Акваске́йпінг (, від  — вода та  — пейзаж) — мистецтво акваріумної композиції, один з видів декоративно-прикладного мистецтва. Акваскейп включає ряд різних стилів, в тому числі садовий голландський стиль та натхненний японський природний стиль. Як правило, в акваскейпі розміщуються риби та безхребетні, а також водні і надводні рослини, хоча можна створити акваскейп тільки з рослинами, або зі скелястими (хардскейп) або іншими складними пейзажами з деревиною, ґрунтом і без рослин, тобто акваскейпінг — акваріумний аналог ландшафтного дизайну для садиб та парків, «підводний сад» або «акваріумне садівництво».

Під акваскейпінгом (створення підводних пейзажів) розуміють організацію простору акваріума, його дизайн згідно з певними правилами. Рослини та живі мешканці акваскейпу підбираються таким чином, аби вони не просто мали можливість мирно співіснувати, але також відображали задум, що закладений у створення пейзажу дизайнером.

Деякий час акваскейпінг розвивався як локальне явище, що пов'язувалося з концепцією «природного акваріума», яка була висунута японським фотографом та дизайнером Такасі Амано. Подорожуючи світом та досліджуючи дику природу країн світу, а потім втілюючи шедеври природи в «підводних садах» та фотографії він отримав міжнародне визнання.

Хоча головна мета — це створити художньо влаштований підводний ландшафт, технічні аспекти підтримки водних рослин також повинні бути ретельно враховані. Для забезпечення стійкості закритої системи акваріумного резервуару необхідно збалансувати безліч факторів, включаючи фільтрування води, підтримку рівня вуглекислого газу, добрив та освітлення, придатного для фотосинтезу рослин та контролю росту водоростей.

Історія Багато акваріумістів вважають, що мистецтво акваскейпу почалося в 30-х роках у Нідерландах після поширення голландського стилю в акваскейпі. Зі зростанням інтересу до розведення прісноводних риб, а також масового виробництва продукції для акваріумів та популярності риборозведення і її утримання, після Першої світової війни багато художників почали досліджувати нові можливості створення акваріума, у якому риби не позиціонували, як головний його об'єкт.

Батьківщиною сучасного акваскейпінгу вважається Японія.

Дизайн Додаткові відомості: Садовий дизайн, Партер.

Голландський стиль Додаткові відомості: Голландський класицизм

У голландському акваріумі використовується пишна композиція, що дотримується впорядкованого, часто симетричного розташування, і, в якій багато типів рослин, що мають різноманітні кольори листя, розміри та текстури, а композиції мають такий самий вигляд, як і наземні рослини розташовуються в квітниках чи садах. Цей стиль був розроблений в Нідерландах, починаючи з 1930-х років, коли стало комерційно доступним обладнання для прісноводних акваріумівHennig, Matt (June 2003), Amano versus Dutch: Two art forms in profile, Tropical Fish Hobbyist, pp. 68–74..

Головною характеристикою цього стилю є те, що акцентується увага на рослинах, які розташовані на терасах різної висоти, і часто використовуються скелі (каміння) та корчі. Лінійні ряди рослин, що розташовуються зліва направо та збільшуються у висоту, що досягається своєчасною стрижкою рослин, з переднього плану до заднього, називають «голландськими вулицями» .

Застосовується багато типів рослин, зазвичай можна побачити акуратно підстрижені групи рослин з тонким, пір'ястим листям, такими як лімнофіла (лат. Limnophila aquatica) та різні типи гігрофіли (лат. Hygrophila), поряд із використанням червонолистої альтернатери (лат. Alternanthera reineckii), амманії (лат. Ammania gracilis) та різних сортів ротали (лат. Rotala) для контрасту кольорів.

Більше 80 % дна акваріума покриті рослинами, що стеляться по дну та мають мініатюрні розміри, так звані «ґрунтопокривні» або «ґрунтопокривки».

Високорослі рослини, що сягають поверхні води та покривають заднє скло, спочатку слугували маскуванням громіздкого обладнання фільтру, дифузорів, контролерів, тощо, а згодом — стали стилістикою дизайну.

