/г на висоті 10000 м: 853 км/г Практична дальність: на висоті 1000 м: 430 км на висоті 5000 м: 605 км на висоті 10000 м: 800 км Тривалість польоту: на висоті 1000 м: 45 хв на висоті 5000 м: 1 год 4 хв на висоті 8500 м: 1 год 21 хв Практична стеля: 13 500 м Швидкопідйомність: біля землі: 22,0 м/с на висоті 5000 м: 17,4 м/с Час набору висоти: 5000 м за 4,3 хв 10000 м за 10,8 хв Довжина розбігу: 950 м (при масі 4950 кг) Довжина пробігу: 1060 м (при масі 3760 кг)
Озброєння Гармати: 1 × 37 мм гармата з 40 патр. 2 × 23 мм гармати з 80 патр. на ствол
Джерела Bill Gunston. The Osprey Encyclopaedia of Russian Aircraft 1875–1995. London, Osprey, 1995 ISBN 1-85532-405-9 Шавров, В. Б. Історія конструкцій літаків в СРСР 1938–1950 рр. — М.: Машинобудування, 1988. — 568 с. — 20 000 екз. — ISBN 5-217-00477-0.
Посилання MiG-9 Airwar МіГ-9