Японський стиль

Природний стиль

Природний стиль — це «природний акваріум» або японський стиль, запроваджений у 1990-х роках Такасі Амано. Природний акваріум відтворює екосистему, яка створена природою, вміщуючи в собі притаманні той чи іншій екосистемі водні рослини, щоб зробити сприятливе середовище в акваріумі завдяки утриманню підводних мешканців, таких як риби, креветки та безхребетні. Це унікальний світ, створений поєднанням краси природи та гармонійного оточення.

Тритомна серія ілюстрованих книг Амано «Природний акваріумний світ» (, 1992; Aquarium Plant Paradise, 1997; Nature Aquarium: Complete Works, 1985—2009), викликала хвилю інтересу до «акваріумного садівництва», і аквадизайнер, як вважається, «встановив новий стандарт в управлінні акваріумом». Композиції Такасі Амано спираються на японські методи садівництва, які намагаються імітувати природні ландшафти асиметричним розташуванням маси з порівняно невеликою кількістю видів рослин, і встановлюють правила, що керують ретельно відібраними каменями або корчаками, як правило, з єдиним фокусуванням. Метою є створення земних пейзажів у мініатюрі, переважно барвистого саду.

На цей стиль особливо вплинули японські естетичні концепції «вабі-сабі» (яп. 侘 寂), які зосереджені на швидкоплинності та мінімалізмі в якості джерел краси. Активно використовуються рослини з дрібними листками, такі як глосостигма русличкова (лат. Glossostigma elatinoides), ситняг голчастий (лат. Eleocharis acicularis), ситняг крихітний (лат. Eleocharis parvula), ехінодорус ніжний (лат. Echinodorus tenellus), мікрантемум тінистий або хеміантус куба (лат. Hemianthus callitrichoides), річчія плаваюча (лат. Riccia fluitans), дрібні водяні папороті, стаурогін повзучий (лат. Staurogyne repens) і яванські мохи (Vesicularia dubyana або Taxiphyllum barbimu). Кольори більш обмежені, ніж у голландському стилі, а складний пейзаж не повністю висвітлений. Риби або прісноводні креветки, такі як Caridina multidentata та Neocaridina heteropoda, зазвичай обираються для доповнення рослин та боротьби з водоростями, але з-за мінімалізму стилю кількість видів часто обмежена.

Івагумі

Стиль івагумі — це специфічний підтип стилю природи, так званий «сад каменів» або «кам'яний сад». Сам термін «івагумі» походить від японського «скельне утворення» (яп. 岩 組) і відноситься до компонування стилістичних об'єктів, де камені відіграють провідну роль. У стилі івагумі кожен камінь має «ім'я» та відіграє конкретну роль у композиції. Скелі забезпечують каркасну структуру акваскейпу, а типова геометрія використовує конструкцію з трьома основними каменями, з одним більшим каменем та двома іншими меншими каменями, хоча може бути використане також і додаткове каміння. Ояйші (яп. 親石), або основний камінь, розміщений трохи не в центрі резервуара, а соєші (яп. 添石), або супутні камені, групуються біля нього, тоді як фукусекі (яп. 副石), або другорядні камені, розташовані на вторинних позиціях. Розташування фокусної (центральної) точки в експозиції, що значною мірою визначається асиметричним розміщенням ояйші, вважається важливим і має зіставляння, що відображають співвідношення пропорцій згідно «арифметиці» ПіфагораAmano, Takashi (2009), How to improve your Iwagumi layout, The Aquatic Gardener, vol. 22, number 1, pp. 37–41.. В івагумі переважно використовуються рослини переднього плану, тобто — маленькі за своїми розмірами: мохи та «ґрунтопокривні».

Вабі-куса Вабі-куса (, Вабі — естетичний і моральний принцип насолоди спокійним і неспішним життям, вільним від мирських турбот, спокійне споглядання досконалої природної простоти і укладеної в ній внутрішньої енергії. Куса — трава.) пропонує безліч переваг перед просто угрупованими розповсюдженими водними рослинами. Найбільша особливість серед них полягає в тому, що зі скомпонованим букетом-купиною можна впоратися дуже легко. Створення вабі-куси не вимагає ніяких посадкових робіт і вона може бути просто розміщена на ґрунті акваріума. У формі вабі-куси нічого не зашкодить корінням рослин, які легко пошкоджуються при посадці, і їх нові пагони виростуть швидко і безвідмовно. Крім того, вабі-кусою можна насолоджуватися як в наземному, так і в підводному середовищі, що задовольняє широкий спектр потреб, у створенні композиції: від споглядання вабі-куси в скляній посудині на короткий проміжок часу до створення повномасштабного акваскейпу, палюдаріума з розміщенням вабі-куси лише в деяких частинах експозиції, але вже довгостроково. Вабі-куса часто використовується у «природному стилі» Такасі Амано. Саме він запровадив активне використання вабі-куси у створенні акваскейпу.

Напрям створення вабі-куси — це складова «вабі-сабі», але може розглядатися і як самостійний вид мистецтва, так і у складі акваскейпу, це та форма «рослинного саду», де водні форми рослин можуть переходити у надводну (повітряну) форму у процесі свого росту. Ґрунт та рослини підбираються для маленької «рослинної купини» або ж методи виготовлення вабі-куси поєднують із — кокедами, які зручно використовувати і для створення дизайну наноакваріума. Японська фірма ADA серйозно поставилася до цього питання і навіть має патент на виготовлення вабі-кус для акваскейпів.

У вабі-кусах підводні рослини, що перейшли у надводну форму часто квітнуть при створенні для них сприятливих кліматичних умов, але догляд за ними вимагає японського терпіння і врівноваженості.

Тайванський стиль Являє собою поєднання стилів івагумі та голландського. Дизайнери, що створюють акваріум у такому стилі прагнуть відтворити природну картину, використовуючи івагумі за всіма правилами його відтворення та насаджують щільно рослини, що притаманно голландському стилю. Для цього стилю також характерним є утворення терас, що є необхідним для утворення перспективи. Задля створення ілюзій глибини підводного пейзажу слугує і каміння. Тако ж динамічність пейзажу досягається за рахунок розміщення невеликих неприродних предметів — деталей скейпу, наприклад: модель будинку чи статуетки.

Тайванський стиль взяв від двох материнських стилів дещо узагальненні правила композиції і може відтворювати природу не за такими жорсткими правилами.

Акваскейп у стилі джунглів

Стиль джунглів у акваскейпінгу дещо відрізняється від двох основних — голландського та японського, але однозначно запозичив деякі особливості обох. Рослині пейзажі акваріума згодом набувають природного невимушеного вигляду. У акваскейпах у стилі джунглів зазвичай слабо спостерігається або взагалі не видно матеріалів хардскейпу ( складається з неживих елементів ландшафтного дизайну, таких як цегляний внутрішній дворик, кам'яна стіна або дерев'яна альтанка, в акваскейпі — це камені, корчі, ґрунт, тощо), а також обмежений відкритий простір. Сміливі, грубіші форми листя, такі як ехінодорус Блехера (лат. Echinodorus bleheri), використовуються для надання вигляду дикої непорушної природи. На відміну від «природного стилю», «стиль джунглів» не дотримується чітких ліній або не використовує тонких текстур. Ефект нависання в джунглях можна отримати, використовуючи комбінації більш темних субстратів, високих рослин, що ростуть сягаючи поверхні, і плаваючих рослин, що блокують світло, пропонуючи ефект здвоєного освітлення. Інші рослини, які використовуються в акваскейпах у стилі джунглів, включають папороть таїландську (лат. Microsorum pteropus), больбітис Хедело (лат. Bolbitis heudelotii), валіснерію американа (лат. Vallisneria americana), кринум (лат. Crinum), апоногетон (лат. Aponogeton), ехінодорус (лат. Echinodorus), стрілицю шилоподібну (лат. Sagittaria subulata), гігрофілу багатонасінну (лат. Hygrophila pinnatifida), анубіас (лат. Anubias), лімнобій гладкий (лат. Limnobium laevigatum) та ін.

Біотоп